Справа № 22-ц-2051/11  21.07.2011 21.07.2011   09.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц –2051/11                                       Головуючий у першій інстанції  Спінчевська Н.А..

                                                                                  Суддя-доповідач апеляційного суду  Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем   України

      21 липня 2011 року                                         м. Миколаїв

       Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

      головуючого                   Кутової Т.З.,

      суддів –                           Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

      при секретарі –                Кулік О.В.,

за участю: заявника  –ОСОБА_3,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні   апеляційну скаргу   ОСОБА_3   на ухвалу Ленінського районного суду             м. Миколаєва  від 26 травня 2011 року  по справі  за  скаргою ОСОБА_3 на дії  Заводського відділу Державного виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( надалі - Заводський ВДВС),

В С Т А Н О В И Л А:

          В березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду  зі скаргою на дії державної виконавчої служби Заводського  ВДВС.

          В уточнених вимогах заявник зазначав, що 15 жовтня 2010 року Заводским ВДВС  було відкрито виконавче провадження  за виконавчим листом  Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2010 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі ј частки з усіх видів заробітку, а також 10 листопада 2010 року було  винесено постанову про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій.

          Про це йому стало відомо тільки  14 грудня 2010 року, коли  виконавчий лист разом з розпорядженням старшого державного виконавця про стягнення  аліментів надійшов на примусове виконання  за місцем його роботи.

          Посилаючись на те, що державний виконавець в порушення вимог закону не надіслав йому копію постанови про відкриття  виконавчого провадження, не повідомив про заборгованість по аліментам, не надав строк для добровільного виконання рішення суду та не прийняв до уваги, що він  тривалий час вже сплачує аліменти добровільно, заявник просив визнати дії Заводського ВДВС  неправомірними  та зобов’язати вчинити певні дії щодо прийнятих рішень.

          Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2011 року  скаргу задоволено частково. Зобов’язано Заводський ВДВС обчислити розмір заборгованості заявнику по сплаті аліментів з 26 травня 2010 року з врахуванням фактично сплачених ним аліментів та направити відповідний розрахунок за місцем роботи боржника. В іншій частині  відмовлено в задоволення скарги.

             В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.

             Заслухавши суддю –доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали  справи  та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

              Як вбачається з матеріалів справи  заявник звернуся до суду на підставі ст. 383  ЦПК України  зі скаргою на дії  Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

               Задовольняючи частково скаргу, суд поновив права заявника, як учасника виконавчого провадження,  шляхом зобов’язання  вказаного відділу виконавчої служби обчислити розмір заборгованості боржника  по аліментам.

               Проте, відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження  мають право зверталися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової  особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права  чи свободи.

                У разі обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника  та усунути  порушення (ст. 387 ЦПК України).

                  Суд  ці вимоги процесуального закону  залишив поза увагою та прийняв до провадження скаргу, де заявник оскаржує дії підрозділу виконавчої служби, а не дії конкретної  посадової особи державної виконавчої служби та під час розгляду справи місцевий суд,  згідно  вимог     ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не роз’яснив заявнику про необхідність  уточнення своєї скарги  щодо суб’єкту оскарження та наслідків розгляду скарги, поданої в порушення вимог цивільного закону.

                  Оскільки ухвала місцевого суду постановлена з порушенням порядку встановленого для  вирішення цієї скарги, то у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи  на новий розгляд.

                  При новому розгляді справи, місцевому суду слід звернути увагу на відповідність дій державного виконавця Заводського  ВДВС вимогам Закону України «Про виконавче провадження»та постановити  законне рішення.

                  Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів  

У Х В А Л И Л А:

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

                  Ухвалу Ленінського  районного суду м. Миколаєва від 26 травня  2011 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд   до того ж суду.

                  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

            Головуючий

            Судді