ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
25.10.06 Справа № 4/3038-6/352
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ДП „ЛВБ-Дністербуд”
на рішення господарського суду Львівської області від 04-06.04.2006р.
у справі № 4/3038-6/352
за позовом ДП „ЛВБ-Дністербуд”, м.Рудки
до СП ТзОВ „Рабмер-Україна”, м.Самбір
про стягнення 12 872,51 грн.,
з участю представників :
від скаржника –Дуда І.І.; Лабай А.М.
від відповідача –Кравчук О.А.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04-06.04.2006р. у справі № 4/3038-6/352 (суддя Гоменюк З.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП „ЛВБ-Дністербуд”, м.Рудки до СП ТзОВ „Рабмер-Україна”, м.Самбір про стягнення 12 872,51 грн. боргу.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач – ДП „ЛВБ-Дністербуд” подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на наступне:
ДП „ЛВБ-Дністербуд” ВАТ „Львівводбуд” (субпідрядник) на користь АП ТзОВ „Рабмер-Україна” (генпідрядник) виконані роботи, на замовлення відповідача та відповідно до укладеного між сторонами договору № 001/V-04 від 30.03.2004р. в травні та червні 2005 року на суму 11 752,80 грн., про що були складені довідки форми КБ-3 та акти виконаних робіт форми КБ-2в. Зазначені довідки та акти були направлені відповідачу для підписання відповідно до п.6.1.4 Договору. АП ТзОВ „Рабмер-Україна” вказані акти та довідки булиотримані ще 04.07.2005р., проте відповідачем не підписані та не надіслані скаржнику. Відповідно до п.6.1.4 договору на відповідача покладено обов”язок протягом трьох днів після передачі йому актів виконаних робіт перевірити їх реальність та підписати в частині фактично виконаних обсягів робіт, несвоєчасне підписання акту трактується як несвоєчасна оплата виконаних робіт, а п.6.1.5 передбачено, що відповідач зобов”язаний здійснити оплату виконаних робіт протягом 5-ти днів після підписання акту їх приймання.
Крім того, як зазначає скаржник, відповідно до п.20.1.4 договору та ст.625 Цивільного кодексу України відповідач повинен сплатити також пеню, інфляційні та річні.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представленим відзивом –СП ТзОВ „Рабмер-Україна” доводи скаржника заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п.2.1 Договору №001/V-04 від 30.03.2004 року, укладеного між сторонами по справі, генпідрядник передає субпідряднику на виконання лише окремі види робіт по будівництву колектора в м. Самборі. В такому випадку перелік конкретних робіт повинен бути визначений сторонами окремо в документі, що має назву Виписка з титульного списку про обсяг окремих видів будівельно-монтажних робіт, переданих позивачу до виконання, як цього вимагає п. 4.2.1. вказаного Договору. Крім того, такий документ повинен бути підписаний обома сторонами, адже він фактично визначає зміст та обсяг будівельних робіт, а отже і предмет договору №001/V-04 від 30.03.2004 року. Що відповідно підтверджується також вимогами ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 639 Цивільного кодексу України.
При цьому, можна погодитись з твердженням позивача про те, що надані в розпорядження суду першої інстанції локальні кошториси 2-1-1 та 2-2-1 від 01.10.2003 року є недопустимими доказами при доказуванні обставин справи пов’язаних із обсягом та змістом предмету договору підряду, оскільки локальні кошториси 2-1-1 та 2-2-1 є невід’ємними складовими частинами загального кошторису будівельних робіт по будівництву загальносплавного колектора по руслу ріки Млинівка в м. Самборі, який був підготований як частина тендерної документації та договору генерального підряду на будівництво вказаного колектора між замовником Управлінням капітального будівництва Виконавчого комітету Самбірської міської ради та АП ТзОВ «Рабмер-Україна». Таким чином, вкзаний кошторис на думку суду не має та не може мати юридичної сили при визначенні змісту та обсягу робіт, переданих позивачу відповідачем за договором субпідряду, тобто за договором №001/V-04 від 30.03.2004 року.
Крім того, п. 4.2. Договору № 001/V-04 від 30.03.2004 року чітко визначено документ, який повинен визначати обсяг та зміст робіт, виконання яких доручається позивачу, а норми статей 844, 877 Цивільного кодексу України та ст. 321 Господарського кодексу України обмежують правове значення кошторису, як документа який визначає ціну будівельних робіт, а не їх зміст чи обсяг.
За таких обставин, суд підставно прийшов до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст. 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували той факт, що роботи вказані в Актах виконаних робіт за травень та червень 2005 року та Довідці про вартість робіт за той же період, виконувались на підставі Договору №001/V-04 від 30.03.2004 року.
Проаналізувавши норми п. 2.1. та 5.2.1. Договору № 001/V-04 від 30.03.2004 року суд першої інстанції встановив, що позивач зобов’язаний виконувати роботи за вказаним договором в строки встановлені календарним планом виконання робіт. Проте, ні такого документу, ні графіка виконання робіт між сторонами підписано не було, хоча обов’язковість узгодження таких умов договору передбачена п. 4.2. цього Договору.
При цьому, позивачем не надано суду, жодного документу, який би підтверджував те, що роботи передбачені в наданих позивачем Актах виконаних робіт виконані по перше на підставі Договору №001/V-04 від 30.03.2004 року, а по друге у відповідності до календарного плану виконання робіт.
В якості додаткового доказу по справі позивач надав суду Передконтрактну угоду (протокол намірів) від 04.12.2003 року. Дослідивши умови вказаної угоди суд встановив, що за своєю правовою природою вона є попереднім договором, а тому суд вважає за необхідне застосувати до тлумачення правових наслідків цього документу ст. 635 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до норм ст. 635 ЦКУ попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Таким чином, попередній договір породжує для його сторін лише ті права і обов’язки, які стосуються умов строку та порядку укладення основного договору. Тобто умови попереднього договору не можуть заміняти умов основного договору. Тому, посилання на умови попереднього договору не допустиме при розгляді спору, який виник при виконанні основного договору, який є самостійним юридичним документом та безпосередньо породжує для сторін юридичні права та обов’язки.
Більше того, проаналізувавши норми наданої позивачем Передконтрактної угоди, суд встановив, що вона стосується укладення договору будівельного підряду ціна якого повинна складати 1500,0 тис. грн., в той час як ціна Договору № 001/V-04 від 30.03.2004 року становить 1365,34 тис грн.
Таким чином, суд першої інстанції підставно вважає необґрунтованим посилання позивача на Передконтрактну угоду від 04.12.2003 року, оскільки вона з одної сторони не може регулювати відносини сторін, які виникли на підставі Договору № 001/V-04 від 30.03.2004 року, а з другої сторони Договір № 001/V-04 від 30.03.2004 року укладений на інших умовах ніж ті, що містяться в Передконтрактній угоді.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не довів того, що виконані ним роботи виконані в строки передбачені Договором № 001/V-04 від 30.03.2004 року, а також того, що ці роботи охоплюються предметом цього Договору, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивач виконав ці роботи на власний ризик та за власний рахунок а отже, в задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 04-06.04.2006р. у справі № 4/3038-6/352 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.