Справа № 22ц-397/2007                            Головуючий у 1 інстанції  Чебанов О.О.

Категорія 23                                                                           Доповідач Баркова Л.Л.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року      колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф.

при секретарі Лепеха А.С. розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі  справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачів     на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області   від першого березня 2007 року

встановила :

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від першого березня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди  до відповідачки ОСОБА_3.   відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 і приєднавшийся до неї ОСОБА_2. просять рішення суду скасувати і задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення положень матеріального і процесуального закону.

У відповідності з вимогами п.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_2., відповідачки ОСОБА_3., її представників, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2.,- ОСОБА_4, які просили скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив всі доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав

правильну правову оцінку і зробив обгрунтований висновок про те, що законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. і ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди не має, оскільки вини відповідачки у спричиненні шкоди позивачам не встановлено.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.

Згідно з положеннями ст.1166 ЦК України відповідальність за шкоду наступає у випадку  доведеності неправомірних дій особи, яка її спричинила.

Згідно з роз'ясненнями п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою №5 від 25 травня 2001 року, обов'язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на те, що матеріальні збитки та моральну шкоду їм спричинено у зв"язку з пошкодженням автомобілю „Рено-25", власником якого є ОСОБА_2. Зазначений автомобіль ОСОБА_1 залишив 30 травня 2006 року на стоянці біля приватного кафе відповідачки ОСОБА_3. клієнтом якого він був, і саме там його було пошкоджено.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що автомобіль отримав технічні пошкодження в наслідок зіткнення із транспортним засобом, який також знаходився на цій стоянці і скрився з місця дорожньо транспортної пригоди.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особу, діями якої завдано шкоду позивачам внаслідок дорожньо транспортної пригоди не встановлено.

Посилання позивача на те, що автостоянка спеціально обладнана для відвідувачів кафе і на її територію він заїхав з дозволу охоронця, а тому вона повинна розглядатися як джерело підвищеної небезпеки, а відповідачка нести відповідальність за завдані збитки є безпідставними, спростовуються положеннями закону, встановленими обставинами, та поясненнями позивача.

Доказів про те, що відповідачка прийняла під охорону автомобіль позивача, ї що саме з її вини позивачам заподіяно шкоду не надано і апеляційному суду.

В апеляційній скарзі позивачем не приведені нові доводи, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді справи по суті.

Доводи апеляційної скарги не приводять судову колегію і до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, положенням матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Керуючись ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1., ОСОБА_2 відхилити. Рішення Приморського    районного суду    міста Маріуполя    Донецької області від першого березня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.