РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08 лютого 2012 року Справа № 5004/776/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Огороднік К.М.
секретар судового засідання Бугай Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м.Київ
на рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011 р.
у справі № 5004/776/11 (суддя Якушева І.О.)
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
до відповідача спільного підприємства "Західна нафтова компанія" у формі ТзОВ
про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення
за участю представників сторін:
позивача –не з»явився
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №17 від 23.01.2012р.)
Розпорядженням заступника голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р., у зв»язку з тим, що у розгляді даної справи у апеляційній інстанції приймала участь суддя Маціщук А.В., змінено склад колегії суддів. У справі №5004/776/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Огороднік К.М.
З оголошенням перерви.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 11.05.2011р. у справі №5004/776/11 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до спільного підприємства "Західна нафтова компанія" у формі ТзОВ в задоволені позову про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення №01/04/10-1 від 01.04.2010р. відмовлено (арк.справи 93)
Приймаючи вищезазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання договору укладеним є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Чинним законодавством не передбачено вказаного способу захисту цивільним прав та інтересів. Даний факт може встановлюватись судом лише при розгляді між сторонами спору про право цивільне і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання договору укладеним не кореспондується із застосуванням одного з наведених вище способів захисту прав, передбачених законом, а отже, не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, підстави для задоволення позову відсутні.
Окрім того, суд першої інстанції зазначає, що судами апеляційної та касаційної інстанцій при вирішенні спору у справах №5/89-40, 2/251 встановлено, що фізична особа –підприємець ОСОБА_1 без законних підстав користувалась приміщенням після 01.04.2010р., оскільки не уклала з орендодавцем у встановленому законом порядку договору оренди приміщення на новий строк.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов до висновку про відмову позивачеві в задоволенні позову.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011р. у справі № 5004/776/11 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів з приводу невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, скаржник вказує, що 04.05.2009р. між СП “Західна нафтова компанія”у формі ТзОВ і нею - фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/04/10-1 від 04.05.2009р., строком дії до 01.04.2010р.
Позивач вказує, що за місяць до закінчення строку дії договору вона повідомила відповідача про те, що має намір продовжувати орендувати приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна, 1 в торговельному центрі “Магнус”. 31.03.2010р. Львівська філія СП “Західна нафтова компанія”у формі ТзОВ надіслала лист, до якого було прикріплено договір оренди №01/04/10-1 від 01.04.2010р., згідно з умовами якого СП “Західна нафтова компанія”у формі ТзОВ в особі Львівської філії передає на новий строк підприємцю ОСОБА_1 в користування нежитлове приміщення в торговельному центрі “Магнус”. Зазначений договір оренди було підписано відповідачем і одразу ж –31.03.2010р. в двох примірниках надіслано на адресу Львівської філії СП “Західна нафтова компанія”у формі ТзОВ. Після цього Львівська філія СП “Західна нафтова компанія”у формі ТзОВ виставляла рахунки на оплату, які оплачувались.
Однак, як зазначає апелянт, 26.05.2010р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомляв, що не може співпрацювати з позивачем в майбутньому. При цьому посилався на те, що договір оренди №04/05/09 від 04.05.2009р. закінчив свою дію 01.04.2010р., а нового договору підписано не було.
Скаржник вказує, що ним були дотримані норми ст.ст. 180, 181 ГК України, щодо укладання договорів, проте місцевий суд на вказане уваги не звернув, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В свою чергу, відповідач по справі у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів апелянта заперечує, вказує, що рішенням господарського суду Волинської області у справ №5/89-40 та рішенням господарського суду м.Києва у справі 2/251 встановлено, що фізична особа –підприємець ОСОБА_1 без законних підстав користувалась приміщенням після 01.04.2010р., оскільки не уклала з орендодавцем у встановленому законом порядку договору оренди приміщення на новий строк.
Вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року рішення господарського суду Волинської області від 11 травня 2011 року у справі №5004/776/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 –без задоволення.
Позивач з рішенням та постановою у справі не погодився, в поданій касаційній скарзі просив скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року у справі господарського суду Волинської області №5004/776/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 25.01.2012р.
В судовому засіданні 25.01.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Оголошено перерву до 08.02.2012 на 10:40 год.
08.02.2012 року представник відповідача у судове засідання з»явився, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі.
Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 08.02.2012, хоч про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою-заявою від 25.01.2012р. про перерву в апеляційному провадженні.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
04.05.2010р. СП “Західна нафтова група” у формі ТзОВ (Орендодавець) та фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди №04/05/09 (арк.справи 10-16), згідно п.1.1. якого Орендодавець передає Орендареві в строкове, платне користування нерухоме майно, детальніше описане в пункті 1.2. Договору, яке знаходиться в Торговельному центрі “Магнус”, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1. Згідно п.2.2. Договору строк оренди приміщення - з 14.05.2009 р. до 01.04.2010 р.
У відповідності до п.2.3. договору сторони погодили, що для укладення нового договору оренди цього ж приміщення на такий самий строк і на тих самих умовах Орендар повинен письмово повідомити Орендодавця не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку договору.
Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує, що договір оренди нерухомого майна, а саме: частини приміщення площею 36,00 кв. м. , що знаходиться на 4-му поверсі в Торговельному центрі “Магнус”, вважає пролонгованим на підставі виставлених спільним підприємством "Західна нафтова компанія" та оплачених фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 рахунків за оренду та відшкодування витрат за електроенергію за квітень 2010 року, а також надісланого електронною поштою примірника договору.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні докази та не додані такі до апеляційної скарги, які б свідчили про те, що Орендар повідомляла Орендодавця про своє бажання укласти договір оренди на наступний період.
Наданий позивачем лист від 26.02.2010р. вих.№2610/01 не може бути прийнятий в якості належного доказу повідомлення відповідача, так як до нього не надано доказів його надсилання чи вручення останньому (арк.справи 25).
Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач направила на адресу Львівської філії СП “Західна нафтова група”у формі ТзОВ два примірники підписаного нею договору в редакції, яка була отримана нею від Орендодавця електронною поштою.
У відповідності ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.1. Договору оренди Орендар зобов’язалась протягом 10 календарних днів після закінчення терміну дії оренди повернути орендодавцю приміщення.
Однак, як вбачається з матеріалів та обставин справи позивач не уклавши у встановленому законом порядку з відповідачем договору оренди приміщення на новий строк, тобто після 01.04.2010р., продовжувала ним користуватись без законних на те підстав.
Посилання апелянта на виставлені відповідачем рахунки на оплату орендної плати та електроенергії за квітень місяць 2010 р., як на доказ продовження орендних правовідносин є безпідставним, оскільки згідно вимог ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі (її окремої частини) повинен бути укладений в письмовій формі.
Як вірно встановлено господарським судом Волинської області та господарським судом м.Києва, судами апеляційної та касаційної інстанцій при вирішенні спору у справах №5/89-40, 2/251 встановлено, що фізична особа –підприємець ОСОБА_1 без законних підстав користувалась приміщенням після 01.04.2010р., оскільки не уклала з орендодавцем у встановленому законом порядку договору оренди приміщення на новий строк.
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання договору укладеним не кореспондується із застосуванням одного з наведених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способів захисту прав, не грунтується на вказаних нормах та умовах договору оренди №04/05/09 від 04.05.2010р..
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Волинської області від 11 травня 2011 року у справі №5004/776/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу 5004/776/11 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Огороднік К.М.
1970/12