Справа № 2-2649/11

ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 січня  2012 року                                                                            м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                         головуючого судді           Мовчан Д.В.,

                                         при секретарі                     Волкобоєвій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі -  Відповідач) про стягнення боргу та процентів за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог вказав,  що між ним та Відповідачем  09 квітня 2008року було укладено договір позики, згідно якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 11 010 (одинадцять тисяч десять ) доларів США, про що було видано письмову розписку. Термін повернення грошей зазначено в розписці –10 жовтня 2008 р. Позивач зазначає, що боржник цей факт не заперечує, але гроші не повертає і від вирішення цього питання ухиляється та  переховується від позивача.  Станом на 21 березня 2011р. офіційний курс долара США, встановлений Нацбанком України, складає 794 грн. 77 коп. за 100 доларів США. Тобто основний борг відповідача складає 87 504( вісімдесят сім тисяч п’ятсот чотири)  грн. 17коп.  (11 010доларів США х 7, 94 грн.). За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу нараховані збитки від інфляції 26 513 (двадцять шість тисяч п’ятсот тринадцять)  грн. 77коп. за період з 09.04.2008р. по 28.02.2011року, 3% річних  - 7 437 ( сім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 85 коп. Крім того, позивач зазначає, що для підготовки позовної заяви,  він був змушений звернутись за допомогою до юриста за наданням юридичної допомоги, та із запитами до КП ДМБТІ, Управління ДАІ ГУМВС України.   У зв’язку  з невиконанням Відповідачем зобов’язання повернення грошових коштів  Позивачу, у останнього є всі підстави вимагати від Відповідача повернення основного боргу  та процентів за користування позикою.   Таким чином, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу  у розмірі 87 504( вісімдесят сім тисяч п’ятсот чотири)  грн. 17коп., суму розрахованого індексу інфляції у розмірі 26 513 (двадцять шість тисяч п’ятсот тринадцять)  грн. 77коп. за період з 09.04.2008р. по 28.02.2011року, 3% річних  - 7 437 ( сім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 85 коп.,  151(сто п’ятдесят одна) грн. 25коп. - витрати за запит до КП «ДМБТІ», 39( тридцять дев’ять) грн. –витрати за запит до Управління ДАЇ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, 300( триста)грн. –витрати за юридичні послуги, та судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1 215( одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн., та витрати на інформаційно –технічний розгляд справи у розмірі 120(сто двадцять) грн.

Позивач (його представник) в судове засідання не з’явилися. Представник позивача надав суду письмову заяву, в якій просить здійснити розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами, а позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.42).  

Відповідач у судове засідання  не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення судової повістки (а.с.41).

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частвковому задоволенню з огляду  на нижчевикладене.    

Так, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09 квітня 2008року відповідач - ОСОБА_2 отримав від  позивача  ОСОБА_1 грошову  суму у розмірі 11 010 (одинадцять тисяч десять ) доларів США, яку зобов’язався повернути 10 жовтня 2008р, про що видав йому власноруч написану   розписку (а.с.10).

Зі змісту вказаної розписки вбачається, що відповідач зобов’язався повернути вказану грошову суму         10 жовтня 2008 р.

Відповідно до приписів ст. ст.192, 533 ЦК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» єдиною платіжною валютою на території України є гривня. Станом на момент складання та подання даного позову ( 21 березня 2011р.) офіційний курс долару США, встановлений НБУ складає 794,77 грн. за 100 доларів США. З урахуванням викладеного, сума зобов’язання відповідача в національній валюті дорівнює 87 504( вісімдесят сім тисяч п’ятсот чотири)  грн. 17коп.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України на підтвердження договору позики та його умов може бути пред’явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до приписів  ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає іншій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язувався прийняти позику, сплачувати передбачені в договорі проценти за користування позикою та повернути позику у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми позивачеві матеріали справи не містять.  

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно  ст. 530  ЦК України, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Відповідно  ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі у строк та в порядку, встановленому договором.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.    

У відповідності до ч.2 ст. 615 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Позивач в позові зазначає про необхідність стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 09 квітня 2008 року по 28 лютого 2011 року.   За вказаних обставин та приписів чинного законодавства, суд вважає, що така вимога ґрунтується на законі, тому з відповідача також підлягає стягненню  сум інфляційних витрат від простроченої суми у розмірі 26 513 (двадцять шість тисяч п’ятсот тринадцять)  грн. 77коп.  та сума 3 % річних від простроченої суми за період, визначений Позивачем, яка дорівнює 7 437, 85грн. ( 3%/12=0,25%, 87504,17 х0,25%х34 місяці = 7437,85грн.)  

Заяви про застосування терміну позовної давності суду не заявлялось.

Окрім цього, суд вважає, що відповідач мав можливість реалізувати своє процесуальне право на подання доказів та надання пояснень по суті справи, як під час попереднього судового засідання, так і на стадії судового розгляду справи по суті, однак відповідач у судове засідання не з’явився, без поважних причин, заперечення на позов не надав, тому суд вважає за можливим у даному випадку розглядати справу з урахуванням доказів та в межах позовних вимог, що були подані та  заявлені позивачем відповідно.   

Таким чином, вимоги позивача  за своєю правовою природою законні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, а саме з  відповідача підлягає стягненню за договором позики  від 09 квітня 2008року сума боргу  у розмірі  87 504, грн. 17коп., сума інфляційних витрат від простроченої суми у розмірі  26 513 грн. 77 коп.. та сума 3% річних від простроченої суми –7 437грн. 85 коп.( за період, визначений Позивачем), а разом 121 455 грн. 79 коп.

В решті позовних вимог, а саме: стягнення сум у розмірі 151(сто п’ятдесят одна) грн. 25коп. - витрати за запит до КП «ДМБТІ», 39 ( тридцять дев’ять) грн. –витрати за запит до Управління ДАЇ ГУ МВС України в Дніпропетровській області,  суд вважає за необхідним відмовити за безпідставністю таких вимог. Так, матеріали даної цивільної справи не містять таких запитів та відповідей на них, безпосередньо предмету спору така інформація не стосується, відповідних заяв про забезпечення позову, з поданням яких, зі слів позивача пов’язані такі витрати, суду в межах розгляду даної справи також не заявлялось.   

Щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 300 (триста) грн., суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.   

Відповідно до п. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією при КМУ 01.10.1999р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтований за розміром. При визначенні обгрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагаються для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення для клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, пов'язані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів тощо).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об'єднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.  

Разом з цим, розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням часу та обсягу наданих послуг також не було представлено суду й з боку позивача, у зв’язку з чим суд критично відноситься до розміру витрат на правову допомогу у  вказаному розмірі, що були понесені позивачем.

Також, на підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, присуджує з другої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені ним та документально підтверджені судовий збір. Суд також позбавлений можливості стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у зв’язку із тим, що статтю 81 ЦПК України виключено на підставі Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VI (3674-17) від 08.07.2011року.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 615, 625, 1046, 1049, 1050  ЦК України, ст. 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики –задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі основного боргу  87 504  (вісімдесят сім тисяч п’ятсот чотири)  грн. 17коп., суму інфляційних витрат від простроченої суми зобов’язання у розмірі  26 513 (двадцять шість тисяч п’ятсот тринадцять)  грн. 77коп., 3% річних  у сумі 7 437 ( сім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 85 коп.,  а разом:  121 455 ( сто двадцять одна тисяча чотириста п’ятдесят п’ять)  грн. 79коп.  

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі  1215 (одну тисячу двісті п’ятнадцять)  грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний  суд м. Дніпропетровська.

Суддя:                                                                                   Д.В. Мовчан