Справа № 2-944/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

24 січня 2012 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Сиротенко Г.  Г

при секретарі                              Лютій  О.  В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривого Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, третя особа відділ Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до ФОП ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 24.10.2011 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучений Відділ Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що являється власником земельної ділянки площею 6.6454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Земельна ділянка знаходиться на полі №8 пай №7 та межує з землями, які знаходяться в оренді ФОП ОСОБА_2 Починаючи з 2001 року і до 2011 року  свою земельну ділянку обробляла як одноосібник, та мала також намір засіяти її навесні 2011 року.

Однак навесні 2011 року її земельна ділянка була самовільно зайнята ФОП ОСОБА_2 та засіяна соняшником. В результаті неправомірних дій ФОП ОСОБА_2 внаслідок самовільного зайняття її земельної ділянки на праві власності, їй заподіяна матеріальна шкода в розмірі 6466,66 грн.

Крім заподіяної матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка виразилася у втратах немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань. Зокрема, моральна шкода полягає у порушенні відповідачем її права власності на земельну ділянку, у порушенні її звичного життєвого укладу. З 2001 року вона обробляла свою земельну ділянку, отримувала від неї дохід, який є єдиним засобом до існування для неї самої та її сім'ї до тих пір, поки відповідач незаконно позбавив її земельної ділянки та отримання доходу від її використання. За рахунок отриманого в 2011 року доходу від використання земельної ділянки вона планувала вирішити певні питання матеріального характеру для своєї сім'ї. Вона, починаючи з весни 2011 року по сьогоднішній день, з метою захисту своїх законних прав та інтересів змушена постійно відвідувати різні інстанції (сільської ради, відділу Держкомзему, прокуратури, суду), аби відновити своє порушене право приватної власності.

Протиправність та зухвалість вчинку відповідача призвели до загострення у неї хронічної гіпертонічної хвороби, в зв'язку з чим,  17.05.2011 року зверталася за допомогою до районної лікарні за місцем проживання. Загострення гіпертонічної хвороби викликало погіршення її фізичного стану здоров'я, її почали мучити головні болі, які супроводжувались підняттям тиску, зміною самопочуття в гіршу сторону. В зв'язку з загостренням хвороби, тривалий час не мала можливості вести активний спосіб життя, повинна була відновлювати свій стан здоров'я. Крім того, відбулися суттєві зміни в душевному стані та настрої, який супроводжується постійними хвилюваннями, переживаннями, безсонням та душевним неспокоєм.

Таким чином моральну шкоду завдану неправомірними діями відповідача оцінює в 5000,00 грн.

З метою досудового вирішення спірного питання з відповідачем щодо захисту законних прав, вона звернулась із відповідною заявою до Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У відповідь  отримала рішення сільради,  згідно з яким для розв'язання конфліктної ситуації з відповідачем, їй було рекомендовано звернутись до суду.

          Позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 6.6454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, шляхом зобов'язання відповідача не перешкоджати їй володіти та користуватись земельною ділянкою, повернути їй спірну земельну ділянку, шляхом відібрання її у відповідача в примусовому порядку без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею, стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 6466,66 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 114,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Сторони правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

Від позивача та її представника за довіреністю ОСОБА_3,  кожного оремо, надійшли заяви, в якій вони просили справу розглянути за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 76 ч.5 ЦПК України, оскільки його представнику ОСОБА_2 –ОСОБА_4 була вручена судова повістка, про що свідчить розписка про отримання нею повістки.   Будучи присутніми  в попередніх судових засідання відповідач та його представник позов не визнали в повному обсязі, в своїх запереченнях зазначили, що в жодному документі, який надав позивач, як підтвердження свого права власності на землю, не вказано на якому полі розташована її земельна ділянка, а відомості зазначені в технічній документації і в поясненні позивачки суперечать одне - одному. Так позивачка зазначає, що її ділянка № 7 знаходиться на полі № 8, в той час як в технічній документації земельна ділянка значиться під № 8. Окрім того, позивач не надала жодного документу, який би свідчив про те, що її ділянка знаходиться на тому полі, про яке вона зазначає у позові. Також у матеріалах справи відсутнє рішення, яким позивачці відведено земельну ділянку саме там, де вона зазначає у позові (визначити місце не є можливим, так як відомості надані позивачем розбігаються з тими, які значаться у технічній характеристиці, а документально знаходження земельної ділянки на конкретному полі не підтверджено). Позивач на підтвердження доказів щодо належності їй саме цієї земельної ділянки, не надала жодного документу з відділу Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області, а також з обласного відділу Держкомзему у Дніпропетровській області. Не надала як доказ топографічну зйомку місцевості з розташуванням її земельної ділянки і в якому саме місці, що є безспірним підтвердженням її слів, та обов'язковим доказом щодо розташування земельної ділянки саме там, де вказано у позові. У наданому позивачем державному акті відсутні відомості про сусідів,  які володіють суміжними земельними ділянками. Розраховані суми матеріальної шкоди та сума моральної шкода  нічим не підтверджена та не доведена.

Від третьої особи Відділу Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області також надійшла заява від 24.01.2012 року № 0133/16-04, в якій вони просили розглядати справу без участі представника відділу, щодо винесення рішення покладалися на розсуд суду.  

Суд, дослідивши докази, вивчивши письмові матеріали, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,6454 га для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІV-ДП № 043569, виданим Криворізькою райдержадміністрацією 01.08.2002 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4537 (а.с.6).

Зазначена вище земельна ділянка  знаходиться на полі №8 пай № 7 на території Красінської  сільської ради, що підтверджується копією технічної документації по передачі земельної частки (паю) ( а.с. 7-8)  та довідкою Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №666 від 25.05.2011 року (а.с. 10).

Навесні 2011 року спірна земельна ділянка була самовільно зайнята ФОП ОСОБА_2 та засіяна соняшником. Даний факт підтверджується актом депутатів Красінської сільської Криворізького району Дніпропетровської області  від 17.05.2011 року (а.с.9),  актом обстеження земельної ділянки від 29.06.2011 року головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Криворізькому районі  за участю депутатів Красінської сільської ради, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с. 12),  актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.06.2011 року головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Криворізькому районі  за участю депутатів Красінської сільської ради (а.с. 13).

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є землевпорядником Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з 2001 року. Підтвердила факт, того, що ОСОБА_1 на полі № 8 на території сільської ради користується земельною ділянкою, тривалий час сама її обробляє та здавала в оренду. 18.05.2011 року вона разом з іншими депутатами склала акт про те, що земельна ділянка, яка є власністю позивача, була оброблена ОСОБА_2 та засіяна соняшником. Сам ОСОБА_2  не заперечував цей факт, пояснюючи те, що йому не вистачає землі, тобто розмір земельної ділянки, яка йому виділена в натурі не відповідає розміру, зазначеному в технічній документації Сам ОСОБА_2 не оформлював жодних договорів, які б давали йому право користуватися землею на зазначеному полі (договори оренди з власниками земельних ділянок не укладалося).  

29 червня 2011 року головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Криворізькому районі  Кучинською Л.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000049 від 29.06.2011 року, яким встановлено, що 29.06.2011 року о 15.50 год. ФОП ОСОБА_2 самовільно використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) пай гр.. ОСОБА_1, загальною площею 6,6454 га, який належить їй згідно державного акту серії ІІV-ДП №043569 від 01.08.2002 року, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за скоєне правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП (а.с. 68).

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення №7 від 15 липня 2011 року,  за результатами розгляду зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення  ОСОБА_2 було визнано винним  у порушенні ст.. 125, 126 Земельного кодексу України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 53-1 КУпАП України  (а.с.69).

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

При цьому, у відповідності до ст.125 ЗК України  право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.ч.  2, 3  ст.152  ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення  будь-яких порушень  його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.212 ЗК України  самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на те, що він на полі,  де розташована земельна ділянка, власником якої є позивач, дійсно в 2011 році обробляв земельну ділянку, яка належить його родичу ОСОБА_8, на якій був засіяний соняшник. Згідно технічної документації земельні ділянки ОСОБА_8 та  ОСОБА_1 межують між собою, однак на місцевості розміри земельних ділянок цій документації не відповідають.

Аналогічні пояснення дав в судовому засіданні  допитаний в якості свідка ОСОБА_6

Належність ОСОБА_8 земельної ділянки пай №8 площею 6,880 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області підтверджується копією державного акту про право власності на землю серії ІV-ДП № 095178 (а.с.48).

Однак ці заперечення позивача спростовуються дослідженими судом матеріалами про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.. 53-1 КУпАП за самовільне зайняття спірної земельної ділянки. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ніким не оскаржена.

Крім того державний акт на право приватної власності на землю ІV-ДП № 043569, виданим Криворізькою райдержадміністрацією 01.08.2002 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4537 на підставі якого ОСОБА_1 володіє спірною земельною ділянкою ніким не оспорений і є дійсним.

Тому позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 6.6454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, шляхом зобов'язання відповідача не перешкоджати їй володіти та користуватись земельною ділянкою, повернути їй спірну земельну ділянку, шляхом відібрання її у відповідача в примусовому порядку без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею, суд вважає обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені ст.. 156, 157 ЗК України.

Відповідно до вказаних правових норм власникам землі та землекористувачам відшкодовуються заподіяні збитки, у тому числі і завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відшкодування збитків здійснюють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, або діяльність яких обмежує право власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року з наступними змінами, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 № 963.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до ст..1 якого самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно розрахунку розміри шкоди, виконаному головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 6466,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

 Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає,  зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України та роз’яснень, викладених в пп.7,9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року зі послідуючими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У результаті протиправних дій ФОП ОСОБА_2 позивач несла моральні страждання, оскільки змушена була змінити свій звичний спосіб життя та праці, звертатися до різних державних органів за захистом своїх порушених прав.

З огляду на це, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_1 по відшкодування моральної шкоди та з урахуванням засад розумності, виваженості, справедливості, стягнути з ФОП ОСОБА_2  на її користь на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею при зверненні в суд судові витрати в розмірі 234,67 грн.  

Керуючись ст.ст.316, 317, 321, 373, 386 ЦК України, ст. 125, 126, 152, 156, 157 ЗК України, ст.ст.10, 11, 15, 88,  209, 212-215 ЦПК України, суд, –   

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа відділ Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

          Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 6.6454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІV-ДП № 043569, виданого Криворізькою райдержадміністрацією 01.08.2002 року,  шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 володіти та користуватись земельною ділянкою.

          Повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6.6454 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІУ-ДП №043569, виданого Криворізькою райдержадміністрацією 01 серпня 2002 року, шляхом відібрання її у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в примусовому порядку без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6466,66 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят шість грн.. 66 коп.)  

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.(одна тисяча грн.)

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених судових витрат 234,67 грн. (двісті тридцять чотири грн.. 67 коп.)

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні при його оголошенні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Г. Г. Сиротенко