Судове рішення #20927156

                            Справа № 2/0614/1149/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

(заочне)

         09 лютого 2012 року    Малинський районний суд Житомирської області в складі:

          головуючого   судді Ярмоленка В.В.

          при секретарі     Грищенко О.В.

розглянувши на відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська промислово-фінансова компанія»до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська ПФК»звернулось до суду з заявою, яку мотивувало тим, що 22 квітня 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Ощадний банк України»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №312, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 25 000 грн. терміном на 60 місяців зі сплатою 22% річних за користування грошовими коштами. Майновим поручителем на підставі договору про заставу рухомого майна від 26.04.2004 року виступило ТОВ «Малинська промислово-фінансова компанія», яке погасило заборгованість ОСОБА_1 по кредиту, відсоткам та штрафним санкціям у розмірі 30 792 гривні 49 копійок. Дана обставина підтверджується рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10.07.2008 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 було стягнуто на користь позивача зазначену суму боргу на відшкодування сплачених ним як майновим поручителем коштів кредитодавцю –Державному ощадному банку України.

          Посилаючись на те, що в зв’язку з виконанням позивачем за кредитним договором №312 від 22.04.2004 року зобов’язання ОСОБА_1 перед ВАТ «Державний ощадний банк України»в повному обсязі, то саме ТОВ «Малинська промислово-фінансова компанія»стає кредитором, в силу ст. 512 ЦК України, у зобов’язанні між банком та ОСОБА_1   

          Збільшивши в судовому засіданні та підтримавши позовні вимоги, представник позивача Пасічник А.Й. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відсотки за користування кредитом на основі процентної ставки 22% річних (п.1.6.1.1 Договору №312) в розмірі 15 886 грн. 51 коп. за користування грошовими коштами в період з 28 червня 2007 року по 06 листопада 2009 року від суми 30 792,49 грн.;

15 327грн. 91 коп. пені за несвоєчасне сплату ОСОБА_1 як позичальником процентів за користування кредитом за вказаний період у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України

13 509,52 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, а всього 44 723,94 грн.  

          Відповідач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи до суду тричі не з’явилась, причини поважності неявки в судове засідання не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, заперечень по суті вимог від неї не надходило.

          Ухвалою суду від 09 лютого 2012 року, за згодою представника позивача, постановлено проведення заочного розгляду справи у відсутність відповідача.

Дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

             Встановлено, що 22 квітня 2004 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №312. За його умовами остання отримала кошти в розмірі 25 000,00 грн. та зобов’язувалась сплачувати 22% річних за користування  ними. 26.04.2004 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ТОВ «Малинська промислово-фінансова компанія», з метою забезпечення належного виконання кредитного договору, був укладений договір про заставу рухомого майна, за яким ТОВ «Малинська ПФК»передала у заставу банку рухоме майно на суму 63 882,41 грн.

          Внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, позивач по даній справі сплатив заборгованість позичальниці перед банком в розмірі 30 792 грн. 49 коп. Дана обставина встановлена рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10.07.2008 року, що набрало законної сили.

          Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Останній платіж з метою погашення існуючої заборгованості ОСОБА_1 перед банком було проведено позивачем як майновим поручителем 27.06.2007 року (платіжне доручення №358 про сплату 17 334,52 грн.).

          На підставі п.3 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок  виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

          Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.  При цьому згода боржника, якщо інше не передбачено договором або законом, не вимагається.

          Згідно ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.   

          Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська промислова-фінансова компанія»погасивши як майновий поручитель борг ОСОБА_1 перед ВАТ «Державний ощадний банк»в розмірі 30 792,49 грн., з 27 червня 2007 року набуло прав кредитора за кредитним договором №312 від 22.04.2004 року (далі –кредитним договором).

          Відповідно до довідки відділу ДВС Малинського районного управління юстиції №988 від 03 лютого 2010 року борг ОСОБА_1 перед позивачем погашено згідно платіжного доручення №1781 від 22.10.2009 року в розмірі 12 727,27грн. та платіжного доручення №1932 від 06.11.2009 року в сумі 18 395,30 грн.

          Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно п.8.1. Договору договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по цьому договору.

Ухвалення судового рішення про задоволення вимог не позбавляє права кредитора на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором (Ухвала ВСУ від 18.05.2011 року). Клопотань, в порядку вимог ч.3 ст. 267 ЦК України, не заявлялось.

          П.1.1 кредитного договору передбачено, що відповідач по справі зобов’язувалась прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 25 000,00 грн., та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 22% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Відповідно до п.п.1.6.1.1, 1.6.1.2 відсотки розраховуються з дня видачі кредиту та до моменту повного погашення кредиту за методом факт/366 –на фактично отриману позичальником суму кредиту.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом з 28.06.2007 року по 06.11.2009 року є підставними. Водночас, суд не приймає до уваги розрахунок наданий позивачем, оскільки при його обрахунку взято щорічна кількість днів -365, в той час, коли умовами договору (п.1.6.1.2) передбачено –366 днів.

За період з 28.06.2007 року по 31.12.2007 року –3461,21 грн.;

                з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року – 6774,35 грн.;

               з 01.01.2009 року по 22.10.2009 року –5460, 20 грн.;

               з 23.10.2009 року по 06.11.2009 року -  165,86 грн., а всього: 15 861,62 грн.

П.4.1.1 кредитного договору передбачає, що за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.   

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.   

Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, останній просить стягнути пеню, нараховану за порушення строків повернення кредиту за період з 28.06.2007 року по 06.11.2009 року.

При цьому, положення ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України закріплюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.   

Виходячи з викладеного, перевіривши розрахунок позивача, підлягають задоволенню вимоги й щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання за кредитним договором в розмірі 15 317,58 грн.,  Однак, при розрахунку позивачем помилково в загальний період враховано 06.11.2009 року, а оскільки пеня розраховується за кожен день прострочення, тому день погашення боргу не враховується при обрахунку загального розміру пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (постанова ВСУ від 20.12.2010 року № 3-57гс10).

Таким чином, вирішуючи спір в межах заявлених позивачем вимог 13 509,52 грн. інфляційних суд задовольняє їх та стягує з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська промислово-фінансова компанія». Загальна сума боргу, пов’язаного з невиконанням грошових зобов’язань за кредитним договором №312 від 22.04.2004 року становить (13 509,52 + 15 861,62 + 15 317,58) 44 688,72 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачених ним 120 грн. витрат пов’язаних з інформаційно - технічним забезпеченням розгляду справи та 446,89 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. Поверненню позивачу підлягає 53,45 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 512,514,556,625 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61,88, 224-232 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

                 Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська промислово-фінансова компанія»до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково.

                   Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська промислово-фінансова компанія» - 44 688,72 грн. боргу, пов’язаного з неналежним виконанням грошових зобов’язань  та 566 грн. 89 коп. судових витрат, а всього 45 255,61 (сорок п’ять тисяч двісті п’ятдесят п’ять гривень 61 коп.)грн.

          В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.



Суддя:В. В. Ярмоленко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація