Справа № 161/6973/25 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/707/25 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_1 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 у квітні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення. Позов обґрунтований тим, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На вказаній ділянці розташований житловий будинок з господарськими спорудами, який також належить позивачу. У вищевказаному будинку без реєстрації проживають п`ятеро осіб, зокрема, відповідачі. Селищна рада повідомила, що їй не відомі підстави, на яких такі особи проживають в цьому будинку. У дійсності, таких підстав не існує. Спір про виселення інших трьох осіб, які не є відповідачами за цим позовом – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , раніше було вирішено в судовому порядку. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 досі вчиняють перешкоди, що є тривалими в часі. У відповіді на досудову вимогу відповідачі зазначили про небажання добровільно виселитися зі спірному будинку. Відповідачі не є членами сім`ї позивача і ніяк з ним не пов`язані. Просив усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання останнім іншого житлового приміщення, стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі у зв`язку із тим, що існують судові рішення, що набрали законної сили, якими вирішено питання щодо права користування усіма особами, які проживають в спірному житловому приміщенні, у тому числі відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Предмет та підстава позовів у цій справі № 161/19560/18 є тотожними. Згадка у позовній заяві третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Торчинської селищної ради та зменшення кількості відповідачів не змінює предмету судового захисту в цій цивільній справі, а позовні вимоги в ній є тотожними тим, у яких судами вже ухвалювалися рішення раніше.

Позивач ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду, вважає її безпідставною і такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що заявлені ним вимоги в цій позовній заяві не є тотожними з рештою позовних вимог, які розглядалися між сторонами, адже під час розгляду попередніх справ одна із відповідачів, ОСОБА_4 , була неповнолітньою, що було підставою для часткової відмови в задоволенні позову. При цьому ОСОБА_4 не була стороною в справі, оскільки її законним представником була ОСОБА_2 . Будь-якого рішення, яке б стосувалося проживання осіб у житловому будинку в 2024 році та порушення права власності позивача у цей період, немає. Порушення є триваючим. Справа хоч і розглядалася раніше, однак обставини не є тотожними. Негаторний позов може бути пред`явлений доти, поки існує саме правопорушення. Просив скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року в цій справі та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вважає ухвалу суду першої інстанції вмотивованою та обґрунтованою і такою, що підлягає залишенню без змін. Просила залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 у квітні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Торчинська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (власністю) шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення.

ОСОБА_3 посилається на те, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку без реєстрації проживають п`ятеро осіб, зокрема і відповідачки та Торчинська селищна рада повідомила, що їй невідомі підстави на яких такі особи проживають у спірному будинку. Вказує, що в минулому, в судовому порядку вже був вирішений спір щодо виселення інших трьох осіб, які на разі не є відповідачами у даній справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року, у справі №161/19560/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого приміщення, позовні вимоги позивача задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у даній справі, касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка діє в своїх та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасовано в частині позовних вимог  ОСОБА_3  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_4  про виселення та стягнення судового збору з ОСОБА_2 . Справу № 161/19560/18 в частині позовних вимог  ОСОБА_3  до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про виселення передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновлено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року в частині виселення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у даній справі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 скасовано. В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого жилого приміщення відмовлено.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 523/9104/19 визначено, що критерієм відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин, (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у різних цивільних справах), судове рішення по тотожній справі набрало законної сили. При цьому, критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.

У випадку, що розглядається, з урахуванням того, що постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі № 161/19560/18 вже було розглянуто позовні вимоги ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 із житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і вказане рішення суду набрало законної сили, однак при цьому позивач ОСОБА_3 повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод шляхом виселення, тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при таких обставинах, відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, провадження в цій справі не підлягає відкриттю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не була відповідачем у справі № 161/19560/18, оскільки зі змісту постанови Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року встановлено, що у такій справі ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи була неповнолітньою , була відповідачем у справі, як і її мати ОСОБА_2 .

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Законне представництво ОСОБА_2 неповнолітнього відповідача ОСОБА_4 в справі № 161/19560/18 не виключало наявності з цих осіб статусу відповідачів, оскільки вимоги про виселення були пред`явлені позивачем ОСОБА_3 до кожного з них.

Позивач помилково ототожнює право на пред`явлення негаторного позову протягом будь-якого відрізку часу, незалежно від тривалості правопорушення (позовну давність) та повторне пред`явлення позову до тих самих відповідачів з тим же предметом і з тих самих підстав з урахуванням нового періоду, впродовж якого триває правопорушення (2024 рік), після набрання рішенням у тотожній справі законної сили (28 вересня 2021 року).

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі № 161/19560/18 відмовлено в позові про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що таке втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя та права на житло шляхом виселення відповідача та її дочки не пропорційне переслідуваній легітимній меті.

Досягнення відповідачем ОСОБА_4 повноліття, у випадку, що розглядається, не змінює ні складу сторін в справі, а ні предмету спору. Зазначення у позові третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, (Торчинської селищної ради) не є підставою для відкриття провадження в цій справі, оскільки третя особа не є стороною в справі і до такого учасника позивач позовні вимоги не заявляє.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя                                        

       Судді