Справа № 761/34929/23

Провадження № 2/761/1533/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря: Яцишина А.О.,

представника позивача: Кириченка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Перша Київська нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, -

встановив:

У вересні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Перша Київська нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, згідно якої позивач просив суд: скасувати арешт на 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 , накладений: постановою серія та номер б/н, виданою 29.10.2004 прокуратурою Шевченківського району м. Києва, реєстраційний номер обтяження 36763450; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва, реєстраційний номер обтяження 3955010; 3958979.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер позивачки брат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається із 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 , що належало померлому на підставі договору купівлі продажу частки квартири № 1292 від 18 березня 2004 року. На підставі заяви позивачки 14 грудня 2021 року Першою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 2079/2021, а 04 серпня 2023 року державним нотаріусом Губко Ю.В., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії , якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що на вищевказану частку квартири, яка належала померлому, накладено арешт.

У позовній заяві зазначено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав арешт був накладений на підставі постанови, серія та номер: б/н, виданої 29.10.2004 прокуратурою Шевченківського району м. Києва. Номер запису про обтяження: 36763450. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52529188 від 04.06.2020 18:42:44, Приватний нотаріус Василенко Олег Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2094041180000. Додаткові відомості про обтяження: р. № 3/1878, вх. 5567. Згідно з відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження: - арешт нерухомого майна 26.10.2006 № 3955010 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва; - арешт нерухомого майна 27.10.2006 № 3958979 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва.

Позовна заява мотивована тим, що такий арешт перешкоджає ОСОБА_1 , як спадкоємцю (власнику) в процедурі оформлення спадкових прав. Прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 набула права на спадщину, до складу якої входить 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 .

Позивачем вказано, що кримінальне провадження в межах якого було накладено арешт на вищевказану квартиру розглянуто в судовому порядку. Вироком Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2006 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено до 13 років позбавлення волі. 25 вересня 2015 року ОСОБА_3 був звільнений з Городоцького виправного центру № 131 умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий термін 2 роки 13 днів. Судом не вирішено питання щодо накладеного арешту на 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 . На даний час відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна. Тому обтяження, а саме арешт, що зареєстрований на підставі постанови Прокуратури Шевченківського району м. Києва від 29.10.2004, порушує права ОСОБА_1 , як власника, і має бути припинений.

Окрім того, у позові зазначено, що арешт на майно ОСОБА_3 було накладено на підставі постанови про накладення арешту б/н, виданої 29.10.2004 прокуратурою Шевченківського району, м. Києва, номер запису про обтяження: 36763450, тобто під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом. Оскільки арешт на майно ОСОБА_3 був накладений в жовтні 2004 року, тобто під час дії КПК України 1960 року, даний позов необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства (п. 52 ухвали ВС від 07.09.2022 № 183/478/21).

Позивачем вказано, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження та Єдиному реєстрі боржників відсутні дані про виконавчі провадження на підставі яких 20.10.2006 та 27.10.2006 органом державної виконавчої служби накладено арешт на все майно ОСОБА_3 . Наявні виконавчі провадження щодо стягнення штрафу у справах про адміністративне правопорушення, які були відкриті 04.01.2019, 17.01.2019 і на даний час завершені та не стосуються обтяжень зареєстрованих за номером № 3955010, 3958979.

Позивачем зазначено, що арешт на майно спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , було накладено на підставі постанов Державної виконавчої служби Шевченківського району м. Києва, арешт залишився не знятим, проте виконавчі провадження закінчене і виконавчі документи на виконанні не перебувають й очевидно не можу бути повторно подані враховуючи строки давності. Тому саме в судовому порядку можливе скасування арешту, що накладений на спадкове майно.

У зв`язку з зазначеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2023 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

17.01.2024 на виконання ухвали від 21.11.2023 по справі №761/34929/23 від Першої київської державної нотаріальної контори копія спадкової справи №2079/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 17 аркушах.

21.02.2024 на виконання ухвали від 21.11.2023 по справі №761/34929/23 від Першої київської державної нотаріальної контори копія спадкової справи №2079/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 29 аркушах.

18.03.2024 до суду надійшла заява представника позивача - адвкаоата Кириченка В.Г. про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.05.2024 до суду надійшли заява представника позивача - адвоката Киричнеко В.Г. про приєднання до матеріалів справи документів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2025 клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченка Вадима Григоровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Перша Київська нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, - задоволено та змінено відповідача Шевченківська окружна прокуратура міста Києва, - на належного співвідповідача: ОСОБА_2 .

Представник позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачем щодо заочного розгляду справи заперечень не вказано, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа у судове засідання явку свого представника не забезпечила, до суду подала заяву в якій просила провести розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно серії НОМЕР_1 (а.с. 73).

Так, згідно матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 78), копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 79) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00034170744 від 14.12.2021 (а.с. 82-83).

На підставі заяви позивачки 14 грудня 2021 року Першою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 2079/2021, заяву про прийняття спадщини подала лише позивача рідна сестра померлого ОСОБА_3 , інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися, що наданою до суду копією спадкової справи №2079/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 29 аркушах (а.с. 71-100).

Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається із 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 , що належало померлому на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. від 18.03.2004, №1292 та зареєстрованого в Бюро 23.03.2004 за реєстровим № 1197, що підтверджується інформаційною довідкою УВ-2021 №53305 від 18.01.2022 КП КМР «КМ БТІ» (а.с. 90, 91-93)

04 серпня 2023 року державним нотаріусом Губко Ю.В., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії , якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 49/100 (сорок дев`ять сотих) часток квартири номером АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що на вищевказану частку квартири, яка належала померлому, накладено арешт (а.с. 99).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №346830467 від 16.09.2023, арешт був накладений на підставі постанови, серія та номер: б/н, виданої 29.10.2004 прокуратурою Шевченківського району м. Києва. Номер запису про обтяження: 36763450. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52529188 від 04.06.2020 18:42:44, Приватний нотаріус Василенко Олег Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2094041180000. Додаткові відомості про обтяження: р. № 3/1878, вх. 5567 (а.с. 14-15).

Згідно з відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження:

- арешт нерухомого майна 26.10.2006 № 3955010 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва;

- арешт нерухомого майна 27.10.2006 № 3958979 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 94 зворот).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а правовстановлюючим документом на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа №6-164цс12), відповідно до якої, в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, але ще не отримав свідоцтво про право на спадщину, може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема, і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту, а надто, коли такий арешт перешкоджає оформленню спадкових прав.

Цивільним законодавством встановлено певні особливості щодо спадкування нерухомого майна.

Зокрема, як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України, обов`язковим є отримання свідоцтва про право на спадщину.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з- під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Арешт перешкоджає позивачу, як спадкоємцю (власнику) в процедурі оформлення спадкових прав.

Відповідно до п. 4.17 п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Отже, виходячи з наведеного, основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала в порядку ст. 1268 ЦК України після смерті свого брата та стало підставою затримки у видачі свідоцтва про право на спадщину до його зняття.

Так, до матеріалів справи долучено копії постанови про накладення арешту на майна від 29 жовтня 2024 винесену слідчим прокуратури Шевченківського району м. Києва Телешецьким О.І., розглянувши матеріали кримінальної справи №60-1212 накладено арешт на 49/100 квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с. 122).

Відповідно до листа Шевченківської окружної прокуратури міста Києва від 27.02.2024 №41-2002Вих-24-35-78-24 у відповідь на адвокатський запит, зазначено, що у провадження СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві перебувала кримінальна справа №60-1212 від 11.10.2006 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, згідно книги обліку кримінальних справ Шевченківської районної прокуратури міста Києва за 2004 рік вказана кримінальна справа 31.05.2005 скерована до прокуратури міста Києва. Також повідомлено, що вказана кримінальна справа розглянута Апеляційним судом міста Києва 13.04.2006 із винесенням обвинувального вироку, згідно якого ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого п. 4 ч. 2 ст.. 115 ККУ та засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років (а.с. 107-108).

Так, вироком Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2006 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, строк відбування покарання обчислювати з 14 жовтня 2004 року. Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальному шкоду у сумі 3500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн. (а.с. 122-141). Колегія судді Судової палати у кримінальних справа Верховного Суду України ухвалою від 01.08.2006 ухвалила: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палатти у кримінальних справа апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року щодо нього - без змін (а.с. 142).

Окрім того, згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) № 102569/27.10-24 від 29.02.2024 на адвокатський запит адвоката Кричиенка В.Г., на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 7543461 з примусового виконання виконавчого листа №1-22 від 13.04.2006 Апеляційного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу у розмірі 103 500,00 грн. 11.09.20008 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону державним виконавцем винесена постава про повернення виконавчого документу стягувачу, в зв`язку з тим, що вижитими державним виконавцем заходами розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявилось можливим.

Також, у відповіді зазначено, що надати більш детальну інформацію по виконавчому провадження НОМЕР_5 та надано копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 855534 від 20.10.2006 видану Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Києва, на підставі якої накладено арешту на майно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), не виявляється можливим. Завершені виконавчі проваджені за 2008 рік у відповідності до Інструкції з діловодства в органах ДВС - знищено (а.с. 109-110).

Інформація про виконавче провадження у якому було накладено арешт на нерхоме майно ОСОБА_3 , а саме НОМЕР_5, відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, не значиться, що підтверджується роздруківкою із відповідного сайту (а.с. 12).

Крім того, в силу ч. 1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Саме тому, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно відбувається з одночасним внесенням відомостей про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Як вказує системний аналіз зазначених вище норм законодавства, обов`язковою умовою набуття у власність нерухомого майна в порядку спадкування є його державна реєстрація.

Саме з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкоємець стає його повноцінним власником з правом користування, володіння та розпорядження.

Однак, відповідно до п. б ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації права власності.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

З припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

В Автоматизованій системі виконавчого провадження та Єдиному реєстрі боржників відсутні дані про виконавчі провадження на підставі яких 20.10.2006 та 27.10.2006 органом державної виконавчої служби накладено арешт на все майно ОСОБА_3 . Наявні виконавчі провадження щодо стягнення штрафу у справах про адміністративне правопорушення, які були відкриті 04.01.2019, 17.01.2019 і на даний час завершені та не стосуються обтяжень зареєстрованих за номером № 3955010, 3958979.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Під час судового розгляду було встановлено, що арешт на майно засудженого (спадкодавця) ОСОБА_3 був накладений з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 на користь якої вироком Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2006 року у справі №1-22/2006 стягнуто з ОСОБА_3 матеріальну шкоду 3500,00 та моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

Отже, виходячи з наведеного, позивач обґрунтовано зазначив відповідачем ОСОБА_2 .

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону № 606-XIV, що діяла на момент видачі виконавчого документа від 2006 року, надалі також Закон), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Тобто, з вказаної норми Закону та з урахуванням інформації про відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 слідує, що припиняється чинність арешту майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; ( Пункт 1 частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 ) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Оспорюваний арешт, накладений на підставі виконання виконавчого документу, який з 2008 року, з моменту повернення його стягувачу, та по даний час не пред`явлено до виконання, а тому строк його виконання сплив. На підставі викладеного, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено обставини, що зняття оспорюваного арешту порушить права когось із осіб, що були пов`язані із його накладенням.

За подібних обставин до аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд, зокрема у постанові від 12.07.2023 року по справі №214/2305/20 оскільки виконавче провадження № 49063219 не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2015 році, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору та ухвалення рішення судом першої інстанції пропущено, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обтяження - (арешт) будинку перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті особи, а тому позов підлягає задоволенню.

Отже, існування безпідставного арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковану від батька квартиру.

Так, неможливість отримати в спадок арештоване нерухоме майно (тобто стати його повноцінним власником) встановлюється не постановою нотаріуса, а законом, який передбачає заборону на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, за яким існує обтяження.

Відповідно до ЗУ «Про нотаріат», спадкоємець може, але не зобов`язаний вимагати від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; так само нотаріус може усно повідомити та роз`яснити заявнику про наявні обмеження та перешкоди у видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.

Наявність арешту нерухомого майна є лише тимчасовою перешкодою для реалізації спадкових прав, а не підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за законом, що вказує про порушення його прав та необхідність їх захисту, позов у цій справі підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391, 609 ЦК України, Законом України ст. 10 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Перша Київська нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Скасувати арешт на 49/100 часток квартири номер АДРЕСА_1 , накладений: постановою серії та номер б/н, виданою 29.10.2004 прокуратурою Шевченківського району м. Києва, реєстраційний номер обтяження 36763450, дата та час державної реєстрації 19.11.2004, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА855534, 20.10.2006, Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва, реєстраційний номер обтяження 3955010, 3958979.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34967596, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110.

Третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора, код ЄДОПОУ: 02901807, адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 11.

Повний текст рішення складено: 16.05.2025.

Суддя: