РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/25025/23

Провадження № 22-ц/4815/549/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Маринич В.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог – Науково-дослідний проектно-пошуковий та геологорозвідувальний кооператив "ГЕОЛОГ" про визнання незаконним і скасування п. 30 рішення Рівненської міської ради № 687 від 25.02.2004 року,

в с т а н о в и в :

В грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі — відповідачі), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог – Науково-дослідний проектно-пошуковий та геологорозвідувальний кооператив «ГЕОЛОГ», в якому просить визнати незаконним та скасувати пункт 30 рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року “Про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд” по АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку площею 324 м. кв. з виключенням кадастрового номера 5610100000:01:019:0044 з державного реєстру.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є третім власником 55/100 частини будинку по АДРЕСА_1 . Першим власником цієї частини являвся ОСОБА_5 , другим (попереднім власником частки ОСОБА_1 ) — ОСОБА_6 . Друга частина будинку в розмірі 45/100 за вказаною адресою належить подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в рівних долях.

Ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 1994 року у справі № 2-2068/1994, затверджено мирову угоду між співвласниками будинку по АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування земельною ділянкою пропорційно часткам співвласників та згідно варіанту експертизи № 2: співвласникам 45/100 будинку подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - земельною ділянкою в розмірі 240 м.кв., у спільному користуванні залишено ділянку площею 44 м.кв.; співвласнику 55/100 будинку - ОСОБА_5 - 293 м.кв.

Співвласники 45/100 будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі 10 років використовували частину земельної ділянки без оформлення будь-яких документів та 06 жовтня 2003 року ОСОБА_4 до Рівненської міської ради подано заяву про передачу йому у власність земельної ділянки, яку він використовував по АДРЕСА_1 .

План розподілу земельної ділянки, за вказаною адресою розроблявся кооперативом “Геолог”. З огляду технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оформлено у власність земельну ділянку площею 324 м.кв. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 324 м.кв. по АДРЕСА_1 на підставі п. 30 рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримано 22 липня 2004 року за № 3771. Тим самим власники частки 45/100 будинку приватизували свою частину ділянки.

Вважає, що з цієї площі (324 м.кв.), 44 м.кв. - це земля спільного користування, а 40 м.кв. неправомірно оформлена з земельної ділянки власника 55/100 будинку, - ОСОБА_5 .

По довіреності наданій ОСОБА_1 власником 55/100 частини будинку ОСОБА_6 та в його інтересах вона звернулася з інформаційним запитом від 31 липня 2014 року до міського голови м. Рівне, в якому просить:

- надати роз`яснення, з яких міркувань та на підставі яких документів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при домоволодінні у розмірі 45 відсотків була надана в приватну власність земельна ділянка не розміром 270 м.кв., а 324 м.кв. по АДРЕСА_1 ;

- роз`яснення надати на руки представнику ОСОБА_1 .

По результатах розгляду інформаційного запиту нею було отримано повідомлення Рівненської міської ради за № 13-262 від 06 серпня 2014 року, в якому повідомляється, що:

- рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року приймалось на підставі поданої громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заяви про передачу земельної ділянки площею 324 м.кв., плану розподілу земельної ділянки, розробленого науково-дослідним проектно-пошуковим та геологорозвідувальним кооперативом “Геолог”, який погоджений співвласниками житлового будинку, що зазначено їх підписами, а саме — ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а також протоколу обстеження та погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку площею 324 м.кв. на АДРЕСА_1 виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року № 3771.

Як третій власник 55/100 будинку після ОСОБА_5 та ОСОБА_6 09 листопада 2021 року та 11 липня 2023 року вона направила на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рекомендовані листи з пропозицією добровільно відмовитися від 44 м.кв., передавши їх у спільне користування згідно рішення міського суду від 31 жовтня 1994 року та надати завірену копію варіанту експертизи № 2, щодо порядку користування земельною ділянкою спільного користування. Її вимогу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не задовільнили.

Стверджує, що спільна власність у співвласників (45/100 та 55/100) будинку, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникла на підставі ухвали міського суду від 31 жовтня 1994 року. Власник 55/100 будинку ОСОБА_5 не давав нотаріально посвідченої згоди на оформлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільного майна у вигляді 44 м.кв. землі відповідно до ухвали суду від 31 жовтня 1994 року у їх власність.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час оформлення у власність земельної ділянки 324 м.кв., надали недостовірні дані для виготовлення технічної документації, чим спровокували прийняття Рівненською міською радою спірного рішення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржене судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що право на користування земельними ділянками розмірами 293 м.кв. та 44 м.кв. (з загальних 600 кв.м.) для обслуговування 55/100 будинку виникло спочатку у 1969 році та визначене у рішенні Рівненського міського суду від 31.10.1994 року у справі №2-2068/1994. У зв`язку з давністю набуття права користування, у власників 55/100 будинку обов`язку щодо оформлення такого користування або права власності не виникало. В свою чергу передача Рівненською міською радою у 2004 році у власність відповідачів 324 м.кв. земельної ділянки не відповідає встановленому судом порядку користування та порушує право позивача-власника 55/100 будинку на користування земельною ділянкою для обслуговування своєї частки будинку.

Більш детально доводи апеляційної скарги полягають у наступному.

Апелянт, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2006 року вказує, що громадянам, у кого земля перебуває зараз у постійному користуванні, яке надано їм до введення ЗК УРСР №561-ХІІ, - не заборонено користуватися виділеною їм колись землею без обмеження термінів її переоформлення. Земельна ділянка площею 600 м.кв. на АДРЕСА_1 виділена у постійне користування на підставі діючого у 1969 році законодавства, тобто є законною у користуванні.

Щодо статті 23 ЗК, її дія регламентується ЗК УРСР №561-ХІІ в редакції 18.12.1990 року та Земельним кодексом України в редакції 22.06.1993 року, в зв`язку з чим означена стаття 23 застосовується до землі, отриманої громадянином після введення в дію згаданих кодексів.

Велика Палата ВС у постанові від 05.11.2019 року зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках, Раніше видані документи на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Тобто право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, в тому числі і в порядку правонаступництва, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Не погоджується з висновком суду про припинення права користування площею 600 м.кв. власника 55/100 будинку ОСОБА_7 у зв`язку з поділом будинку у 1994 році (по рішенню суду від 17.03.1994 р. справа №2-414/1994). Вказує, що ОСОБА_5 відповідно до вимог діючого у 1994 році ЗК України відмовився від користування частиною земельної ділянки, яку суд визначив для обслуговування частини будинку, належної ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Від користування іншою частиною ОСОБА_5 не відмовлявся, що встановлено рішенням суду від 31.10.1994 р. у справі №2-2068/1994, за яким 44 м.кв. залишено у спільному користуванні співвласників, а ОСОБА_8 залишено 55/100 (від усієї земельної ділянки 600 м.кв.) в розмірі 293 м.кв. у постійному користуванні. Також не взято до уваги висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 про неконституційність положень ст. 92 ЗК України; пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25 жовтня 2001 року про обов`язковість переоформлення земельної ділянки з постійного користування у власність або оренду. Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло не момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Це право на постійне користування земельною ділянкою 44 м.кв. спільно з подружжям ОСОБА_9 , а 55/100 від першочергової земельної ділянки площею 600 м.кв. у розмірі 293 м.кв. від ОСОБА_7 одноособово перейшло до його спадкоємця ОСОБА_10 одночасно з переходом права власності на 55/100 будинку. Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про зміну площі земельної ділянки, визначену рішенням суду від 31.10.1994 р. як необхідну для обслуговування 55/100 будинку по АДРЕСА_1 – на якусь іншу ділянку, не визначивши на яку саме.

Заперечує висновок, що власнику 55/100 будинку право на користування 293 м.кв. землі не зареєстрували і не оформили і таким чином позивач не довела які її права та законні інтереси порушені рішенням міської ради №687 від 25.02.2004 року. Вказує, що рішенням суду від 31.10.1994 р., справа №2-2068/1994 визначено у користування співвласників будинку АДРЕСА_1 три земельні ділянки: 240 м.кв. власникам 45/100 будинку; 293 м.кв. власнику 55/100 будинку; 44 м. кв. – у спільне користування всіх співвласників. З 22 липня 2004 року перестала існувати земельна ділянка площею 293 м.кв., оскільки частина цієї ділянки площею 84 м.кв. незаконно перейшла у власність подружжя ОСОБА_9 , а про земельну ділянку спільного користування площею 44 м.кв. суд взагалі висновків не зробив.

Стверджує про помилкове застосування висновку ВС викладеного у постанові від 22.09.2021 у справі №173/1744/19, про те, що сам факт набуття права власності на будинок не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки, через різний предмет позову та обставини справи.

Вказує на відсутність в технічній документації відповідачів співвласників будинку документів, що надають право на приватизацію ділянки площею 324 м.кв. та вважає, що такою приватизацією порушується право позивача на користування земельними ділянками 293 м.кв. та 44 м.кв для обслуговування її частини будинку.

Рівненською міською радою подано відзив, який залишається без розгляду у зв`язку його поданням за межами строку визначеного судом.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзиви на апеляційну скаргу, якими заперечують доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, тому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Позивач ОСОБА_1 подала відповіді на відзиви, які не передбачені параграфом 2 глави 1 розділу V ЦПК України, в яких за змістом спростовувала викладені у відзивах аргументи та додатково вказувала на незаконність прийнятого судового рішення.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі і тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їх угодою залежно від розміру їх часток у спільній частковій власності на будинок. Суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній частковій власності на землю або на житловий будинок і для яких зазначена угода є обов`язковою, і це правило стосується тих випадків коли житловий будинок було поділено в натурі.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ухвалою суду м. Рівне Рівненської області від 17 березня 1994 року у справі № 2-414/94 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_11 про визнання права власності та частину домобудівлі та розподіл її в натурі, затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме:

1. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділено на праві власності в рівних долях частина домобудівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складається: жилі кімнати 2-1, 2-3, 2-4, коридор 2-2, сіни “а2” (П,Ш), сходи “а3”, 1/2 половина підвалу “Пд/А-1”, підвал “пд/-2”, сарай “В”, 1/2 навісу “б”, 1/3 вбиральні, 1/3 огорожі №1, частина горищного приміщення над цією частиною будинку та приміщення 3-1 мансарди, що складає 45/100;

2. ОСОБА_5 на праві власності виділено: жилі кімнати 1-1, 1-2, 3-3, 3-5, кухня 3-2, сіни “а1” /1/, сходи “а”, підвал “пд/а”, Г- гараж, Д - сарай, 2/3 вбиральні, 2/3 огорожі №1, с - септик, 1/2 половина підвалу “ПД/А-І”, що складає 55/100.

14 червня 1994 року за № 01-22/368 Департамент міської управи повідомив, що підпірна стінка, яка прилягає до земельної ділянки жилого будинку по АДРЕСА_1 згідно проекту передбачена прямолінійною в плані і була зміщена самовільно в процесі її будівництва.

Ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 1994 року, яка набрала законної сили 12 листопада 1994 року у справі № 2-2068/1994 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, особами, яким жилий будинок та господарські будівлі належать на праві часткової власності, затверджено мирову угоду між сторонами, а саме:

1. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в рівних долях виділяється земельна ділянка пропорційно долі в домобудівні в розмірі 45/100, а саме згідно варіанту експертизи № 2 в розмірі 240 кв.м. в постійне користування, 44 кв.м. залишається в спільному користуванні з відповідачем. Одночасно вони приймають на себе зобов`язання встановити забор вздовж своєї земельної ділянки до 01 грудня 1994 року. Крім того зобов`язуються перенести сарай “Н”, до 01 грудня 1994 року.

2. ОСОБА_5 виділяється 293 кв.м. пропорційно його долі в розмірі 55/100 в домобудівлі згідно варіанту № 2 в постійне користування.

Повідомленням від 19 грудня 1994 року за № Войт-623-624/94 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Рівненський міський суд повідомляє, що 21 грудня 1994 року відбудеться розподіл домобудівлі та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Актом судовиконавця Рівненського міського суду від 21 грудня 1994 року, в натурі в присутності зацікавлених сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , експерта ОСОБА_12 , дільничого інспектора Мулько та найманих однією із сторін для проведення відповідних робіт робітників ОСОБА_13 відбулося виконання рішення суду від 17 березня 1994 року № 2-414 про розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За взаємною мировою згодою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на взаємних для них умовах проведено деяку зміну переносу меж земельної ділянки внатурі. Зміну меж в натурі за взаємною мировою згодою зацікавлених сторін підтверджують експерт ОСОБА_12 , дільничий інспектор ОСОБА_14 та наймані робітники.

Рішенням Рівненської міської ради від 25 лютого 2004 року № 687 “Про передачу земельних ділянок у приватну власність, в оренду, внесення змін до рішень Рівненської міської ради та їх відміну” передано в приватну власність безоплатно земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд громадянам України, де в пункті 30 вказані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 324 кв.м.

25 червня 2004 року Науково-дослідним проектно-пошуковим та геолорозвідувальним кооперативом “Геолог” складено Протокол обстеження і погодження меж земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Головним інженером ОСОБА_15 в присутності начальника Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_16 , начальника управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому Храбана А.І. та суміжних землекористувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_17 обстежено на місцевості і погоджено межі земельної ділянки, яка передається у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 на підставі рішення Рівненської міської ради від 25 лютого 2004 року № 687. При обстеженні та погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ніяких претензій з боку суміжних землевласників та землекористувачів не заявлено. Кути поворотів меж земельної ділянки закріплені стовпами існуючої огорожі.

Як слідує з Акту передачі на збереження межових знаків, якими закріплені перенесені в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від 25 червня 2004 року, складеного науково-дослідним проектно-пошуковим кооперативом “Геолог”, головним інженером ОСОБА_15 , в присутності начальника Рівненського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_16 та суміжних землекористувачів передано, а власниками земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийнято на збереження межові знаки, якими закріплені перенесені в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки, переданої у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 — 8 межових знаки довгострокового збереження. Розміщення межових знаків показано на плані земельної ділянки і на державному акті.

До Акту, від 25 червня 2004 року долучений План розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що пропонується до передачі у приватну власність ОСОБА_5 та в спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Встановлене свідчить, що під час виконання мирової угоди щодо порядку користування земельною ділянкою відповідачі як власники 45/100 та попередній власник 55/100 будинку ОСОБА_5 ще у 1994 році змінили межі земельної ділянки в момент фактичного встановлення меж. Тобто розміри та конфігурація земельної ділянки вже не відповідали умовам затвердженої мирової угоди, проте були узгоджені між співвласниками.

В 2004 році при обстеженні та погодженні меж земельної ділянки відповідачів суміжні користувачі, включно з ОСОБА_5 , не заперечували щодо такого розподілу, а План розподілу ділянки для передання у власність узгоджений сторонами.

Тобто за 10 років спільного користування між співвласниками був встановлений погоджений порядок користування, що відрізнявся від викладеного в мировій угоді.

До того ж суміжний користувач погодив передачу у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 частини земельної ділянки площею 324 кв.м.

Відповідно 22 липня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ № 044739, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 3771, згідно якого на підставі рішення Рівненської міської ради від 25 лютого 2004 року, вони є власниками земельної ділянки площею 0,0324 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Судом також встановлено обставини переходу права власності на частину будинковолодіння, що належало ОСОБА_5 .

Так, з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 вересня 2006 року серії ВЕВ № 639409 слідує, що ОСОБА_6 успадкував від ОСОБА_5 55/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а саме позначені на поєтажному плані: П - підвал, 1-1 - тамбур, 1-3, 1-4, 1-8, 1-9 - жилі кімнати жилою площею 84,3 кв.м., 1-6 - коридор, 1-7 - коридор, а2 - вх. ганок загальною площею 130,8 кв.м., та Б-1 - гараж, В-1 - сарай, 2/3 частин огорожі № 1, що належать померлому на підставі ухвали суду м. Рівне Рівненської області від 17 березня 1994 року, справа № 2/414/94 зареєстрованої в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в Рівненському МБТІ за реєстраційним номером 15875584.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року, яка набрала законної сили 18 листопада 2014 року, в справі № 569/15296/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про стягнення зобов`язання визнано мирову угоду між сторонами по справі на таких умовах:

3. Сторони за цією мировою угодою погодили, що ОСОБА_1 згідна прийняти у своє володіння, а ОСОБА_6 передати у власність ОСОБА_1 частину домоволодіння у розмірі 55/100 по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на праві власності відповідно до витягу Рівненського міського БТІ від 28 липня 2008 року серія ССІ № 602397.

4. Після підписання Сторонами цієї мирової угоди ОСОБА_6 передає ОСОБА_1 всю технічну документацію на домоволодіння, а саме: будинкову книгу, технічний паспорт та інші правовстановлюючі документи на 55/100 будинку по АДРЕСА_1 .

5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння в розмірі 55/100 по АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до витягу Рівненського МБТІ від 28 липня 2008 року серія ССІ № 602397, загальною площею 178,7 кв.м., житловою площею 134,1 кв.м.

8. Право власності ОСОБА_1 на частину домоволодіння в розмірі 55/100 по АДРЕСА_1 за цією мировою угодою підлягає реєстрації Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/15296/14-ц виправлено допущену описку в ухвалі суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення зобов`язання. Пункт 5-й резолютивної частини ухвали слід читати: житловою площею 84,3 кв.м. - відповідно до даних експлікації Рівненського МБТІ.

Врахувавши принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та побудованого на ній нерухомого майна, обсяг успадкованих прав, суд дійшов правильного висновку, що спадкоємець ОСОБА_6 набув право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Водночас до ОСОБА_1 в 2014 році перейшло право користування земельною ділянкою на тих умовах і в тому ж обсязі, яким користувався попередній власник, ОСОБА_6 .

Згідно експлікації з технічного паспорта Рівненського МБТІ на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 № 4631 від 10 серпня 2006 року, загальна площа земельної ділянки складає 509 кв.м. На плані земельної ділянки показані межі земельних ділянок, огорожа двору площею 324 м.кв., стоїть відмітка: по державному акту на земельну ділянку площею 324 м.кв., виданому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 22 липня 2004 року за № 3771.

Право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 55/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 03 лютого 2015 року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33146316 від 04 лютого 2015 року. Підстава виникнення права власності: ухвала суду, серія та номер: 569/15296/14ц, видана 10 листопада 2014 року, видавник: Рівненський міський суд Рівненської області — суддя Куцоконь Ю.П.

Згідно рішення Рівненської міської ради № 3691 від 10 серпня 2023 року, затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1  громадянці ОСОБА_1  для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Пунктом 2 рішення, Рівненська міська рада вирішила на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 лютого 2015 року передати ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 215 м.кв., на  АДРЕСА_1  (кадастровий номер земельної ділянки 56101:00000:01:019:0289) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельну ділянку передати за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади.

Як слідує з: - Абрису від 03 травня 2023 року з описом меж ділянки; - Кадастрового номеру земельної ділянки 56101:00000:01:019:0289; - планом земельної ділянки площею 0,0215 га з описом меж ділянки; - Відомостей про встановлені межові знаки, межі земельної ділянки площею 0,0215 га, кадастровий номер 56101:00000:01:019:0289, згідно з кресленнями “ПОГОДЖЕНО” власником земельної ділянки ОСОБА_18 з власниками суміжних земельних ділянок кадастровий номер 56101:00000:01:019:0044 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Погодження скріплено підписом ОСОБА_1 .

Встановивши такі обставини колегія суддів вважає за доцільне оцінювати такі дії позивачки з врахуванням доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Враховуючи той факт, що порядок користування та набуття відповідачами у власність земельної ділянки у розмірі 324 м.кв. було погоджено первинним співвласником, укладення позивачкою мирової угоди, яка передбачала набуття у власність 55/100 домоволодіння з відміткою у технічному паспорті про суміжних власників земельної ділянки, приватизацію позивачкою земельної ділянки у розмірі 215 м.кв., суд дійшов висновку про наявність у позовних вимогах ознак суперечливої поведінки, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні.

Крім того, як вбачається з доводів позивача фактично є спірним право на користування 84 м.кв., проте позовні вимоги спрямовані на скасування права власності відповідачів на всю земельну ділянку, що за обставин цієї справи розцінюється як непропорційне втручання в право на мирне володіння майном.

Отже, вимога позивачки ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункт 30 рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року та державної реєстрації права власності на означену земельну ділянку площею 324 м. кв. з виключенням кадастрового номера 5610100000:01:019:0044 з державного реєстру є безпідставною. Зазначеним нормативним актом її права на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 на той час просто не існували, а тому не могли й бути порушені.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 29 травня 2025 року.

Судді:                                                                        Боймиструк С.В.

                                                                               Гордійчук С.О.

                                                                               Шимків С.С.