Справа № 161/6724/25

Провадження № 3/161/2390/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2025 року                                                                 м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді – Пахолюка А.М.,

при секретарі - Корнійчук А.А.,

з участю:

захисника – Джуса Т.В.,

розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце роботи, посада: начальник групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , майор,

-за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення № 12 від 31.03.2025 року, в період з 26.02.2025 року по 09.03.2025 року, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, виконуючи обов`язки начальника групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимогам ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ст.ст. 259-260 Кодексу України про адміністративні правопорушення, маюси реальну можливість виконувати належним чином свої службові обов`язки, однак через особисту безвідповідальність та недисциплінованість, допустив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, а саме: будучи призначеним наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноваженою особою за складання протоколів про адміністративні правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийнявши від працівників поліції одного доставленого військовозобов`язаного ( ОСОБА_2 ), а також прийнявши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вчинили адміністративні правопорушення, вимоги, визначені наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2024 року № 173АГД «Про призначення уповноважених осіб на складання протоколів про адміністративні правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_4 » не виконав, не склав адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , внаслідок чого вказані громадяни не були притягнуті до адміністративної відповідальності, а державним бюджетом недоотримано надходження у вигляді штрафів у розмірі 51 000 грн. до 76500 грн.

Вказаними діями (бедіяльністю) майор ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – Джус Т.В. вказав, що вину свого довірителя у вчиненні вказаного правопорушення не визнав. Зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з підстав, викладених в письмовому клопотанні про закриття провадження у справі. Зокрема, вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у конкретний момент часу мав юридичний обов`язок скласти адміністративні протоколи щодо осіб, які були доставлені до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, що він свідомо цей обов`язок не виконав; в матеріалах справи не наведено будь-яких об`єктивних даних чи фактів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП; відсутні докази перебування ОСОБА_1 на чергуванні та про те, що наказ або вказівка про складання адміністративних протоколів доведена до відома ОСОБА_1 у встановленому порядку; довідки про доставку осіб містять технічні дефекти, зокрема неможливість зчитування QR-коду, що унеможливлює перевірку достовірності інформації. Відтак, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях його довірителя.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно й об`єктивно дослідити обставини правопорушення і з`ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.

Безпосереднім об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків.

З об`єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв`язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено перелік загальних обов`язків.

Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Обсяг дій та заходів, які вважають військовими обов`язками, міститься і в ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підтверджуються відповідними наказами, що затверджують функціональні обов`язки конкретної військової службової особи із дорученням відповідних доказів.

При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень. Невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі.

Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Це адміністративне правопорушення належить до правопорушень з формальним складом, для якого закон вимагає лише встановлення факту діяння, тобто відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби настає незалежно від того, чи призвело це діяння до негативних наслідків та завдання шкоди матеріального характеру.

Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.

Суб`єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими, згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП, розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Лучанінова проти України»).

Згідно висновків ЄСПЛ у рішенні у справі «Карелін проти Росії», за відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти справи чи суперечностей, у разі відшукування судом самостійно доказів винуватості особи, зазначені дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції.

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

       Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Судом встановлено, що відповідно до наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.09.2024 року № 293 майора ОСОБА_1 призначено начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16-20).

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , прийнявши від працівників поліції одного доставленого військовозобов`язаного ( ОСОБА_2 ), а також прийнявши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, не виконав покладеного на нього обов`язку, не склав адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_4 , внаслідок чого вказані громадяни не були притягнуті до адміністративної відповідальності (а.с.1-9).

Проте, матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

Зокрема, вищезазначений наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.09.2024 року № 293 визначає перелік посад, які уповноважені за складання протоколів про адміністративні правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема в наказі визначено 41 посаду (а.с. 41-42).

Однак відомості про те, що ОСОБА_1 ознайомлений із даним наказом в матеріалах справи відсутні.

А тому, матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 , як посадова особа, був належним чином ознайомлений зі своїми обов`язками щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, в матеріалах справи не наведено конкретних фактів та доказів, які підтверджували б наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП у діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Сама по собі відповідь Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 31.03.2025 року про список осіб, яких було доставлено ІНФОРМАЦІЯ_4 упродовж січня-березня 2025 року (а.с.23-38), не свідчить про порушення даними особами вимог статтей 210, 210-1 КУпАП, так як не містять будь-яких фактичних даних про порушення цими особами правил військового обліку чи законодавства про мобілізацію, що виражалося у конкретних діях чи бездіяльності.

Окрім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не приєднано листів ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.03.2024 року, на підставі яких доставлені ці особи.

До протоколу про адміністративне правопорушення приєднані, також, довідки про доставку вищевказаних осіб до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в яких відсутні підписи про фактичну передачу доставлених осіб ОСОБА_1 (а.с.87-89).

Оцінюючи зміст цих довідок через призму вимог ст. 251 КУпАП, суд зазначає, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та вказує на наступне.

Так, у постанові від 28.12.2019 у справі № 922/788/19 Верховний Суд дійшов висновку, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом, зважаючи на те що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа і використовується для ідентифікації автора та/або підписання електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Аналогічні висновки містяться в постановах ВС від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 містяться такі висновки: «Надані позивачем копії документів не є електронними документами в розумінні положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а отже, не можуть мати юридичної сили як докази».

Відтак, у даному випадку, суд позбавлений самостійно, без використання спеціальних технічних засобів перевірити правильність QR-кодів, розміщених на вищезазначених довідках, а тому такі докази не являються належними і допустимими у даному випадку.

       Матеріали справи також не містять документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 у зазначений день та час доставки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки перебував на чергуванні або мав обов`язок на складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно доставлених осіб.

З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов`язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вчинення зазначеного порушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно  ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                        А.М. Пахолюк