ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 682/240/25

Провадження № 11-кп/820/351/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача                 ОСОБА_1 ,

суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора                         ОСОБА_6 ,

захисника                         ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025244000000036 від 06.01.2025 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 18.10.1995 Славутським міським судом Хмельницької області за ч.3 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна ;

- 06.11.1997 Славутським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.215-3 КК України до 6 місяців позбавлення волі;

- 11.11.1999 Славутським районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 19.06.2003 Славутським міським судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 15.05.2006 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ст.ст.186 ч.2, 162 ч.1, ст. 70 ч. 1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 22.06.2016 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням протягом іспитового строку 2 роки;

- 03.11.2016 вироком апеляційного суду Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту та на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, призначене остаточне покарання у виді 6 місяців арешту та вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.06.2016 звернений до самостійного виконання;

- 29.05.2018 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі 15.07.2022 по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

             На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

             2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

               3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 скасовано та звільнено з-під варти в залі суду.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-25/403-ТВ та № СЕ-19/123-25/405-ТВ в сумі 3183 грн 60 коп.

               Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 24.02.2022 р в Україні запроваджений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який продовжено Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024  «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX, до 08 лютого 2025 року, маючи незняті і непогашені судимості за ст. 185 КК України, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення (злочин).

Зокрема, 19 грудня 2024 року близько 16 год 00 хв, перебуваючи з дозволу власниці на території домогосподарства по АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, умисно, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, в умовах воєнного стану з бетонних сходів при вході в будинок викрав акумуляторний шуруповерт марки «De WALT» моделі «DCF887» вартістю 6238,66 грн і акумуляторну батарею марки «De WALT» моделі «DCB203» 20V – (Max) 2Ah вартістю 1080,00 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 7 318 грн 66 коп.

       В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , просить вирок скасувати у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

       Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст.185 КК України у виді 6 років позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 період його утримання під вартою з 16.01.2025 по 04.03.2025.

Вказує, що у резолютивній частині вироку суду першої інстанції немає відомостей про зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_8 , період його утримання під вартою з 16.01.2025 по дату винесення вироку, а саме 04.03.2025, оскільки ОСОБА_8 16.01.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15.03.2025 включно, а при винесенні вироку від 04.03.2025 суд ухвалив: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 скасувати та звільнити з-під варти в залі суду.

Зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 не в повній мірі врахував те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, в тому числі тяжких корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, а навпаки, повторно, в умовах воєнного стану, вчинив новий умисний тяжкий злочин проти власності.

Посилається і на те, що даний злочин ОСОБА_8 вчинив до погашення судимості за попереднім вироком, за який був засуджений до реальної міри покарання, також ОСОБА_8 не працює, не має постійних заробітків.

Звертає увагу, що судом не враховано висновок досудової доповіді Шепетівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області на обвинуваченого, згідно якого вбачається, що існує висока ймовірність вчинення повторно кримінального правопорушення, а також високий рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а тому виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб), а застосування соціально-виховних заходів з метою його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Приписами ч.1 ст.75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За змістом даної норми закону, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, належним чином мотивоване у вироку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, її посткримінальну поведінку, характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимостей тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування положень ст.ст.75, 76 КК України.

Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що у даному випадку застосування до обвинуваченого ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» всі питання, пов`язані з призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку. Суди мають призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу винуватого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого особу ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, в тому числі тяжких корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, а навпаки, повторно, в умовах воєнного стану, вчинив новий умисний тяжкий злочин проти власності, даний злочин ОСОБА_8 вчинив до погашення судимості за попереднім вироком, за який був засуджений до реальної міри покарання, не працює, не має постійних заробітків, на обліку у нарколога, невропатолога та психіатра не перебуває та обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Обставинами, які  пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, колегією судів не встановлено.

Також, апеляційний суд враховує, що згідно висновку досудової доповіді Шепетівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області на обвинуваченого, згідно якого вбачається, що існує висока ймовірність вчинення повторно кримінального правопорушення, а також високий рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а тому виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб), а застосування соціально-виховних заходів з метою його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Статтею 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував  ст.75 КК України та призначив обвинуваченому явно несправедливе покарання є підставними, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її часткового задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

       Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 період його утримання під вартою з 16.01.2025 по 04.03.2025.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1                 ОСОБА_2                 ОСОБА_3