УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі   :

головуючого - Стана І.В., суддів - Симаченко Л.І., Машкаринця М.М., з участю прокурора - Фрицюк В.В., засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець м. Ужгорода Закарпатської області, судимий: 1). 11.09.2002 року Ужгородським райсудом за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням з іспитовим строком - один рік, 2). 27. 10. 2004 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України на три роки позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю йому частково приєднано покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 27 жовтня 2004 року та остаточно призначено три роки і шість місяців позбавлення волі.

Справа: №588\2006 р.

категорія: 11

Головуючий у першій інстанції: Микуляк П.П.

доповідач: Симаченко Л.І.

 

ОСОБА_2

,    уродженець    м.    Ужгорода

Закарпатської області, судимий:

1).   13. 01.1987 року Ужгородським міськсудом  за

ч. 2, ч. З ст. 140 КК України, на підставі ст. 42 КК

України    на    три    роки    позбавлення    волі    з

конфіскацією майна;

2). 13. 02 . 1987 року Ужгородським райсудом за ч.

2 ст. 140 КК України, на підставі ч. З ст. 42 КК

України на чотири роки позбавлення волі; з

конфіскацією майна

3). 15. 01. 1990 року Ужгородським міськсудом  за

ч. 1 ст. 141 КК України, на підставі ст. 43    КК

України    на    два    роки    позбавлення    волі    з

конфіскацією майна;

4). 25. 03. 1993 року Ужгородським міськсудом  за

ч. 2 ст. 140 КК України на два роки позбавлення

волі з конфіскацією майна;

5). 28. 04. 1993 року Ужгородським міськсудом  за

ч. 2 ст. 141 КК України, на підставі ч. 2 ст. 42 КК

України на чотири роки 6 місяців позбавлення волі

з  конфіскацією майна;

6). 15. 05. 1998 року Ужгородським міськсудом за ч. 2 ст. 215 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

7). 11. 11. 1998 року Ужгородським міськсудом за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України на підставі ч. З ст. 42, ч. 1 ст. 26 КК України на п'ять років позбавлення волі;

8). 27. 10. 2004 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому частково приєднано покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 27 жовтня 2004 року та остаточно призначено три роки і один місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід змінено в залі суду з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Згідно вироку злочини вчинено за таких обставин:

24 листопада 2005 року в проміжок часу з 20 - ої до 22 - ої години ОСОБА_1 з подвір'я будинку АДРЕСА_1 таємно викрав два мопеда марки «Карпати» та запчастини до цих мопедів, які належали потерпілому ОСОБА_3 загальною вартістю 625 гривень.

 

8 грудня 2005 року о 20 - й годині він же за попередньою змовою з ОСОБА_4. з будинку АДРЕСА_3 таємно викрав мотоцикл марки «Мінськ» вартістю 760 гривень, що належав потерпілому ОСОБА_5

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати із - за неправильного застосування кримінального закону, що виразилось у неправильній перекваліфікації дій засуджених з ч. 2 ст. 289 КК України на ч.2 ст. 185 КК України та у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.

Засудженими вирок не оскаржено. В запереченні на апеляцію прокурора вони вказують, що вирок є законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд з підстав, зазначених в поданні, а також у зв'язку з допущеними порушеннями кримінально - процесуального законодавства при пред'явленні нового обвинувачення підсудним; поясненняОСОБА_1. та ОСОБА_2. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 370 КПК України вирок в усякому разі належить скасуванню, якщо було допущено порушення прав підсудного на захист.

З матеріалів справи вбачається, що такі порушення судом були допущені при врученні підсудним копій процесуальних документів, що містять обвинувачення та при зміні пред'явленого обвинувачення.

Так, в протоколі судового засідання зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4. копії обвинувального висновку були отримані 20 лютого 2006 року, однак ці дані протирічать відомостям, що містяться в листах Ужгородського міськрайонного суду до слідчого ізолятора від 28 квітня, 18 травня та 4 червня 2006 року, згідно яким на цей час копія обвинувального висновку підсудним ОСОБА_4. одержана не була. ( а. с 185, 188,192). Розписки про одержання копії обвинувального висновку підсудним ОСОБА_1 в матеріалах справи також немає.

Отже, судом не були виконані вимоги ст. ст. 254 та 286 КПК України щодо обов'язковості та своєчасності вручення підсудним копій процесуальних документів, що містять обвинувачення.

Аналогічні порушення були допущені судом і при зміні обвинувачення. Зокрема, прийнявши від прокурора постанову про зміну обвинувачення з ч. 2 ст. 185 на ч. 2 ст. 289 КК України, суд не оголосив її в судовому засіданні, не вручив копії цієї постанови підсудному ОСОБА_1 та захиснику підсудних, а також потерпілим, що суперечить вимогам ч. З ст. 277 КПК України. ( протокол судового засідання - а. с. 209-211 ).

До того ж, при розгляді справи судом було допущено неповноту судового слідства, яка заключається в недостатньому та поверховому дослідженні як зібраних по справі доказів, так і даних, що характеризують винних осіб, в результаті чого висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

 

Так, мотивуючи висновки щодо перекваліфікації дій винних осіб з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, суд не прийняв до уваги роз'яснення до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» щодо змісту незаконного заволодіння транспортним засобом.

При цьому, зазначаючи у вироку, що викрадені транспортні засоби були в неробочому стані й що метою їх викрадення була продажа цих транспортних засобів по запчастинам, суд послав ся на показання потерпілих та підсудних, даних на досудовому слідстві, які містять суттєві суперечності, що не були усунуті під час судового слідства. Так, судом не було з'ясовано причини зміни показань підсудних, даних ними на досудовому слідстві й в суді, а зміст показань, допитаного в якості підозрюваного ОСОБА_1 у вироку взагалі змінено на протилежний. ( а. с. 46, 217 ).

Суд не навів оцінки досліджених доказів на обґрунтування того, чому він одні з них прийняв до уваги, а інші відкинув, в результаті чого висновки суду щодо перекваліфікації дій засуджених є необгрунтовними і такими, що призвели до неправильного застосування кримінального закону.

Крім того, судом недостатньо повно було досліджено особу засудженого ОСОБА_2.. Так, згідно даним довідки ВОЇ УМВС України в Закарпатській області останні й має вісім непогашених і незнятих судимостей, з яких у вироку зазначено тільки одну. Копії вироків, підтверджуючих ці судимості в матеріалах справи відсутні.

До того ж, формулюючи обвинувачення по епізоду крадіжки мотоцикла марки «Мінськ», суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та зазначив у вироку, що викрадення майна відбулось з проникненням в будинок.

Отже, допущені порушення кримінально - процесуального закону є істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Що стосується доводів апеляції щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, то такі заслуговують на увагу з наведених в ухвалі підстав.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

Апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.