Справа № 22ц/1943       Головуючий у 1-й інстанції Тимошенко А.О.

Категорія 39                         Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28  вересня 2006 року апеляційний суд Житомирської  області  в складі: головуючого Матюшенка І.В. суддів: Товянської О.В., Худякова A.M. при секретарі: Кульчицькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (далі-Товариство) на рішення Малинського районного суду від 10 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

встановив :

У червні 2006 року ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь 31754 грн. 44 коп. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку та 15 тисяч грн. моральної шкоди. На обгрунтування позовних вимог зазначав, що його було звільнено з роботи наказом НОМЕР_1. На порушення положень ст. 116 КЗпП України у день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, а тому крім заборгованості з заробітної плати йому належить отримати від Товариства ще й середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду, яку йому було завдано неправомірними діями відповідача щодо своєчасності виплати заробітної плати та вчасного проведення розрахунку.

Рішенням Малинського районного суду від 10 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Товариства на його користь 21971 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 13182 грн. 96 коп. звернуто до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі Товариство просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про звільнення позивача з роботи 7 квітня 2006 року, оскільки голова спостережної ради не мав таких повноважень. Не дав суд, на думку апелянта, належної оцінки положенням контракту, укладеного Товариством з позивачем.

ОСОБА_1, заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1. працював на посаді голови правління Товариства з 20 грудня 2001 року по 1 червня 2006 року згідно контракту (а.с. 23-28) і наказом НОМЕР_2 (а.с. 19) був звільнений з роботи за згодою сторін (п. 1 ст. 36  КЗпП  України).   Вище  вказаний  наказ  було  затверджено протокольним рішенням загальних зборів Товариства. Повний розрахунок з позивачем було проведено 2 червня 2006 року (а.с. 16) тобто у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивача було звільнено з роботи 7 квітня 2006 року на підставі поданої ним заяви (а.с. 56), запису у трудовій книжці ОСОБА_1, (а.с. 4) та відповіді Товариства НОМЕР_3 (а.с. 43), оскільки судом невірно застосовані норми матеріального права та дана невірна оцінка представленим сторонами доказам.

Так, відповідно до положень ч. З ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Згідно п. 6.8 (а.с. 27) контракту, укладеного між позивачем та Товариством 20 грудня 2001 року (без жодних застережень з боку сторін) керівник про намір розірвати контракт повинен повідомити письмово спостережну раду за два місяці до моменту подання відповідної заяви. При цьому він же повинен вчинити дії, спрямовані на підбір кандидатури на посаду голови правління та передати керівництво справами. За таких обставин, заява ОСОБА_1 про звільнення від 7 квітня 2006 року обґрунтовано розглянута спостережною радою Товариства (а.с.21), як заява про намір звільнитися з займаної посади. У подальшому Товариством було витримано процедуру звільнення позивача відповідно до умов контракту (а.с. 23-28), статуту Товариства (а.с. 20, 29-33) та положень ст. ст. 24, 36 КЗпП України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд в порядку ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" задовольнити.

Рішення Малинського районного суду від 10 серпня 2006 року в частині стягнення з ВАТ "Малинський каменедробильний завод" на користь ОСОБА_1 21971 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 500 грн. моральної шкоди та в частині стягнення з Товариства судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий        Судді