УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів - Шальнєвої Т.П., Кравченка СІ.
за участю прокурора Козія В.В.
представників потерпілої ОСОБА_1., ОСОБА_2. розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_3., на вирок та постанову Оболонського районного суду м. Києва відповідно від 16 травня 2007 року та 19 червня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова, мешканець м. Києва, який не мав судимості, -засуджений
за ст. 286 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3. 8 тис. грн. в відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4. на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 2021 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Постановою цього ж суду від 19 червня 2007 року ОСОБА_4. звільнений від відбуття основного покарання на підставі ст.1 п."г" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
За змістом вироку, ОСОБА_4. визнаний винним у тому, що 5 лютого 2007 року, приблизно о 19 год. 35 хвл., при керуванні автомобілем ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_1, біля пішохідного переходу по проспекту Героїв Сталінграда у м. Києві, порушивши правила дорожнього руху, які передбачені п.18.4, він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3., заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Справа №11-а-1500.
Категорія 286 ч.1 КК України.
Головуючий у першій інстанції -Камбулов Д.Г.
Доповідач - Бєлан Н.О.
В апеляції на вирок суду представник потерпілої порушив питання про скасування вироку внаслідок м'якості призначеного винному покарання та постановления вироку апеляційним судом, яким просив призначити покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців та додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк З роки.
Крім того, представник потерпілого просить розглянути цивільний позов та стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_3. 51 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 2520 грн. - моральної шкоди. А також стягнути з ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на користь ОСОБА_3. 1701 грн. 71 коп. - матеріальної шкоди та 187920 грн. - моральної шкоди, а на користь представника потерпілого ОСОБА_1.-6048 грн. за надання потерпілій юридичної допомоги.
В апеляції на вказану постанову суду представник потерпілого вважає, що клопотання засудженого про застосування до нього амністії розглянуто з порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки на його переконання, закон не є легітимним, бо не набрав законної чинності.
В запереченнях прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, наполягає "на безпідставності доводів апеляції на вирок суду.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність та обґрунтованості як вироку, так і постанови, пояснення представників потерпілого, які підтримали подані апеляції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія знаходить їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні цього злочину за обставин, вказаних у вироку, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, що наведені у вироку.
Правильною визначена й кваліфікація діянь засудженого за ч.1 ст.286 КК України, бо внаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортного засобу він скоїв наїзд на потерпілу, що спричинило їй, відповідно до висновку експерта, середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с.26-29).
Протер мотивувальній частині вироку містяться помилкові посилання на їх небезпечність для життя. Тому у порядку ст.365 КПК України з цієї частини вироку - а.с.162, а.с.162 зв.- слова "як небезпечне для життя" підлягають виключенню.
Безпідставними є твердження про невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину внаслідок м'якості, бо судом першої інстанції при призначенні винному покарання дотримані усі вимоги, що передбачені ст.65 КК України.
Разом з тим слід погодитися з доводами апеляції про незаконність
прийнятого рішення суду у даній кримінальній справі про вирішення
цивільного позову представника пбтерпілої ОСОБА_1.
Як вбачається зі змісту вироку, цивільний позов останнього про відшкодування матеріальної шкоди залишений без розгляду через неможливість належного повідомлення співвідповідача - представника Державного казначейства України, яке за вимогами позивача, повинно було відшкодувати заподіяну шкоду у випадку неплатоспроможності засудженого та його сина ОСОБА_5., володільця транспортного засобу, а також відсутності цих даних у справі.
При цьому поза увагою суду залишені вимоги кримінально-процесуального закону, за яким цивільний позов може бути залишений судом без розгляду лише у випадках, якщо не з'явився в судове засідання цивільний позивач або його представник - ст.291 КГЖ України, а також коли підсудного виправдано за відсутністю в його діях складу злочину - ст.328 КПК України.
Не можна визнати й правильним рішення суду щодо вирішення цивільного позову про відшкодування потерпілій моральної шкоди, розмір якого судом зменшений, бо у мотивувальній частині вироку на порушення вимог ст.334 КПК України належним чином не викладені мотиви обґрунтування прийнятого рішення. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, докази, що містяться у справі, не досліджувалися.
Відповідні мотиви не наведені і щодо посилань суду у мотивувальній частині вироку на необхідність відмови у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3. в частині стягнення завданої моральної шкоди з ОСОБА_5. та моторно-транспортного бюро України, яке визнане судом при розгляді справи цивільним відповідачем, за відсутності доказів. При цьому у резолютивній частині вироку відсутні дані про таке рішення.
Отже, за таких обставин не можна визнати законним та обґрунтованим вирішення судом першої інстанції цивільного позову в інтересах потерпілої ОСОБА_3., тому вирок в цій частині підлягає скасуванню і поверненню його до суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Що стосується вимог про скасування постанови цього ж суду про застосування до засудженого Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року через його не легітимність, то вони не є об'єктивними, оскільки цей закон набрав чинності з дня його опублікування у газеті "Урядовий кур'єр" 9 червня 2007 року.
Відповідно до статті 1 п "г" закону амністія застосовується до, засуджених чоловіків за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі не більше десяти років, і які на день набрання чинності закону досягли 60-річного віку.
У матеріалах справи містяться достатні дані про те, що засуджений є пенсіонер за віком, крім того передбачені ст. 7 Закону перешкоди для застосування до нього амністії не встановлені.
Отже за таких обставин він є суб'єктом вказаної амністії і, як вбачається з протоколу судового засідання, він висловив свою згоду на застосування до нього положень цього закону, тому рішення суду про звільнення ОСОБА_6. від покарання є правильним і законним.
Як убачається з протоколу судового засідання (а.с.206), засуджений заявляв клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності.
Проте ці вимоги залишені поза увагою суду.
Між тим згідно до ст.6 Закону особи, які підпадають під дію статті 1 цього закону, та кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду і розглянуті, але вироки не набрали законної сили, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.
У такому випадку засуджений ОСОБА_4. підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Не можна визнати правильними посилання у вказаній постанові суду про неможливість звільнення засудженого від відбування додаткового покарання.
За змістом ст.14 Закону, особи, на яких поширюється його дія, від додаткових видів покарань не звільняються. Однак це не поширюється на випадки звільнення такої особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.6 цього закону.
З цих підстав у вказану постанову належить внести відповідні зміни.
Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляцію представника потерпілої ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2007 року стосовно ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у цей же міський суд в іншому складі суддів у порядку цивільного судочинства.
В порядку ст.365 КПК України з мотивувальної частини цього вироку виключити слова "як небезпечне для життя" (а.с.162, а.с.162/зв.)
В решті вирок залишити без змін.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2007 року щодо ОСОБА_4. змінити та на підставі ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити його від кримінальної відповідальності.