УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2007 року   колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: Головуючого - судді Бєлан И.О. Суддів - Слинька СІ., Єфімової О.І. за участю прокурора - Козія В.В. захисника ОСОБА_1. розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Степанюка С.А., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанови Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року.

Вказаними постановами:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка м. Києва, яка не мала судимості, -на    підставі     ст.48    КК    України    звільнена    від    кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.198 КК України, у зв'язку із зміною обстановки і справа щодо неї закрита.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець м. Києва, який не мав судимості, -

на підставі ст.48 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.198 КК України, у зв'язку із зміною обстановки і справа щодо нього закрита.

Органами попереднього слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_4. обвинувачувалися у вчиненні такого злочину.

26 січня 2007 року, приблизно о 21 год.30 хвл., перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований між будинками АДРЕСА_1, ОСОБА_2. вчинила заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, безоплатно отримавши від ОСОБА_5. та ОСОБА_6. жіночу сумку, вартістю 200 грн., які в цей же день, біля 21 год.25 хвл., знаходячись в приміщенні школи №152, таємно її викрали разом з іншим майном, належним потерпілій ОСОБА_7. на загальну суму 6423 грн.

Справа № 11 -а-1492 Категорія -198 КК України

Головуючий 1-ої інстанції- Васильєва М.А.Доповідач - Бєлан Н.О.

ОСОБА_4. 26 січня 2007 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, вчинив заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, бо придбав у ОСОБА_5. та ОСОБА_6. мобільний телефон "Нокіа 3250" вартістю 2300 грн., що належав потерпілій ОСОБА_7., обмінявши його на свій мобільний телефон.

Крім того, 30 січня 2007 року, приблизно о 10 год.30 хвл. біля того ж будинку, заздалегідь не обіцяючи, він збув мобільний телефон "Нокіа-6670" вартістю 1500 грн., який також був викрадений ОСОБА_5. та ОСОБА_6. у ОСОБА_7.

Приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності із зазначених підстав, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2. та ОСОБА_4. вперше притягуються до кримінальної відповідальності, вчинили злочин середньої тяжкості в неповнолітньому віці. При цьому ОСОБА_2. активно сприяли розкриттю злочину, а ОСОБА_4. добровільно звернувся в правоохоронні органи і вони добровільно відшкодували заподіяну шкоду. Крім того, ОСОБА_2. за місцем навчання характеризується позитивно, ОСОБА_4. працює.

На переконання судді, за таких обставин ці особи перестали бути суспільно небезпечними.

В апеляції прокурор порушив питання про скасування цих постанов як незаконних та повернення справи на новий судовий розгляд.

В запереченнях, що надійшли від захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4., доводи апеляції прокурора є необгрунтованими.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1. про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія знаходить її такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Частиною першою ст.7 КПК України передбачено, що суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Проте, слід погодитися з доводами прокурора в апеляції про те, що такі обставини під час розгляду справи судом не встановлені і у постанові не наведені.

Крім того, у постанові не наведені докази винності цих осіб у вчиненні 

злочину та не зазначені умови і підстави, з урахуванням яких суд вирішив їх звільнити від кримінальної відповідальності.

Так, визнавши, що ОСОБА_2. вчинила злочин середньої тяжкості, не з'ясовано, чи придбала або отримала вона майно, одержане злочинним шляхом, а також не досліджені обставини щодо наслідків її таких діянь та чи спричинена шкода і у якому розмірі.

Як убачається з показань у судовому засіданні законного представника потерпілої, він не вважає діяння, зокрема ОСОБА_2., такими, що є злочинними (а.с.329).

Проте судом першої інстанції не з'ясовано, чи є значним розмір вартості сумки, яка була предметом злочину, що інкримінувався ОСОБА_2., оскільки незначний розмір такого майна може свідчити про малозначність діяння, яке в відповідно до частини другої ст.11 КК України не є злочином.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст.7 КПК України.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, підлягають обов'язковому виконанню при закритті справи з цих підстав вимоги, що зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 КПК, а саме роз'яснення підстави звільнення від кримінальної відповідальності та про право особи заперечувати проти закриття справи з цієї підстави, а також з'ясування думку потерпілого.

Між тим з протоколу судового засідання виконання судом цих вимог закону не вбачається.

З урахуванням наведеного, судова колегія визнає, що звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2. та ОСОБА_3. і закриття кримінальної справи на підставі ст.48 КК України є необгрунтованим, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував чинне законодавство. Тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд тим же судом в іншому складі суддів.

Керуючись ст. 382 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Степанюка С.А. задовольнити.

Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року стосовно ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про звільнення від кримінальної відповідальності скасувати, а кримінальну справу щодо них повернути до цього ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.