УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н. О.

Суддів - Слинька С. Т., Шальнєвої Т.П.

за участю прокурора Козія В.В.

засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року.'

Цим вироком ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Новомосковська Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_1, немаючий судимості, -

засуджений за ст. ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Донецька, мешканець АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не маючий судимості, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 ЮС України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 1758 грн.25 коп.

Згідно вироку ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що 29 липня 2006 року, приблизно об 11 год. 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою та не встановленою слідством особою, під мостом північної платформи №1 залізничного вокзалу станції Київ-Пас вони вчинили напад на ОСОБА_3, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

При цьому засуджені нанесли не менше 5 ударів по тулубу та обличчю потерпілого, крім того, ОСОБА_1. вдарив останнього ногою у живіт.

Справа №11 -а-1530. Категорія ст. 187 ч.2 КК України.

Головуючий у першій інстанції - Трубніков А.В.. Доповідач - Бєлан Н.О.

Після чого, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я, засуджені разом із не встановленою особою, щодо якої справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, заволоділи його майном на загальну суму 1838 грн. 25 коп. та з місця вчинення злочину зникли.

В апеляції та доповненнях засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування, оскільки вважає, що його дії слід кваліфікувати як хуліганство. Стверджує, що попередньої змови на вчинення злочину не було і це була п'яна бійка, кров на сорочку потрапила з його розбитого носа, умислу на заволодіння майном вын не мав і винуватість у вчиненні цього злочину не доведена, потерпілий же обумовлює його, бо срібний перстень він не знімав, а вилучений у нього перстень підкинули працівники міліції. Оспорює висновки щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, небезпечних для його життя або здоров'я.

Одночасно засуджений ОСОБА_2 звертає увагу на те, що вирок є несправедливим в частині призначеного покарання, оскільки судом не ураховано те, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у психіатра, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

В апеляції та доповненнях засуджений ОСОБА_1. вказує, що також не мав умислу на заволодіння майном потерпілого, якому наніс лише один - два удар, оскільки той його образив, і ніяких речей у потерпілого не забирав, про що не зазначав і сам потерпілий. Стверджує, що заподіяні потерпілому тілесні ушкодження не могли загрожувати його життю, крім того, у нього не було змови на вчинення злочину з ОСОБА_2 та його приятелем, яких до цього взагалі не знав. На думку засудженого, вчинив злочин з перевищенням меж крайньої необхідності і просить перекваліфікувати його дії на ст. 125 ч.2 КК України

Також вважає, що суд не взяв до уваги, що протягом досудового слідства він давав послідовні показання, не змінюючи їх, активно сприяв розкриттю злочину, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, має двох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, мати є інвалідом третьої групи, потерпілий не заявляв цивільний позов.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, на думку якого вирок суду є законним і обґрунтованим, пояснення та останнє слово засуджених, які підтримали апеляцію, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, судова колегія дійшла висновку що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні цього злочину за обставин, вказаних у вироку, підтверджується доказами, які ретельно були перевірені в судовому засіданні.

Зокрема, показаннями потерпілого, який стверджував, що засуджені та не встановлена досудовим слідством особа діяли узгоджено, коли напали на нього, бо після того, як на вимогу працівників міліції не вживати спиртні

напої, вони розійшлися, але ті підійшли знову і зразу ж почали його бити. При цьому більш активними були засуджені, від ударів яких він навіть втрачав свідомість. Крім того, під час цього ОСОБА_1 витягнув із кишені мобільний телефон, хтось з них витягнув гроші, а ОСОБА_2 зняв із пальця руки срібний перстень.

Судом першої інстанції показання потерпілого обґрунтовано визнані достовірними, оскільки є послідовними та підтверджуються іншими об'єктивними доказами у справі.

За висновком експерта у потерпілого виявлені численні легкі тілесні ушкодження, які могли бути заподіяні руками та ногами, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Підстав піддавати сумніву цей висновок судовою колегією не встановлено, тому посилання в апеляції на його необ'єктивність є безпідставними.

З протоколу огляду місця події та доданих до нього фототаблиць убачається, що на місці побиття потерпілого виявлено багато плям бурого кольору.

У засудженого ОСОБА_2 був виявлений перстень з білого металу, який впізнав потерпілий. При цьому з приводу вилучення у нього персня він давав супереч.1иві пояснення. Зокрема, спочатку заявляв про те, що ніяких речей у потерпілого не забирав, а перстень той подарував йому. В подальшому \ ОСОБА_2 не міг взагалі пояснити, звідки у нього перстень. Щодо тверджень \про незаконні дії працівників міліції, які начебто підкинули йому перстень, то вони надумані, бо не ґрунтуються на матеріалах справи.

Поряд з цим, потерпілий і протягом очної ставки стверджував, що саме ОСОБА_2 стягнув у нього з пальця перстень, після того, як хтось із нападників крикнув, щоб той забрав у нього перстень.

Отже, твердження в апеляціях щодо хуліганських дій засуджених є необгрунтованими, бо спростовуються наведеними доказами.

Не заслуговують на увагу й доводи в апеляції засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до нападу, оскільки спростовуються об'єктивними доказами.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що бійка з потерпілим сталася через те, що останній його образив, бо не узгоджуються з його ж показаннями. Зокрема ОСОБА_1 пояснював, що потерпілий пригостив його пивом і навіть на його прохання давав телефон, щоб відправити дружині повідомлення.

Крім того, пояснення ОСОБА_1 з цього приводу є супереч.1ивими, бо під час допиту в якості обвинуваченого стверджував, що не пам'ятає,чого почали битися.

За показаннями потерпілого у судовому засіданні, засудженні били його з метою відібрати мобільний телефон та гроші, які бачили у нього, коли він розраховувався за пиво.

Посилання в апеляції на те, що потерпілий обмовляє засуджених безпідставні, бо такі обставини не встановлені. В апеляційній інстанції

засуджені не навели переконливих аргументів з приводу цього.

Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наведені докази, обґрунтовано постановив щодо засуджених обвинувальний вирок і правильно визначив кваліфікацію їх дій за ст. 187 ч.2 КК України.

Що стосується доводів в апеляціях про пом'якшення покарання, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Міра покарання винним призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України та за своїм видом, розміром є справедливою, бо відповідає тяжкості вчиненого і особі засуджених, а також є необхідною для їх виправлення і перевиховання, попередженню нових злочинів.

Враховуючи, що судом першої інстанції засудженим призначене покарання не в мінімальних межах санкції статті, підстав для пом'якшення їм покарання колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року стосовно них - без змін.