УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н. О.

Суддів - Слинька С.І., Єфімової О.І.

за участю прокурора Козія В.В

представника потерпілого ОСОБА_1.,

захисника ОСОБА_2. засудженого ОСОБА_3 розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4. на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2007 року.

Цією постановою

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Немерче Муровано-Куриловецького району Вінницької області, мешканець АДРЕСА_1, який не мав  судимості,  -

звільнений від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України, і справа щодо нього закрита на підставі ст.6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.

За змістом постанови, ОСОБА_3  обвинувачувався у тому, що 24 грудня 2006 року, приблизно о 23 год. 05 хвл., при керуванні автобусом "Богдан-А 09201" біля зупинки громадського транспорту "Вулиця Береті" по проспекту Маяковського у м. Києві, порушивши правила дорожнього руху, які передбачені п.2.3 "б", п.12.3, він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4., заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася її смерть.

Ураховуючи, що підсудний ОСОБА_3., який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, цей злочин вчинив до набрання 9 червня 2007 року чинності Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію", і тому він є суб'єктом амністії, на застосування якої дав згоду, суд звільнив його від кримінальної відповідальності.

Справа № 11 -а-1493. Категорія 286 ч.2 КК України.

Головуючий у першій інстанції - Котович О.Л.. Доповідач - Бєлан Н.О.

В апеляції потерпілий порушив питання про скасування амністії як незаконної та повернення справи на новий судовий розгляд, оскільки при застосуванні до підсудного амністії суд не взяв до уваги, що той не пред'явив оригінали свідоцтв про народження своїх дітей, а також свідоцтво про шлюб і

розлучення, форму №3 з місця проживання. Крім того, вважає неправильним звільнення підсудного від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а також залишення без розгляду цивільного позову.

В запереченнях прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, наполягає на безпідставності доводів апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність постанови, пояснення представника потерпілого, який підтримав апеляцію, пояснення захисника та підсудного про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 1 п "б" вказаний закон про амністію, який під час розгляду кримінальної справи у судовому засіданні, набув законної чинності, застосовується до осіб, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі не більше десяти років, і які на день набрання чинності закону мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Санкція частини другої ст.286 КК України, за якою органами досудового слідства ОСОБА_3. було пред'явлено обвинувачення, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

У матеріалах справи містяться достатні дані про те, що засуджений має двох неповнолітніх синів ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3. Піддавати сумніву належно завірені ксерокопії свідоцтв про їх народження підстав не має.

Передбачені ст. 7 Закону перешкоди для застосування амністії не встановлені.

Отже за таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3є суб'єктом вказаної амністії і, як вбачається з протоколу судового засідання, він висловив свою згоду на застосування до нього положень цього закону, зокрема ст. 6, відповідно до якої підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію статті 1 цього закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті.

Безпідставними є доводи в апеляції про неправильне звільнення ОСОБА_3 від додаткового покарання.

У відповідності до ст.14 Закону особи, на яких поширюється його дія, від додаткових видів покарань не звільняються. Однак це не поширюється на випадки звільнення такої особи від кримінальної відповідальності на підставі

ст.6 цього закону.

За таких обставин рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності є правильним і законним.

Що стосується тверджень про розгляд цивільного позову, то вони також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини другої ст.14 Закону амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішення'іеуду.

У даній справі цивільний позов судом не розглядався у зв'язку із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону про амністію і закриттям провадження у кримінальній справі.

У такому випадку, а саме у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди в цьому разі можуть бути вирішені шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2007 року у кримінальній справі про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, - без змін.