УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року   колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н. О.

Суддів - Кравченка С.С., Шальнєвої Т.П.

за участю прокурора Решетняк И.О.

засудженого ОСОБА_1. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2007 року. Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець   м.    Єревана,   громадянин    України,   мешканець   АДРЕСА_1, в силу cm. 89 КК України не маючий судимості, -

засуджений: за ст. ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі,

за ст. 187 ч. 1 ЮС України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.  70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено ОСОБА_1. покарання 4 роки позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_1. визнано винним у крадіжці чужого майна, яку вчинив 1 січня 2007 року, вночі, приблизно о 3 год., за попередньою змовою з ОСОБА_2., який засуджений за цей же злочин вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07.05.2007 року, з проникненням на дах будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав два листи дюралюмінію, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 844 грн.

Крім цього, 6 січня 2007 року, приблизно о 23 год., ОСОБА_1., за попередньою змовою з засудженим ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли в будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно ОСОБА_4 на загальну суму 725 грн. 85 коп.

 Справа №11-а-1572.

Категорія ст. 187 ч. 1 КК України.

Головуючий у першій інстанції -Бабайлова Л.М. Доповідач - Бєлан И.О.

Крім цього, 14 березня 2007 року, приблизно о 8 год. ЗО хв., ОСОБА_1., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в підсобному приміщенні 1-го поверху будинку АДРЕСА_4, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я ОСОБА_5., заволодів її гаманцем з грошима на загальну суму 81 грн. При цьому він наніс потерпілій два удари рукою в обличчя, від яких вона впала, та наказав віддати гроші, а отримавши відмову, зняв з голови хустку, якою обв'язавши шию потерпілої, став здушувати, затуляючи іншою рукою рота, після чого забрав гаманець.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. заперечує визначену кваліфікацію його дій за ст.187 ч.1 КК України, оскільки вважає, що в матеріалах справи відсутні докази застосування ним фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_5., тому обвинувачення є недоведеним, бо ґрунтується лише на показаннях потерпілої, у якої ушкодження на шиї не виявлено. Також вважає припущенням експерта про утворення тілесних ушкоджень на обличчі потерпілої та не встановленим той факт, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Просить вирок суду змінити, призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки, на думку засудженого, судом не ураховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме, його з'явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, крім того, має на утриманні неповнолітню доньку, позитивно характеризується.

В запереченнях прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, наполягає на безпідставності доводів апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, на думку якої вирок суду є законним і обґрунтованим, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію, та його останнє слово, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні цих злочинів за обставин, вказаних у вироку, підтверджується доказами, які ретельно були перевірені в судовому засіданні.

Зокрема показаннями самого засудженого, який в судовому засіданні визнавав свою вину у вчиненні крадіжок чужого майна повністю та пояснював обставини їх вчинення за попередньою змовою із своїм братом ОСОБА_2. Крім того, його показання узгоджувались з іншими об'єктивними доказами - показаннями свідка ОСОБА_6, даними, що містяться у протоколах заяв потерпілих ОСОБА_3., ОСОБА_4, а також протоколі відтворення обстановки і обставин події, протоколі огляду

місця події.

Ці дії засудженого за ст.185 ч.3 КК України кваліфіковані правильно, бо за попередньою змовою групою осіб вчинив ці крадіжки чужого майна з проникненням у житло і приміщення.

Що стосується тверджень засудженого про недоведеність його вини у

вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5., то вони не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, судом дослідженні показання потерпілої у порядку, передбаченому ст.306 КПК України, і судовою колегією при цьому порушення цих вимог закону не встановлені.

За показаннями потерпілої, засуджений виштовхав з комори її знайомого чоловіка та закрив двері. Тут же, вдаривши кулаком в обличчя, від чого вона впала, наказав віддати гаманець. Коли почала кричати і звати на допомогу, він стягнув з голови хустку, якою замотавши шию, став здушувати і закривати рот рукою, від чого їй стало важко дихати. Потім з кишені куртки забрав гроші та її гаманець з грошима, який випав при падінні.

Судом обґрунтовано показання потерпілої визнані об'єктивними, бо підтверджуються іншими доказами, що містяться у справі і перевірені у судовому засіданні.

Так, за висновком експерта, у потерпілої виявлені легкі тілесні ушкодження на обличчі та голові.

Підстав піддавати сумніву цей висновок не встановлено.

Крім того, ці докази узгоджуються з першими показаннями самого засудженого на досудовому слідстві, у тому числі, що викладені у заяві про явку з повинною, де він визнавав факт застосування фізичного насильства до потерпілої з метою заволодіння її грошима, і пояснював про те, що перед вчиненням цього злочину він разом із співмешканкою вживав спиртні напої.

З протоколу вилучення вбачається, що у засудженого був виявлений гаманець з грошима, який впізнала потерпіла.

Отже, доводи потерпілого про те, що насильство він застосував до потерпілої з метою помсти, а гаманець знайшов, були предметом перевірки у судовому засіданні і обґрунтовано визнані недостовірними, бо спростовуються встановленими доказами. При цьому суд дійшов вірного висновку про небезпечність насильницьких дій засудженого в момент їх заподіяння, оскільки за показаннями потерпілої віз здушував їй шию, одночасно й затуляв рота, від чого їй було важко дихати. Піддавати сумніву ці показання потерпілої підстав не має, як не встановлено і обставин, які б викривали її у обмові засудженого. В апеляційній інстанції останній не навів переконливих аргументів з приводу цього.

Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наведені докази, обґрунтовано постановив щодо засудженого обвинувальний вирок й правильно визначив кваліфікацію його дій за 187 ч.1 КК України.

Міра покарання засудженому призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України та за своїм видом, розміром є справедливою, бо відповідає тяжкості вчиненого і особі засудженого, а також є необхідною для його виправлення і перевиховання, попередженню нових злочинів.

Що стосується його доводів в апеляції про визнання таких обставин, як з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, такими, що пом'якшують покарання, та застосування до нього положень, передбачених ст. 69 КК України, то колегія

суддів вважає їх безпідставними, оскільки такі дані не встановлені.

Судом першої інстанції ураховані дані про особу винного, те, що він вважається особою, яка не мала судимостей, позитивно характеризується за місцем мешкання, тому призначено покарання не в максимальних межах санкції зазначених статей.

Підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2007 року стосовно нього - без змін.