Справа № 22ц-13 75/2007 року                                                 Головуючий по 1-й інстанції:

Поймай Ю.С. Суддя-доповідач: Акопян В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року червня місяця   „ 25 "   дня                                                                          м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області

в складі:

Головуючого: Акопян В.І.

Суддів : Лобова О.А., Чічіля В.А.

при секретарі: Колодюк О.П.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1

на рішення   Автозаводського районного суду  М.Кременчука Полтавської області від 29

грудня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про

захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Автозаводського районного суду М.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 вибачитись передОСОБА_2 за поширення недостовірної інформації та образу, що негативно вплинуло на її ділову репутацію.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 1000 грн. та судові витрати в сумі 500 грн, а всього стягнуто 1500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі з тих підстав, що судом порушені вимоги норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що докази заподіяння ним моральної шкоди у розмірі 1000 грн. у матеріалах справи відсутні. Стягнення даної суми судом нічим не обгрунтовано.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст309 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі ст 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Ст 299 ЦК України передбачає право фізичної особи на недоторканість своєї ділової репутації.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено в судовому засіданні 12.12.2003 року Крюківським районним управлінням юстиції М.Кременчука зареєстровано Статут Благодійного фонду «Благо» з подальшими доповненнями. Одним із засновників вказаного Фонду є позивачка ОСОБА_2., а в подальшому - і директором Фонду.

Згідно протоколу №1 від 19.09.2005 року відбулися загальні батьківські збори, де була заслухана інформація ОСОБА_2. про діяльність фонду за 2004 -2005 роки та планування роботи на 2005 - 2006 роки.

При цьому виступив ОСОБА_1, поцікавившись, хто робив кошторис на ремонт спортзалу.

З пояснення свідка ОСОБА_3., який є ч.1еном наглядової ради БФ «Благо» 19.09.2005 року, він довів до відома батьків, що постійно контролює цільове використання батьківських благодійних внесків і зауважень до роботи фонду не має.

На зборах, а також на слідуючий день ОСОБА_1 називав ОСОБА_2. «воровкою», казав, що посадить її « в тюрьму».

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 20.09.2005 року вона зайшла в кабінет ОСОБА_2., де знаходився ОСОБА_3. та ОСОБА_1, який кричав: «я вас виведу на чисту воду, оскільки ти є воровкою, так як не використовуєш кошти за призначенням».

На підставі довідки про перевірку благодійної програми та статутних документів БФ «Благо», яка була проведена згідно із зверненням відповідача - діяльність Фонду ведеться відповідно до вимог чинного законодавства України та Статуту. Зауважень з боку Кременчуцького міського управління юстиції не виявлено.

Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації» відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. Позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей».

З відповідей органів прокуратури, юстиції та освіти вбачається, що поширювані відповідачем відомості щодо позивачки не підтвердилися.

Таким чином, встановлено обставини поширення відповідачем ОСОБА_1 недостовірної інформації щодо ОСОБА_2., яка зачіпає її честь і гідність.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вину відповідача в порушенні права ОСОБА_2. на повагу до гідності, честі та права на недоторканість ділової репутації та зобов'язання ОСОБА_1 вибачитись перед ОСОБА_2. за поширення недостовірної інформації та образу, що негативно вплинуло на її ділову репутацію.

Разом з тим, відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог, невірно  оцінив  розмір  завданої моральної шкоди,  оскільки  позивачкою  не  надано

достатньо доказів, які б свідчили про втрати немайнового  характеру саме на стягнуту суму внаслідок моральних чи фізичних страждань .

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наданих суду доказів, характеру дій відповідача, розмір стягнутої матеріальної шкоди можливо зменшити до 200 грн, в решті позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.3, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного  суду м.Кременчука Полтавської області  від 29 грудня 2006 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 200 грн, в решті позову відмовити.

В іншій частині рішення суду про стягнення судових витрат залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.