Справа № 22ц-5376/2007                          Головуючий у 1 інстанції Дундар І.О

Категорія -21                                             Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів Ігнатової Л.Є., Лісового О.О., при секретарі Мартіросовій А.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   апеляційною   скаргою   представника   позивача   ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного   суду м. Голівки Донецької області від 16 травня 2007 року  їю справі   за   позовом   ОСОБА_1 до   відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.  Горлівки  про  відшкодування  моральної шкоди,  заподіяної умовами виробництва,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 травня 2007 року, яким ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Представник позивача просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права, а також судом порушені норми ст., ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача відхилити.

Заслухавши     доповідача,     пояснення     представника     відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд 

вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що 11.04.2007 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що позивач працював на різних підприємствах вугільної промисловості з 1993 року. 31 липня 2000 року та 10 серпня 2001 року з позивачем при виконаня трудових обов'язків сталися нещасні випадки і він отримав травми.

15 січня 2002 року висновком МСЕК позивачу вперше була встановлена втрата працездатності з приводу травм в розмірі 40 %. Вподальшому 7 лютого 2003 року, 7лютого 2005 року та 7 лютого 2007 року висновками МСЕК йому підтверджено втрату професійної працездатності - 40 %. Вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває особливі моральні страждання, постійно лікується, погано себе почуває, порушений звичайний уклад його життя, не може працювати, забезпечувати сім"ю. У зв"язку з чим просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 32000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно п. 1 пп."є" ст. 21 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року з подальшими змінами, передбачав обов"язок відповідача відшкодовувати шкоду, спричинену працівнику внаслідок пошкодження його здоров"я, сплачуючи йому, в тому числі, грошову суму за моральну шкоду при наявності факта спричинення такої шкоди потерпілому.

Але Законом України від 23 лютого 2007 року, який набрав чинності з 20 березня 2007 року п.1 „є" з зазначеної статті виключено.

До того ж згідно п. 22 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абзацу 4 ст.1, підпункту „є" п.1 ч.1 ст.21, частини 3 статті 28 та ч.3 ст.34 Закрну України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що призупинення дії закону не дає підстав для його застосування.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

Постановлене у справі судове рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 313-314 ЦПК України, апеляційний суд,-

Ухвалив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2-відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.