Справа № 0217/133/2011
Провадження № 22-ц/0290/239/2012Головуючий в суді першої інстанції:Алексєєнко В.М.
Категорія: 67 Доповідач: Шемета Т. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої судді Шемети Т.М.,
суддів Марчук В.С., Пащенко Л.В.,
при секретарі Сніжко О.А.,
з участю заявника ОСОБА_2, представника заявника ОСОБА_3, заінтересованої особи ОСОБА_4, представника заінтересованої особи адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту набуття за життя померлим права власності на ? частину будинковолодіння та ? частину земельної ділянки, заінтересовані особи Немирівська міська рада, ОСОБА_4,
- за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_4 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Заявник звернулася до суду з вказаною заявою, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син –ОСОБА_6. Після його смерті залишився житловий будинок в АДРЕСА_1. Для будівництва вказаного будинку йому виділялася земельна ділянка , яка в подальшому рішенням сесії Ковалівської сільської ради Немирівського району була передана йому у власність. Житловий будинок був побудований ним в період перебування у шлюбі із ОСОБА_4, а тому, враховуючи право спільної сумісної власності подружжя, йому належало ? частина будинку з по господарськими спорудами та ? частина земельної ділянки. При житті ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно залишив заявниці. Однак вона не може оформити право власності на спадкове майно, так як виявилося, що в покійного не було документів, які б посвідчували право власності на будинок, будинок не був введений в експлуатацію. Тому вона не може реалізувати своє право на спадкування та просила суд встановити факт набуття за життя померлим ОСОБА_6 права власності на ? частину будинковолодіння та ? частину земельної ділянки.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року заяву задоволено повністю та встановлено факт набуття за життя померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 права власності на:
- ? частину будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1,
- ? частину земельної ділянки, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Вказане судове рішення оскаржується в апеляційному порядку заінтересованою особою ОСОБА_4, яка просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити. Апелянт посилається на те, що суд встановив факт, якого ніколи не існувало, так як правовстановлюючі документи покійний не виготовляв та не отримував, будинок має ряд самовільно збудованих приміщень. Суд не прийняв до уваги, що в разі виникнення спору про право, суд повинен залишити заяву про встановлення факту без розгляду та роз’яснити право звернення до суду в порядку цивільного судочинства: в цьому ж суді розглядається спір про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом 7/20 частин житлового будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов’язкові частки у спадковому майні. Суд не врахував положення п. 17 Пленуму верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року про те, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і не має можливості підтвердити наявність права власності інакше як в судовому порядку. Порушив суд і вимоги ч.2 ст. 376 ЦК України: заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будинок не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію, або його було збудовано самовільно, що й має місце в даному випадку.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_4 та її представника –адвокат ОСОБА_5 подану апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі. Заявники ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечують проти апеляційної скарги, мотивуючи свої заперечення аналогічно мотивам заяви.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Так, суд першої інстанції, постановляючи рішення про задоволення заяви, виходив з доводів, викладених в заяві ОСОБА_2, врахував, що для будівництва вказаного будинку виділялася земельна ділянка, яка в подальшому була приватизована покійним, він був забудовником будинку, згідно технічного паспорту та домової книги рахується власником будинку.
Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував положень п. 17 Постанови Пленуму верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року заслуговують на увагу, так як дійсно, суд може встановити факт володіння житлом лише тоді, коли в заявника був правовстановлюючий документ, однак він втрачений і з якихось причин він не може підтвердити право власності не в судовому порядку. А як вбачається з матеріалів справи, свідоцтва про право власності покійному за життя не видавалося.
Не враховано судом і того, що будинок не був зданий в експлуатацію, що він містить самочинно збудовані прибудови (а.с.48, 49, 50) та у відповідності до ч.2 ст. 376 ЦК України, особи, які здійснили самочинне будівництво, не набувають права власності на нього.
-2-
В матеріалах справи відсутні докази існування спору про право, який розглядається судом, однак в ході розгляду справи в апеляційному суді і заявнки ОСОБА_2 та її представник, і заінтересована особа ОСОБА_4 та її представник підтвердили, що в Немирівському районному суді Вінницької області на розгляді перебуває справа з приводу визнання права власності в порядку спадкування за заповітом 7/20 частин житлового будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов’язкові частки у спадковому майні, предметом розгляду якої також є житловий будинок в АДРЕСА_1. Таким чином, наявність спору про право є підтвердженою.
Згідно ст.. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Одна особа може звернутися в інтересах іншої особи лише у випадках, передбачених законом. В даному випадку ОСОБА_2, звертаючись з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, фактично звертається до суду в інтересах покійного сина.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6, відсутність правовстановлюючих документів на будинок, існування самовільно збудованих приміщень, наявність іншої судової справи, все це в сукупності дає підстави вважати, що в даному випадку існує спір про право, а тому розглядатися в порядку окремого провадження такий факт не може. Тому суд повинен був, керуючись нормами ч.6 ст. 235, ч.4 ст. 256 ЦПК України, залишити заяву без розгляду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вищевикладене, згідно ст. 309 ЦПК України, дає підстави судовій колегії для скасування оскаржуваного рішення як такого, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду, роз’яснивши їй право звернення до суду в порядку цивільного судочинства
Керуючись ст. ст. 235 п.6, 303, 304, 307, 310, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року скасувати, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту набуття за життя померлим права власності на ? частину будинковолодіння та ? частину земельної ділянки, заінтересовані особи Немирівська міська рада, ОСОБА_4, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Т.М.Шемета
Судді: В.С.Марчук
Л.В. Пащенко