ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" лютого 2012 р. Справа № 6/268-25/39-14/069-11-59/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Запорощенка М.Д.,
Акулової Н.В., Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех", с. Хотів, Київська обл.
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року
та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року
у справі№ 6/268-25/39-14/069-11-59/107 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ", м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех", с. Хотів, Київська обл.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
товариства з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком", м. Київ
простягнення 1 059 120,76 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Михайловський М.К. –директор (наказ №2 від 16.09.2003 р.);
ОСОБА_1 (дов.№б/н від 02.02.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2; ОСОБА_3. (дов. №б/н від 10.05.2011 р.);
від третьої особи: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою "Далекий Схід ТПТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Джурбі Вотер Тех" про стягнення 1 092 411,8 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 14/03-04 від 16.03.2004 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 856 028,72 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 36 317,06 грн. 3% річних, 166 774,98 грн. пені та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року (судді: Пашкіна С.А. –головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Джурбі Вор Тех" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі №6/268 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року (судді: Поляков Б.М., Коваленко В.М., Короткевич О.Є.) касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Джурбі Вотер Тех" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у справі № 6/268 скасовано. Справу № 6/268 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року по справі № 6/268-25/39-14/069-11-59/107 (суддя Картавцева Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Джурбі Вотер Тех” 829 749,80 грн. основного боргу, 26 278,92 грн. інфляційних збитків, 166 774,98 грн. пені, 36 317,06 трьох процентів річних, 10 591,21 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Джурбі Вотер Тех” залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 у справі № 6/268-25/39-14/069-11-59/107 залишено без змін.
Оскаржувані судові акти мотивовані тим, що суди вважали доведеними факт виконання позивачем робіт за Договором підряду №14/03-04 від 16.03.2004 на загальну суму 1 667 749,80 грн. та наявності заборгованості відповідача перед позивачем на суму 829 749,80 грн. основного боргу, 26 278,92 грн. інфляційних збитків, 166 774,98 грн. пені, 36 317,06 трьох процентів річних.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 по справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" просило залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій: 16.03.2004 між дочірнім підприємством “Джурбі Вотер Тех” (правонаступник –закрите акціонерне товариство “Джурбі Вотер Тех”) (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Далекий Схід ТПТ” (підрядник) був укладений Договір підряду № 14/03-04, предметом якого є зобов'язання підрядника за завданням замовника виконати на свій ризик, власними силами чи з залученням третіх юридичних і фізичних осіб комплекс робіт з реконструкції будівлі, розташованої за адресою: с. Хотів Київської області, Києво-Святошинського району по вул. Енергетиків, 1, а зобов'язанням замовника є прийняття й оплата виконаних підрядником робіт, а також відшкодування вартості матеріалів, використаних підрядником при виконанні робіт, у порядку, передбаченому ст. 2 Договору. (стаття 1 Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість робіт по реконструкції будівлі розраховано згідно додатку № 1 до договору та становить 700 000,00 грн., крім того ПДВ –140 000,00 грн., загальна вартість Договору складає 840 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовим рішенням у справі № 2/257 про визнання договору недійсним встановлено, що впродовж квітня 2004 року –лютого 2005 року підрядником були виконані підрядні роботи відповідно до проекту реконструкції будівлі під склади та офісні приміщення, про що підрядник щомісячно складав акти виконаних робіт та надавав їх для підписання представнику технічного нагляду замовника; у березні 2005 року замовник без підписання остаточного акту виконаних робіт зайняв реконструйовану будівлю в с. Хотів, вул. Енергетиків, 1; в додатку № 1 до Договору підряду № 14/03-04 сторонами визначені види робіт з урахуванням добудови другого поверху, необхідні обсяги коштів на виконання видів робіт, строки виконання; договірна ціна є кошторисом в договорі підряду, відповідає формі, встановленій в додатку № 18 до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 “Про затвердження Правил визначення вартості будівництва”, та є приблизним, так як сторони домовились уточнити приблизний кошторис шляхом підписання додаткового документа до договору; акти виконаних робіт за спірний період складені підрядником за формою КБ-2в у відповідності до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”. Також судом під час розгляду справи №2/257 встановлено, що відповідачем (позивачем по справі №6/268) складений остаточний зведений Акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 - лютий 2005 року у вигляді Локального кошторису на будівельно-монтажні роботи на суму 1 млн. 699 тис. 428 грн. Листами №31 від 06.05.2005 та № 18/05-05 від 18.05.2005 сторони уточнили та зменшили вартість виконаних робіт до 1 млн. 667 тис. 749 грн. 80 коп. (Акти коригування №1 та №2).
Тому суди попередніх інстанцій в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначили, що факт виконання позивачем робіт за договором підряду №14/03-04 від 16.03.2004 року на загальну суму 1 667 749, 80 грн. є встановленим і додатковому доказуванню не підлягає, проте з даним висновком судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року по даній справі товариство з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком" залучено до участі у справі в якості третьої особи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком" не брало участь у справі 2/257, а неодмінною умовою застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розгляду справи.
Також, предметом розгляду справи №2/257 є визнання договору підряду №14/03-04 від 16.03.2004 року недійсним, тобто у даній справі вирішувалися питання, щодо встановлення обставин з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, таким чином у вказаному рішенні не встановлені необхідні для розгляду справи № 6/268-25/39-14/069-11-59/107 факти щодо обсягу та виду виконаних робіт, строків їх виконання, питання проектно-кошторисної документації, ким саме виконувалися роботи. Зазначені обставини підлягають доказуванню на загальних підставах, оскільки лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не дана оцінка чи підписувався додаток до договору відповідно до п.2.2 договору підряду №14/03-04 від 16.03.2004 року, тобто необхідно було з'ясувати остаточну вартість робіт; суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам відповідача, що роботи виконувалися третьою особою –товариством з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком"; судами не дана оцінка висновку судової будівельно-технічної експертизи відносно обсягу робіт, актам виконаних робіт, хто саме виконував ці роботи та на яку суму виконані роботи.
При новому розгляді суд касаційної інстанції дав вказівку суду першої інстанції належним чином з'ясувати, хто саме виконував роботи, вартість яких є предметом позовних вимог, шляхом, зокрема залучення до участі у справі особи, яка, за твердженням відповідача, виконувала спірні роботи, дослідити первинні документи та, у випадку необхідності, призначити додаткову судову експертизу.
Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, суди попередніх інстанцій належно вказівки суду касаційної інстанції не виконали.
Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тобто вказані порушення не можуть бути усунені касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин прийняті рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ".
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех", с. Хотів, Київська обл., задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року у справі № 6/268-25/39-14/069-11-59/107 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко