Справа № 22ц-3123/2006 p.
Категорія: поновлення на роботі
Головуючий 1-ї інстанції -
Садовський К.С Доповідач: Карімова Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів: Зазулинської Т.П.,
Кірсанової Л.І., при секретарі: Зелінській IB., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського державного академічного російського драматичного театру імені О.С. Пушкіна, Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського державного академічного російського драматичного театру імені О.С. Пушкіна( далі -ХДАРДТ) про поновлення його на роботі на посаді інженера радіодільниці 1-ї категорії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що його було незаконно звільнено з роботи 30.11.2002 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Вказував, що він не був ознайомлений з документами про скорочення штату, а при вивільненні з роботи йому відмовлено в зайнятті вакантної посади звукорежисера, яку він фактично займав. Вважав, що неправомірними діями відповідача щодо його незаконного переводу та звільнення за ст.. 40 п.4 КЗпП України у липні 2002 року, а також повторного звільнення за скороченням штату, йому заподіяна моральна шкода у вигляді погіршення здоров'я в сумі 5000 грн.
У червні 2005 року Оспіщев уточнив та доповнив свій позов вимогами про скасування штатного розпису від 20.09.2002 р. та від 20.07.2002 p., які були затверджені Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, скасування рішення профкому ХДАРДТ від 30.07.2002 p., 24.09.2002 p. та від 19.11.2002 p., просив поновити його на посаді інженера радіодільниці, скасувавши наказиНОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Просив також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і преміальну винагороду за підсумками 2002 р. За вище зазначеними підставами просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 30 000 грн., вважаючи також, що підставою його звільнення є конфліктна ситуація між ним та адміністрацією театру щодо його житлових прав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення судом норм матеріального закону. Вказує, що він фактично працював у відповідача понад 17 років, сумлінно виконуючи посадові обов'язки інженера радіодільниці, звукорежисера та начальника радіодільниці. Між тим у зв'язку з реорганізацією у театрі він не був переведений на вакантну посаду звукорежисера, хоча під час його попередження про звільнення на 01.10.2002 року на цю посаду була прийнята інша людина. Вважає, що судом при розгляді справи були порушені вимоги ст.ст. 32, 40 п.1 та 49-2КЗпП України та не застосовані при вирішенні спору ст.ст. 96,97 цього ж Кодексу та не вирішене питання про стягнення на його користь моральної шкоди.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали оправи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухгалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 1 і .09.1985 p., працював на посадах: інженера-радиста, начальника радіодільниці, а з 01.01.1993 р. - інженером радіодільниці 1-ї категорії. На цю ж посаду ОСОБА_1 було поновлено за протестом прокурора згідно наказу НОМЕР_3 (а.с. 10-12). Тому посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції на те, що він виконував посадові обов"язки інженера радіодільниці, звукорежисера та начальника радіодільниці є безпідставними.
Відповідно до досліджених матеріалів справи судом першої інстанції обгрунтовано зроблений висновок про те, що у зв"язку з реорганізацією театру уповноваженим органом ХДАРДТ проводилося скорочення штату працівників. При цьому профком театру при обговоренні зазначеного питання дав свою згоду на скорочення посади інженер радіодільниці, яку займав позивач.
Як вбачається зі штатного розкладу ХДАРДТ на 2003 р. (затвердженого 20.09.2002 р. начальником управління культури Харківської облдержадміністрації) посада, яку обіймав ОСОБА_1, була скорочена. Факт реорганізації структури та діяльності театру не заперечував й сам позивач у своїй апеляційній скарзі.
Судом першої інстанції при вирішенні спору про обгрунтованість звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України перевірено й встановлено, що звільнення позивача провадилося з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою 111-А цього Кодексу, а також що позивач відмовився від переведення на іншу роботу за вакантними посадами майстра по електрообладнанню та монтувальника сцени.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому при вивільненні було безпідставно
відмовлено у переведенні на вакантну посаду звукорежисера та прийняття на; роботу на
цю посаду іншого робітника - ОСОБА_3 були предметом розгляду суду першої
інстанції, і їм дана належна правова оцінка(а.с. 213). .
Інші позовні вимоги ОСОБА_1 також не грунтуються на матеріалах справи та протиречать фактичним обставинам, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в їх задоволенні.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду перше і інстанції не спростовують. Судова колегія вважає, шо рішення районного суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304,4.1 п.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 3 19 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.