АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «14»лютого 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Черновський О. К.
суддів: Кифлюка В.Ф., Потоцького В.П.
за участю прокурора Іліки Д.І.
та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від «09»грудня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, росіянин, уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1, проживаючий в АДРЕСА_2, з вищою освітою, одружений, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, до затримання працював старшим оперуповноваженим ВКР Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365 ч.2 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки та з позбавленням спеціального звання - капітан міліції;
за ст.127 ч.2 КК України на 5(п’ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки, з позбавленням спеціального звання –капітан міліції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, залишено арешт.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховується з 21 лютого 2009 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, українець, уродженець м. Чернівці, зареєстрований в АДРЕСА_3
Справа №11/2490/65/2012 Головуючий у І інстанції Волошин С.О.
Категорія ст. 127ч.2КК України Доповідач Черновський О.К.
Чернівецької області, проживаючий в АДРЕСА_4, з вищою освітою, неодружений, до затримання працював дізнавачем сектору дізнання Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365 ч.2 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки та з позбавленням спеціального звання - лейтенант міліції; за ст.127 ч.2 КК України на 5( п’ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5(п’яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки, з позбавленням спеціального звання –лейтенант міліції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, обрано –підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховується з моменту затримання. Зараховано в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою та відбуття покарання в Менській виправній колонії № 91 Чернігівської області з 21.02.2009 р. по 26.03.2011р.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянин України, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_5, з вищою освітою, розлучений, непрацюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365ч.2 КК України на 5(п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки та з позбавленням спеціального звання - капітан міліції.
Запобіжний захід ОСОБА_4, до вступу вироку в законну силу, обрано –підписку про невиїзд. Зараховано в строк відбуття покарання строк тримання його в ІТТ з 28.11.2003р по 01.12.2003р.
Стягнуто із ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за лікування потерпілим по справі.
Згідно вироку суду ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочини при наступних обставинах.
10 вересня 2003 року, біля 09 год. 30 хв., оперуповноважений відділення карного розшуку 2-го відділу ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4, без порушення кримінальної справи, всупереч волі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно проникли в їх будинок, провели обшук та вилучили музичний центр, при цьому образили та завдали декілька ударів в обличчя ОСОБА_6, вимагаючи зізнання у вчиненні крадіжок та зберіганні викраденого майна, після чого доставили вказаних осіб у вищезазначений відділ міліції, де незаконно утримували до 14 год., разом з начальником відділення карного розшуку 2-го відділу ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_5 ображали потерпілих, залякували їх позбавленням волі, застосовували фізичне насильство, внаслідок чого спричинили їм легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я, а відпустивши, пригрозили розправою за розголошення факту їх побиття в міліції.
02 січня 2008 року в адміністративному приміщенні Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області старший оперуповноважений СКР капітан міліції ОСОБА_5, дізнавач лейтенант міліції ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, застосували психічне і фізичне насильство щодо неповнолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вимагаючи зізнання у злочинах, які вони не вчиняли, катували їх, завдаючи першому удари кулаками та ногами по голові, обличчю, тулубу, ногам і рукам, натягли на його голову поліетиленовий пакет та здавлювали шию коміром від куртки, перекриваючи дихання, а другому –удари кулаками та дерев’яною дошкою по сідницям, підривали на голові петарди, здавлювали шию ременем через натягнутий на голову поліетиленовий пакет, перекриваючи дихання, при цьому вприскували в середину пакета сльозогінний газ. Внаслідок цих дій вказаним неповнолітнім заподіяно легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я, що зумовило подальше тривале лікування потерпілих.
Не погоджуючись з вироком суду, апелянти в своїх апеляціях просять:
- адвокат ОСОБА_11, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3 –вирок змінити, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочин, передбаченого ч.2 ст.127 КК України закрити та застосувати до останнього вимоги ст.ст.69, 75 КК України, призначити покарання нижче від найнижчої межі, вказаної в санкції ч.2 ст.365 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням. При цьому, зазначає, що вирок районного суду є необґрунтованим у зв’язку з частковою невідповідністю висновків суду, викладених в ньому, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, а також призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Вважає, що всупереч вимогам ст.132 КПК України обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні тяжких злочинів, неконкретне по змісту. Зазначає, що ні в постанові про притягнення останнього в якості обвинуваченого, ні в матеріалах справи не визначено, які саме службові повноваження і одночасно надану йому владу він перевищував. Вважає, що обвинувачення ОСОБА_3 базується лише на непослідовних, суперечливих показах потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, їх родичів та друзів. Вважає, що відповідно до вимог ст. 64 КПК України при проваджені досудового слідства підлягає доказуванню подія злочину, а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотив останнього;
- адвокат ОСОБА_1, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на те, що вирок суду відносно нього не відповідає фактичним обставинам справи та побудований на суперечливих доказах. Вважає, що суд не надав оцінку тому факту, що потерпілі ОСОБА_6 неодноразово змінювали свої покази, а також суд не дав вірну оцінку тому, що висновок експерта ґрунтується на первинних актах судово-медичного обстеження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Зазначає, що районним судом не вірно застосований закон, а саме щодо вирішення питання про стягнення судових витрат в солідарному порядку з усіх засуджених. Крім того вважає, що судом порушені вимоги ст.400 КПК України;
- засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляції просить вирок скасувати та постановити свій вирок, яким призначити йому покарання з урахуванням ст.69 КК України та відбутого вже терміну покарання. Вважає, що вирок районного суду є незаконним, безпідставним та таким, що постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та не відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Крім того вважає, що судом у мотивувальній частині вироку не зазначено, які конкретно злочинні дії були ним вчиненні, не наведені наслідки злочину, не вказано форми вини і мотиви злочину. Зазначає, що районний суд при постановленні вироку взяв до уваги виключно обставини, які обтяжують покарання, а пом’якшуючі вину обставини, судом було проігноровано.
Заслухавши суддю-доповідача, показання засудженого ОСОБА_4, думку адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_1, які просили задовольнити їх апеляції, прокурора, який вважає вироку Шевченківського районного суду від 09 грудня 2011 року законним та обґрунтованим та просить його залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката ОСОБА_2,подана в інтересах засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1,подана в інтересах ОСОБА_4, та засудженого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні, виходячи з наступного.
Вина засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, а саме перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовими особами дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян та державним інтересам, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, а також вина ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України - катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції і яким дана правильна юридична оцінка.
Доводи засудженого та адвокатів у їх апеляціях повністю спростовуються доказами, дослідженими судом першої інстанції наступним.
Об’єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень припускає тільки активну поведінку винного –дію. Дії службової особи при перевищенні службових повноважень характеризуються тим, що завжди: 1) обумовлені службовим становищем винного; 2) пов’язані з реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого; 3) явно виходять за межі тих прав та повноважень, які надані особі за посадою або у зв’язку зі здійснення службових обов’язків; 4) заподіюють істотну шкоду чи тяжкі наслідки; 5) перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з цими наслідками. Перевищення службових повноважень визнається законом перш за все з огляду на те, що хоча службова особа і здійснює ті чи інші службові дії, однак ці дії не тільки не входять до її компетенції, але явно виходять за межі наданих винному повноважень. Конкретні дії службової особи, яка перевищує свої службові повноваження, можуть бути різноманітними. Однак всі вони можуть бути зведені до кількох, найбільш характерних для цього злочину форм (способів) їх здійснення і являють собою вчинення службовою особою дій, які зокрема, ніхто не може дозволити і на вчинення яких жодна службова особа та за жодних обставин не уповноважена.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на час вчиненні інкримінованих їм злочинів були службовими особами, що підтверджується:
- Довідкою УМВС України в Чернівецькій області про те, що ОСОБА_4 з 2000 року прийнятий на службу в органи міліції, а наказом №3ос від 08.01.2002 року прийнятий на посаду о/у відділення розкриття злочинів проти особистості та боротьби з груповими злочинними проявами ВКР 2-го відділу ММВ УМВСУ в Чернівецькій області (т.2 а.с.217-218).
- Витягом з наказу №61ос від 24.06.2003 року про призначення ОСОБА_5 на посаду начальника ВКР 2-го відділу ЧМВ УМВСУ в Чернівецькій області (т.2 а.с.225).
- Довідкою УКЗ УМВСУ в Чернівецькій області про те, що ОСОБА_3 станом на 02 січня 2008 року дійсно проходив службу в УМВСУ на посаді дізнавача Першотравневого РВ УМВСУ в Чернівецькій області (т.6 а.с.150)
Посилання апелянтів на те, що вина ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, при обставинах викладених у вироку суду, не доказана, являються безпідставними та спростовуються письмовими доказами по справі.
Так, з показів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_12, даними ними на досудовому слідстві та в суді першої інстанції, вбачається, що 10 вересня 2003 року в будинок сестри ОСОБА_6 по АДРЕСА_6, де знаходилися вони та потерпілий ОСОБА_8, прийшли троє працівників міліції, провели в будинку несанкціонований обшук та вилучили належний ОСОБА_6 музичний центр. ОСОБА_4 застосував до останньої наручники, наніс удар рукою в обличчя та розбив губу, після чого всіх трьох доставили до Першотравневого РВ УМВСУ в Чернівецькій області. Під час перебування в райвідділі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосовували до них фізичне насильство.
Потерпілий ОСОБА_8 в своїх показаннях зазначив, що вранці 10 вересня 2003 року в будинок по АДРЕСА_6, де знаходилися він, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 прийшли троє працівників міліції, провели в будинку обшук та вилучили належний музикальний центр «Самсунг», до нього застосували наручники і вивели до автомобіля, а через деякий час вивели в наручниках ОСОБА_6 та ОСОБА_12 У ОСОБА_6 були синці на обличчі і розбита губа, їх доставили в Першотравневий РВ УМВСУ в Чернівецькій області, де опитували в різних кабінетах. Зустрівшись з ОСОБА_6 в коридорі побачив у неї нові тілесні ушкодження. Коли їх відпустили, вони звернулися в прокуратуру Чернівецької області із заявами про вчинений щодо них злочин.
З показань потерпілого ОСОБА_9, даних ним на досудовому та судовому слідстві вбачається, що 02 січня 2008 року, між 09 і 10 годинами його забрали в Першотравневий РВ УМВСУ в Чернівецькій області і стали допитувати чи брав він телефон. Разом з ним був також і ОСОБА_10 В райвідділі ОСОБА_9 завели в каб. №29, де ОСОБА_5 і ОСОБА_3, а також особи, які заходили та виходили, били і катували його. Били руками і ногами по голові, по нирках, одягли наручники, натягли на його голову поліетиленовий пакет та здавлювали шию коміром від куртки, перекриваючи дихання. Приблизно о 14 годині його вивели в коридор і там він просидів приблизно до 17 години. На лавочці в коридорі також сидів ОСОБА_10 в якого все обличчя було опухле, червоне та ОСОБА_13 Потім їх вивели з райвідділу. Вдома вночі не спав, так як йому ставало все гірше, а вранці госпіталізували в Герцаївську ЦРЛ.
Потерпілий ОСОБА_10 в суді першої інстанції повністю підтвердив всі свої покази, дані на досудовому слідстві про те, що 02 січня 2008 року між 09 та 10 годинами його з дому забрали на автомобілі «Волга»білого кольору та відвезли в Першотравневий РВ УМВСУ в Чернівецькій області. За кермом був ОСОБА_5 В райвідділі його били ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_14. При цьому, наносили удари кулаками та дерев’яною дошкою по сідницям, підривали на голові петарди, здавлювали шию ременем через натягнутий на голову поліетиленовий пакет, перекриваючи дихання, при цьому вприскували в середину пакета сльозогінний газ. Лікування він проходив в Герцаївській ЦРЛ.
При цьому потерпілі стверджують, що до їх родичів неодноразово приходили працівники міліції, які їм постійно погрожували, просили щоб вони відмовились від своїх заяв, з якими вони звернулися в прокуратуру Чернівецької області, пропонували гроші, а потім знову погрожували.
Вищенаведені показання потерпілих суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, визнавши їх правдивими, оскільки вони є послідовними, які взаємно доповнюють одні одних та узгоджуються між собою.
Крім цього, обставини, викладені в показаннях потерпілих, знайшли своє об'єктивне підтвердження у сукупності з іншими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом першої інстанції.
Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції в своїх поясненнях зазначив, що як працівник прокуратури у вересні 2003 року здійснював перевірку заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про незаконне проведення у них обшуку і застосування фізичного насильства. Бачив у потерпілих синці, в однієї з дівчат була розбита губа.
З показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вбачається, що 02 січня 2008 року працівники міліції затримали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а біля 17 год. вони під’їхали до Першотравневого РВ, де побачили що потерпілі були побиті і ледве трималися на ногах.
Свідок ОСОБА_13 в своїх показання на досудовому та судовому слідстві пояснював, що 02 січня 2008 року він був затриманий та доставлений в Першотравневий райвідділ разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Стверджує про їх побиття працівниками міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких бачив побитими в райвідділі міліції, а також на вулиці біля райвідділу Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області.
В матеріалах справи є ряд показань інших свідків, які бачили потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в Першотравневому РВ побитими та на які суд вірно зіслався у вироку, давши їм правильну юридичну оцінку.
Згідно висновку експерта №2925 від 2110.2003р., у ОСОБА_6 виявлені забійні рани нижньої губи та синець обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров’я(т.1 ас.57 ) , які по часу можуть відповідати вищевказаним подіям
Відповідно до висновку експерта № 2926 від 2110.2003р. у ОСОБА_7 виявлений синець чола, який відноситься до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.58 ). Дані тілесні ушкодження по часу можуть відповідати вищевказаним подіям..
З протоколу огляду журналу обліку відвідувачів Першотравневого РВ УМВСУ в Чернівецькій області вбачається, що на сторінці №22 за №№747, 749, 750 зареєстровані потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з відміткою про час приходу 10 год. 30 хв. та уходу 13 год. 50 хв. (т.1 а.с.66-67).
Згідно протоколу пред’явлення ОСОБА_21, ОСОБА_3, ОСОБА_22 для впізнання потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10, потерпілі впізнали їх як осіб, які їх били та катували (т.5 а.с.201-204, 208-210).
З висновку комісійних медово-медичних експертиз №№110, 111 вбачається, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я і утворилися 02 січня 2008 року (т.3 а.с. 204-212, 223-229).
Згідно Книги обліку відвідувачів Першотравневого РВ УМВСУ в Чернівецькій області, 02 січня 2008 року о 10 год. 20 хв. в райвідділ в ВКР були доставлені ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (т.1 а.с.73-73, 226-227).
Крім того, в матеріалах справи є висновок службового розслідування по фактах, викладених у скаргах ОСОБА_16 та ОСОБА_10 з яких вбачається, що 02 січня 2008 року опитування ОСОБА_16 та ОСОБА_10 проводилось в кабінетах №№29, 34 адміністративного приміщення Першотравневого РВ УМВСУ в Чернівецькій області ст. о/у Першотравневого РВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_5, фотографування проводила о/у ВКМСД Першотравневого РВ УМВС лейтенант міліції ОСОБА_22 Під час опитування, фотографування та дактилоскопування також був присутній дізнавач сектору дізнання Першотравневого РВ УМВС лейтенеат міліції ОСОБА_3 З цих висновків вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 утримувались в райвідділі довше, ніж про це зазначено в книзі відвідувачів. О 15 годині останні ще перебували в приміщенні райвідділу. Неповнолітній ОСОБА_9 опитувався без присутності матері і безпідставно був дактилоскопований. ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_22 проявили нещирість, а факти, викладені в скарзі, знайшли своє підтвердження (т.2 а.с.207).
Проаналізувавши всі показання потерпілих та свідків по справі, а також письмові матеріали, які суд ретельно дослідив та дав їм належну юридичну оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 –ще й за ст. ч.2 127 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд вірно розцінив часткове визнання вини ОСОБА_5 та повне невизнання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованих злочинах, як обрану лінію їх захисту, намір уникнути відповідальності та ввести суд в оману.
На думку судової колегії, знайшли своє підтвердження посилання адвоката ОСОБА_1 в своїй апеляції на те, що судом порушено норму ст. 400 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.400 КПК України, посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м’якістю покарання або у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Ухвалою Верховного суду України від 30 червня 2009 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасовано, лише внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що вирок в частині призначення покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід змінити, оскільки Верховний суд України, як найвищий суд, рішення якого є обов’язковими, не заперечуючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.365 КК України та правильності призначення покарання, скасував вирок районного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: безпідставне звільнення засуджених на підставі ст.80 КК України.
Згідно ст.65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів(ст..12 КК України), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини,мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинений групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).
Призначаючи покарання ОСОБА_5, відповідно до вимог ст.65 КК України, судова колегія враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, до обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину колегія суддів відносить те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його позитивні характеристики по місцю роботи та проживання, відшкодування збитків потерпілій, а також те, що з дня вчиненого злочину пройшло багато часу за який засуджений, відбуваючи майже 3(три) роки покарання, визнав свою вину, усвідомив характер та важкість спричиненої шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст.67 КК України, колегія суддів не знаходить.
При призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України колегія суддів враховує обов’язковість Ухвали ВСУ від 30.06.2009 року, крім того, згідно з ст.. 65 КК України, судова колегія враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, до обставин, що пом’якшують покарання судова колегія відносить: позитивні характеристики по місцю роботи та проживання, від дій, скоєних засудженим, не наступило тяжких наслідків та той факт, що з дня вчинення злочину пройшов тривалий час, за який засуджений усвідомив характер спричиненої шкоди.
Згідно з ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Не може погодитись колегія суддів із тим, що до засудженого ОСОБА_3 районний суд застосував вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та призначив йому покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, оскільки, відповідно до чинного законодавства, при виборі принципу призначення покарання (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання призначених покарань) суд повинен враховувати, крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тяжкість наслідків кожного злочину окремо та їх сукупності тощо.
Так, призначаючи міру покарання, обрану ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції в недостатній мірі врахував те, що від дій, скоєних засудженим, не наступило тяжких наслідків, усвідомлення вчиненого, тривалий час з дня вчинених злочинів.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що призначаючи покарання за сукупністю злочинів, слід керуватись ч.1 ст.70 КК України, а саме: при сукупності злочинів суд, призначаючи покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд застосував до засуджених вимоги ст. 54 КК України, що на думку колегії є зайвим, оскільки ряд наведених обставин, які пом’якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Разом з тим, колегія суддів, змінюючи вирок в частині призначення покарання засудженим, враховує тяжкість вчиненого злочину, особу кожного із засуджених, їх ставлення до вчиненого злочину та приходить до висновку, що їх виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування до засуджених вимоги ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не знаходить.
Крім того, вирок суду підлягає зміні в частині стягнення з засуджених судових витрат на лікування потерпілих. З матеріалів справи вбачається, що в Герцаївській ЦРЛ та Чернівецькій обласній психіатричній лікарні проходили лікування потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у зв’язку з подіями 02 січня 2008 року. Обвинувачення по даному факту ОСОБА_4 не пред’являлося, а тому вирок в частині покладення на нього відшкодування судових витрат підлягає зміні.
Також, стягуючи судові витрати суд першої інстанції, в резолютивній частині вироку помилково зазначив, що кошти, витрачені на лікування потерпілих, необхідно стягнути з засуджених в солідарному порядку, хоча відповідно до ст. ст.93, 93-1 КПК України, в даному випадку стягнення необхідно провести в дольовому порядку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК та щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України в частині призначення покарання та в частині стягнення судових витрат –змінити.
ОСОБА_5 вважати засудженим:
- за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрушніх справ України строком на 2 (два) роки.
- за ч.2 ст.127 КК України до покарання у виді 5(п’яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністью злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрушніх справ України строком на 2 (два) роки.
ОСОБА_3 вважати засудженим:
- за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрушніх справ України строком на 3 (три) роки.
- за ч.2 ст.127 КК України до покарання у виді 5(п’яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністью злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрушніх справ України строком на 3 (три) роки.
ОСОБА_4 вважати засудженим за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрушніх справ України строком на 2 (два) роки.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь Герцаївської центральної районної лікарні Чернівецької області судові витрати у сумі 1277(одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 88 коп. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь Чернівецької обласної психіатричної судові витрати за лікування потерпілих у сумі 797(сімсот дев’яносто сім) грн. 38коп.
Стягнути із ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Герцаївської центральної районної лікарні Чернівецької області судові витрати за лікування потерпілих в дольовому порядку по 638(шістсот тридцять вісім) грн. 94 коп. з кожного.
Стягнути із ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Чернівецької обласної психіатричної лікарні судові витрати за лікування потерпілих в дольовому порядку по 398(триста дев’яносто вісім) грн. 69 коп. з кожного.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий О.К. Черновський
Судді В.Ф. Кифлюк
В.П. Потоцький