УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

 і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді  Єлфімова О.В.,

суддів:

за участю прокурора:

захисника:

представника потерпілого:  Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

 Гладкого О.Є.,

 ОСОБА_5,

 ОСОБА_6,

розглянула в судовому засіданні 24 січня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 серпня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді обмеження волі:

- за ч. 1 ст. 122 КК України - строком на 2 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 342 КК України - строком на 2 роки.

    На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.

    Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 5000 грн. спричиненої моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він 24 жовтня 2009 року приблизно о 14:00, перебуваючи по АДРЕСА_2, під час бійки, що виникла між ним та ОСОБА_8 на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс останньому три удари штиковою лопатою по правому зап’ясті руки, внаслідок чого ОСОБА_8 були спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

19 лютого 2010 року Попільнянським районним судом Житомирської області винесено постанову про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України та доставку в суд під вартою.

На виконання вказаної постанови суду дільничний інспектор  Попільнінського РВУ МВС України в Житомирській області ОСОБА_10 разом з помічником дільничного інспектора ОСОБА_9 20 лютого 2010 року в проміжок часу з 12:00-13:00  прибули за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, де останній знаходився біля під’їзду будинку. Пред’явивши службові посвідчення і вказану вище постанову суду, вони почали проводити затримання ОСОБА_7 Проте він вчинив опір,  який виразився у активній фізичній протидії здійсненню працівниками правоохоронних органів своїх службових обов’язків, а саме у намаганні втечі, непокорі пройти до машини, викручуванні рук при намаганні надіти на нього наручники. Внаслідок вказаних протиправних дій засудженого, ОСОБА_9 були спричинені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а ОСОБА_10 - легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить рішення судів скасувати, а справу  направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосування кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості.  Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність судового та досудового слідства, неналежну оцінку доказів по справі. Зазначає про не доведеність його вини у навмисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 та у вчиненні опору працівникам міліції. Заперечує проти стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 в підтримку касаційної скарги засудженого, думку прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв’язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчинених засудженим ОСОБА_7 злочинів, його злочинні дії судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122  та ч. 2 ст. 342 КК України.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Доводи засудженого про те, що він злочини не вчиняв, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами. Зокрема, наявними в матеріалах справи висновками судово-медичних експертиз, якими підтверджується, що потерпілому ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження; висновком судово-цитологічної експертизи, згідно якого кров на лопаті могла походити від потерпілого ОСОБА_8, а також від ОСОБА_11 у тому випадку, якщо на момент скоєння злочину у нього були тілесні ушкодження, що супроводжувались кровотечею (т. 3, а.с. 27-29); протоколом огляду речових доказів (т. 1 а.с. 108-110); показами потерпілого ОСОБА_12, протоколами очних ставок; показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15; протоколами відтворення обстановки і обставин події та фото таблицями до них (т. 3, а.с. 7-20); актами судово-медичних обстежень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та іншими доказами по справі.

Указані докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності. Тому твердження засудженого у скарзі про недоведеність його вини в інкримінованих злочинах є необґрунтованими.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини за кожним епізодом обвинувачення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

 Призначаючи покарання, суд, у відповідності до ст.65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, конкретні обставин справи, а тому воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження новий злочинів.

Цивільний позов у частині відшкодування  ОСОБА_7 моральної шкоди судом вирішений правильно, відповідно до діючого законодавства   з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Підстав для зміни постановлених судових рішень у цій частині колегія суддів також не знайшла.   

З даними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, навівши в ухвалі мотиви прийнятого ним рішення.  

      Істотних порушень  вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.  

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 серпня 2011 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

С у д д і:

_____________                       ____________                    ______________

О.В.Єлфімов Р.І. Сахно Л.В.Шибко