УХВАЛА
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів:
за участю прокурора
засуджених
захисників Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
Пересунька С.В.,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула в судовому засіданні 24 січня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої і апеляційних інстанцій, захисників ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_9 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 5 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 серпня 2011 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки.
За ч. 2 ст. 368 КК України ОСОБА_5 виправдано.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків на суму 186102 грн. залишено без розгляду.
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.
За ч. 2 ст. 368 КК України ОСОБА_6 виправдано.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області вирок місцевого суду змінено. Постановлено вважати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправданими за ч. 2 ст. 368 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину. Звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 364 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 1 рік. В решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчинені злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_5, перебуваючи на посаді Кам’янець-Подільського міського голови, будучи посадовою особою 3 категорії посад органу місцевого самоврядування, самостійно, а 17 вересня 2010 року - за попередньою змовою з ОСОБА_6, який працював керуючим справами виконавчого комітету Кам’янець – Подільської міської ради, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, в кінці вересня 2009 року поставили співвласникам НШ «Вест-2002» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вимогу перерахувати на потреби міста, зокрема суб’єктам господарювання комунальної власності, а також виконкому міськради 300000 грн, як умову за вирішення питань, пов’язаних із передачею їм в оренду земельної ділянки у м. Кам’янці – Подільському, загальною площею 1,5 га, встановлення пільгової орендної плати та надання дозволу на будівництво гаражів із станцією технічного обслуговування автомобілів.
Протягом листопада-грудня 2009 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перерахували на розрахункові рахунки суб’єктів підприємницької діяльності, а також виконкому міськради 136302 грн. Крім того, передали ОСОБА_5 готівкою 16000 грн на поліпшення фінансового становища комунального підприємства «Кам’янецький парк», на представницькі і загальноміські заходи.
Протягом липня-серпня 2010 року ОСОБА_5 примушував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до перерахунку решти грошей – 137000 грн. на рахунки суб’єктів господарювання об’єктів комунальної власності, а також виконкому міської ради. В іншому випадку погрожував перешкоджати внесенню питання про надання їм земельної ділянки в оренду на розгляд міської ради та ініціювати проведення по ній аукціону.
17 вересня 2010 року ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті за участю ОСОБА_6, спочатку узгодив із ОСОБА_9 питання, на рахунки, яких суб’єктів господарювання, а також виконкому міської ради, він мав перераховувати кошти в сумі біля 90000 грн, а 21000 грн передати ОСОБА_6 на проведення загальноміських заходів – фестивалю, що мав відбутися на початку жовтня 2010 року.
Проте, за ініціативи ОСОБА_9 вони дійшли згоди про перерахування безготівкових коштів в сумі біля 60000 грн, а решту біля 51000 грн, він мав передати ОСОБА_6 20 вересня 2010 року.
20 вересня 2010 року ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті, за попередньою змовою із ОСОБА_5, отримав від ОСОБА_9 60000 грн готівкою та квитанції із проплатою на рахунки суб’єктів господарювання загальною сумою 59880 грн.
Таким чином ОСОБА_5 як міський голова м. Кам’янець-Подільського самостійно, шляхом вимагання схилив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перерахувати в листопаді-грудні 2009 року на рахунки міської ради, підприємству комунальної власності, іншим суб’єктам підприємницької діяльності на цілі фінансової, благодійної допомоги та представницьких витрат 136302 грн. та готівкою 16000 грн., а всього 152302 грн.
Крім того, ОСОБА_5 примушував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до перерахунку на вказані вище цілі та для проведення загальноміських заходів ще 137000 грн., з яких він за попередньою змовою із керуючим справами виконкому міської ради ОСОБА_6 отримав 20 вересня 2010 року по перерахунку на розрахункові рахунки – 59880 грн та готівкою – 60000 грн, а всього 119880 грн.
У касаційній скарзі прокурор просив судові рішення скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного засудженим покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилався на те, що суд необґрунтовано виправдав засуджених за ч. 2 ст. 368 КК України. Стверджував, що під час судового слідства повністю підтверджені обставини передачі хабара ОСОБА_5 у сумі 50000 грн. Зазначав, що судом не дано вірної юридичної оцінки епізоду одержання 20 вересня 2010 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 хабара у сумі 60000 грн, а також визнавши доведеним факт передачі ОСОБА_5 для розрахунку із готелем «Клеопатра» 16000 грн, суд не дав належної юридичної оцінки даному епізоду, який досудовим слідством був кваліфікований за ч. 2 ст. 368 КК України. Вказував, що суд безпідставно залишив без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 Посилався на необґрунтоване застосування до засуджених ст. 75 КК України та вважав за необхідне позбавити їх рангів державних службових.
Захисник ОСОБА_8 у поданій касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_6 просив скасувати вищевказані рішення суду в частині засудження ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 364 КК України, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Посилався на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказував на недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Стверджував, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 377 КПК України належним чином не мотивував рішення про залишення його апеляції без задоволення.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 просив скасувати вищевказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині засудження останнього за ч. 2 ст. 364 КК України, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Вказував на однобічність і неповноту судового слідства. Зазначав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам справи, не обґрунтовано висновок щодо заподіяння засудженими матеріальних збитків на суму 119800 грн. та не вказано, кому саме заподіяні ці збитки та чиї права були порушені діями засуджених. Стверджував про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_9 у касаційній скарзі просив судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Також просив задовольнити його цивільний позов до ОСОБА_5 на суму 186102 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який повністю підтримав касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої і апеляційної інстанцій та потерпілого, а також частково підтримав скарги захисників, пояснення засуджених та їх захисників у підтримку своїх скарг, які заперечували проти задоволення скарг прокурора, потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються захисниками засуджених. У зв’язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають. Тому, суд виходить з обставин, встановлених судами першої і апеляційних інстанцій .
В судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 існувала домовленість про те, що за надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, загальною площею 1,5 га та будівництва на ній гаражів, останній перерахує на рахунки місцевої ради, виконкому міської ради та рахунки суб’єктів господарювання об’єктів комунальної власності грошові кошти сумою 300 000 грн в якості благодійної допомоги та на представницькі витрати. Тому всі дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були спрямовані виключно на виконання цієї домовленості.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, платником по яких було ПП «Вест-2002», а саме: від 20 листопада 2009 року на рахунок Кам’янець-Подільської міськради – 50000 грн, з відміткою «для участі делегації міськради у всесвітній виставці «Експо-2010»; від 25 листопада та 16 грудня 2009 року на рахунок КП «Кам’янецький парк» 25000 грн та 30000 грн, з відміткою «фінансова допомога»; від 28 грудня 2009 року на рахунок ПП Таралевич - 2000 грн, за придбання металопластикового вікна; на рахунок ПП ОСОБА_12 – 15000 грн, - за проживання та харчування у готельному комплексі «Клеопатра»; МП «Берізка» - 2135 грн, - «за стіл фуршет на 20 осіб»; на рахунок ПП ОСОБА_13 – 5552 грн, - «за подарункові набори»; на рахунок ТОВ «7днів» - 6615 грн, з відміткою «за проживання»; квитанціями від 20 вересня 2010 року, платником за якими був ОСОБА_9; а також показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, актами ревізій та іншими доказами.
Всім зібраним по справі доказам суд надав належну оцінку з точки зору їх допустимості, достатності, достовірності і, керуючись принципом презумпції невинуватості, закріпленому у ч. 3 ст. 62 Конституції України, розцінив всі суперечності на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5, прийшов до правильного висновку про наявність в їх діях ознак злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та обґрунтовано виправдав їх по обвинуваченню у вчинені злочину, передбаченому ч. 2 ст. 368 КК України.
Отже твердження захисників та прокурора про неповну перевірку судом доказів та неналежну їх оцінку є безпідставними.
Виходячи із вказаних вище обставин, суд дійшов правильного висновку і щодо сум грошових коштів, які були визнані судом доведеними і інкриміновані засудженим по всім епізодам злочинної діяльності за ч. 2 ст. 364 КК України.
За таких обставин доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі з цього приводу, не знайшли свого підтвердження.
Всупереч тверджень в скаргах прокурора та захисників вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 344 та 377 КПК України. Що стосується окремих недоліків у викладені цих процесуальних документів, то вони не вплинули на суть прийнятого судом рішення про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зловживанні владою та службовим становищем і виправдані їх за ст. 368 КК України.
Твердження прокурора та потерпілого про те, що призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особи засуджених внаслідок м’якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Призначаючи покарання, суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України врахували, що засуджені злочин вчинили вперше, за місцем мешкання та роботи характеризувались виключно позитивно, мають сім’ї, на утриманні у ОСОБА_6 - пристарілі батьки, які є інвалідами, ОСОБА_5 має численні державні нагороди і на утриманні у нього знаходиться дружина інвалід та її пристаріла мати.
Тому, виходячи з конкретних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.
Рішення місцевого суду про залишення цивільного позову ОСОБА_9 без розгляду також є обґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказаний позов поданий неналежною особою, оскільки кошти, які просив стягнути потерпілий ОСОБА_9, перераховувались з рахунку ПП «Вест-2002», яке і є власником вказаних коштів. Доказів того, що ці кошти належали йому особисто, в матеріалах справи відсутні.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставою для зміни або скасування судових рішень, в справі не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 5 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_9 - без задоволення.
С у д д і:
_____________ _____________________ _______________
О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко