УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого             Єлфімова О.В.,

суддів:             Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора         Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною засудженого на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2010 року за
ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 140 (1960) КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців та звільненого від його відбування підставі ст. 75 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного
ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від
28 січня 2010 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 902,16 грн судових витрат, а також вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він
31 серпня 2010 року близько 19:00 в стані алкогольного сп’яніння повторно на автовокзалі по вул. Єременко, 30 в м. Керчі Автономної Республіки Крим придбав у невстановленої особи два шприца з рідиною, що містила в собі особливо небезпечний засіб — опій ацетильований, і зберігав та перевозив при собі для особистого вживання і того ж дня, в період часу з 20:00 до 20:20 при огляді належного ОСОБА_2 автомобіля марки «Деу-Ланос» (реєстр. № НОМЕР_1), що знаходився навпроти будинку №7-д по вул. Єременко в м. Керчі, біля лівого заднього колеса якого на асфальті працівники міліції виявили та вилучили шприц об’ємом 10 мл, який містив в собі 4 мл вказаної рідини, а при огляді ОСОБА_1 — шприц об’ємом 5 мл, який містив в собі 4 мл опію ацетильованого, кількість яких в перерахунку на суху масу становить 0,1921 і 0, 2057 г відповідно.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
22 березня 2011 року вирок суду змінено: зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 час находження під вартою з 31 серпня по
11 вересня 2010 року та виключено відомості про судимість за вироком від
2 листопада 2005 року.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі, внаслідок суворості. Посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом’якшують покарання, а саме, наявність на утриманні в нього матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки, яка навчається в Росії. У зв’язку з чим просить вирок та ухвалу змінити та пом’якшити йому призначене покарання. Крім того, вказує на безпідставність подвійного стягнення судових витрат за проведення однакової експертизи.

В доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує про необхідність перегляду попереднього вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2010 року щодо його засудження за
ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 140 (1960) та з урахуванням внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 796 до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 6 травня 2000 року № 770 змін, де виключено кустарно виготовлені препарати з ефедрину та псевдо ефедрину, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу обґрунтованою в частині неправильного стягнення судових витрат за проведення експертизи у справі, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі та доповненні до неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у злочині за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Доводи засудженого щодо необхідності перекваліфікації його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2010 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307,
ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 140 (1960) КК України, крім іншого, за збут речовини, що у своєму складі містить психотропну речовину – метеморфін (первітин) та являється кустарно виготовленим препаратом із псевдоефедрину.

Але, метеморфін (первітин) хоча і був виготовлений з псевдоефедрину, однак відповідно до Таблиці № 2 наказу МОЗ України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» від 1 серпня 2000 № 188, сам безпосередньо відноситься до психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу.

Отже, дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані правильно за
ч. 2 ст. 309 КК України з урахуванням попередньої судимості.

Доводи засудженого про те, що він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, засудженого ОСОБА_1 було ознайомлено з матеріалами справи в повному обсязі про що свідчить власноруч написане засудженим клопотання від 20 січня 2011 року
(т. 1, а.с. 175). Після розгляду справи апеляційним судом, засуджений знову заявив клопотання на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи у зв’язку з написанням касаційної скарги, яке також було задоволено.

На підставі доповідної записки помічника судді Дмитрієвої М.С. про повільне ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи, постановою судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від
25 липня 2011 року було складено графік ознайомлення засудженого з матеріалами справи (т. 1, а.с. 218), відповідно до якого встановлено час для ознайомлення 26 липня 2011 року з 09:30 до 12:00. Даний графік було виконано.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що право засудженого на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи порушено не було.

Доводи засудженого про те, що у справі проведено дві однакові експертизи за проведення яких з нього стягнуто судові витрати є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від
7 вересня 2010 року (т. 1, а.с. 1), підставою для такого рішення був висновок спеціаліста № 356 С від 3 вересня 2010 року (т. 1, а.с. 24).

В подальшому, в ході досудового слідства була проведена судово-хімічна експертиза (т. 1, а.с. 50) з висновком № 184 С від 9 вересня
2010 року.

За змістом ст. 91 КПК України судові витрати складаються із сум, витрачених на дослідження речових доказів; витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі та іншого.

З урахуванням наведеного, судові витрати стягнуто з ОСОБА_1 правомірно, оскільки він своїми злочинними діями спричинив провадження у даній кримінальній справі і видатки по ній.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, також є непереконливими.

У відповідності до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно з вказаною нормою закону, призначаючи покарання ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, по місцю проживання характеризується позитивно, злочин вчинив під час іспитового строку.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав повне визнання вини та щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, його вид і строк визначено судом правильно, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом’якшення не вбачає.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям у місцях позбавлення волі.

Зазначені доводи засудженого ОСОБА_1 перевіряв і суд апеляційної інстанції та правильно визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у рішенні, вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів у справі не виявила

Керуючись статтями 394–396 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого — без задоволення.

Судді:

О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко