ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого             Єлфімова О.В.,

суддів                 Сахна Р.І., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора         Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов’язків не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу по виконанню покарання та періодично з’являтися для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

    За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 31 вересня 2010 року приблизно о 19:20 в стані алкогольного сп’яніння біля входу до виборчої дільниці № 18024 в приміщенні загальноосвітньої школи с. Мар’ївка Ленінського району Автономної Республіки Крим чинив опір працівнику міліції ОСОБА_2, який виконував свої службові обов’язки.

На вирок суду заступник прокурора Автономної Республіки Крим подав касаційну скаргу, в якій, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, просить вирок змінити і виключити з нього покладений на ОСОБА_1 обов’язок не міняти постійне місце проживання без дозволу органу по виконанню покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

На підставі зібраних по справі доказів, які у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України, місцевий суд визнав винним ОСОБА_1 у тому, що він чинив опір працівникові правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов’язків та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 342 КК України.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Разом з тим, згідно зі ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого один або декілька обов’язків, передбачених вказаною нормою кримінального закону.

При постановленні вироку суд зобов’язав ОСОБА_1 не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу по виконанню покарання і періодично з’являтися для реєстрації.

Обов’язок періодично з’являтися для реєстрації, передбачений
п. 4 ст. 76 КК України, його формулювання відповідає змісту закону.

Водночас, зобов’язання ОСОБА_1 без дозволу органу по виконанню покарання не змінювати постійне місце проживання відсутнє у ст. 76 КК України. Суду першої інстанції в порядку ст. 409 КК України необхідно уточнити зміст п. 3 ст. 76 КК України, а саме повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись статтями 394 — 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від
9 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Ленінському районному суду Автономної Республіки Крим в порядку статей 409, 411 КПК України уточнити покладений на засудженого ОСОБА_1 обов’язок, передбачений п. 3 ст. 76 КК України.

Судді:

О.В. Єлфімов Р.І. Сахно В.В. Щепоткіна