Ухвала

іменем   україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

 і кримінальних справ у складі:

головуючого    Єлфімова О.В.,  

суддів

за участю прокурора

засудженого    Крещенка А.М., Шибко Л.В.,

   Голюги В.В.,

   ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні 17 січня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз-15 січня 2009 р. за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

-   за ч. 2 ст. 186 КК України – на строк 4 роки;

-   за ч. 1 ст. 187 КК України – на строк 3 роки;

-   за ч. 2 ст. 187 КК України – на строк 7 років з конфіскацією всього особистого належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією особистого належного йому майна.

Засудженого визнано винним в тому, що він, 18 жовтня 2009 року біля 23 год., перебуваючи у приміщенні житлового будинку ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_1, після спільного розпиття алкогольних напоїв, діючи з корисливих мотивів, будучи фізично сильнішим, подолав опір ОСОБА_6 відштовхнув його на диван та відкрито заволодів грошима останнього на загальну суму 1480 грн.

Крім того, 17 грудня 2009 року біля 1-ої години ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні школи, розташованої по АДРЕСА_2, спочатку відкрито викрав черевики ОСОБА_7 вартістю 160 грн., а потім, застосував фізичне насильство небезпечне для життя та здоров’я, побив потерпілого, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження та відкрито викрав майно останнього на загальну суму 410 грн.

Також, 25 грудня 2009 року біля 18 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, поблизу приміщення магазину ПП «ОСОБА_4», що знаходиться по АДРЕСА_3 того ж району, він повторно вчинив напад на ОСОБА_8, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та відкрито викрав майно потерпілого на загальну суму 577, 45 грн.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просив судові рішення скасувати, а справу за епізодами від 18 жовтня та 17 грудня 2009 року закрити у зв’язку з недоведеністю його участі в злочинах. Вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неправильну оцінку доказів. Просив перекваліфікувати його дії щодо потерпілого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України, пом’якшити призначене покарання та виключити обтяжуючу обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Стверджував про застосування щодо нього незаконних методів слідства, фальсифікацію матеріалів справи. Посилався на порушення його права на захист, оскільки апеляційний суд не проводив фіксацію судового процесу технічними засобами. Зазначав про порушення вимог Європейської конвенції про захист прав людини, допущені органами досудового слідства та судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в підтримку своєї касаційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв’язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин, злочинні дії засудженого ОСОБА_5, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Суд першої інстанції повно перевірив всі зібрані на досудовому слідстві докази, у тому числі показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та свідків і дав їм об’єктивну оцінку з точки зору достовірності, допустимості та достатності цих доказів.

Отже, твердження засудженого ОСОБА_5 у касаційній скарзі про неповну перевірку судом доказів та неналежну їх оцінку – необґрунтовані.

Що стосується  посилань ОСОБА_5 на застосування щодо нього незаконних методів слідства, то в матеріалах справи відсутні будь-які дані та докази, які б об’єктивно свідчили про наявність такого впливу з боку органів досудового слідства. Крім того, до матеріалів справи приєднана розписка ОСОБА_5, де він прямо зазначає, що під час його перебування в Кам’янець – Подільському РВ УМВС в Хмельницькій області з боку працівників міліції до нього фізичний та психологічний тиск не застосовувався (т. 1, а.с. 76).

    Не заслуговують на увагу і посилання засудженого про порушення його права на захист, а саме про відмову апеляційним судом у задоволені його клопотання  фіксувати судовий процес за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 362 КПК України протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційному суді судове слідство не проводилось, тому порушень закону, на які засуджений вказує у касаційній скарзі, не допущено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_5, належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку доказів у справі та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини за кожним обвинуваченням.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень норм Європейської конвенції про захист прав людини про що йдеться у скарзі, при вирішенні справи не встановлено.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.   

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

С у д д і:

____________                           ______________                          ______________

О.В. Єлфімов А.М. Крещенко Л.В. Шибко