УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого судді Єлфімова О.В.,
суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 січня 2011 року.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2010 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 10 липня 2007 року вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 3 ст. 185; 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 28 травня 2010 року звільненого умовно – достроково від відбування призначеного покарання на 10 місяців 6 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 січня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 20 серпня 2010 року, приблизно о 3 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в м. Мукачево, по вул. Матросова, 15, проник в приміщення торгового комплексу ринку «ГІД», де з торгового місця № НОМЕР_1 намагався викрасти електронні ваги «DIGI DS - 788», вартістю 1493,60 грн., які належали ОСОБА_6, проте довести свій намір до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений та затриманий охоронцем.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну судових рішень у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Вважає, що судами не враховано в достатній мірі, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, хворіє на туберкульоз, просить зменшити строк призначеного покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, вважаючи її необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються і підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції засудженого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості.
Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, з урахуванням даних про його особу, прийшов до правильного висновку про те, що таке покарання необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про необхідність застосування остаточного покарання у виді позбавлення волі, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_5, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення аналогічних злочинів, те, що злочин він вчинив протягом невідбутої частини покарання після застосування до нього умовно дострокового звільнення від відбування покарання, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, а також стан здоров’я засудженого, його посередню характеристику, щире каяття та визнання ним вини та правильно призначив покарання у мінімальній межі передбаченої санкцією статті, застосувавши принцип часткового приєднання невідбутого покарання при призначенні покарання за сукупністю вироків.
Покарання, призначене ОСОБА_5, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом’якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу засудженого, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
С у д д і:
Єлфімов О.В. Крещенко А.М., Шибко Л.В.