Справа №10-60Головуючий у І інстанції

КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Полосенко

02.02.2012

УХВАЛА

Іменем України

18 березня  2011 року                                                                                                     м. Київ   

   Колегія суддів судової палати   

з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:   

головуючого судді: Авраменка М. Г. , 

суддів:  Дриги А. М.,  Полосенка В. С.,  за участю адвоката ОСОБА_1,                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2011 року, -  

                                                      в с т а н о в и л а:   

      Відповідно до подання слідчого Тимошенко Н. І. обвинувачується в незаконному шляхом шахрайства, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, заволодінні 13 грудня 2010 року, близько 14 години, у селі Піщаній, Білоцерківського району, грошовими коштами в сумі 6000 грн. та золотими сережками, вартістю 200 грн., потерпілої ОСОБА_2; 24 січня 2011 року, близько 15 год., у селі Іванівна, Білоцерківського району, грошовими  коштами в  сумі 7000 грн.  потерпілої   ОСОБА_3; 11 лютого 2011 року, близько 12 год., у селі Острійках, Білоцерківського району, - грошовими коштами в сумі 3120 грн., потерпілої ОСОБА_4; 25 січня 2011 року, близько 11 год., у селі Черкас, Білоцерківського району, - грошовими коштами в сумі 3120 грн. потерпілої ОСОБА_5; 4 лютого 2011 року, близько 15 год., в селі Сорокотягах, Білоцерківського району, - грошовими  коштами в сумі 1050 грн.  потерпілої ОСОБА_6

      4 березня 2011 року СВ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області щодо ОСОБА_7 порушено кримінальну справу за ст. 190 ч. 2 КК України, і цього ж дня останню затримано в порядку ст. 115 КПК України.

       4 березня 2011 року затримання Тимошенко продовжено судом до 10 діб, тобто до 14.03.2011 року.

        9 березня 2011 року ОСОБА_7 пред’явлено обвинувачення за ст.190 ч. 2 КК України.

        Необхідність обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тяжкістю злочину, в якому вона обвинувачується, а також тим, що обвинувачена не має визначеного місця проживання, будучи зареєстрованою в Черкаській області та проживаючи без реєстрації у м. Біла Церква, систематично змінює місце проживання, не працює, приховує від слідства дані про спільницю, з якою скоювала наведені вище злочини, перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі.

       Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2011 року задоволено подання слідчого та обрано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с. Салинівки, Київської області, циганської національності, громадянки України, з початковою освітою, заміжньої, несудимої, непрацюючої, без постійного місця проживання, запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

        Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_7 не має визначеного місця проживання, не працевлаштована, не має постійного законного джерела прибутків, систематично змінює місце проживання, займається протиправною діяльністю на території різних населених пунктів. Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку, що в разі залишення на волі ОСОБА_7 може ухилятися від слідства та суду, чинити тиск на потерпілих та свідків з метою перешкоджання встановленню істини у справі та уникнення відповідальності за скоєне, ухилятися від виконання процесуальних рішень у справі, а також скоювати нові злочини.

        Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрати стосовно неї запобіжний захід –заставу.

          В обґрунтування апеляції автор апеляції вказує, що під час розгляду подання суд не врахував те, що ОСОБА_7 на досудовому слідстві визнала свою вину та щиро покаялась у скоєному, сприяє розкриттю злочинів, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також зобов’язалася відшкодувати завдані нею збитки.

       Заслухавши доповідача, виступ адвоката в підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.  

       Всупереч доводам апелянта при обранні відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції керувався ст. ст. 148 і 150 КПК України. При цьому було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину, а також те, що вона не працює, не має визначеного місця проживання, не має постійного законного джерела прибутків, систематично змінює місце проживання, займається протиправною діяльністю на території різних населених пунктів. Тому на думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 залишаючись на волі, може ухилятися від слідства та суду, чинити тиск на потерпілих та свідків з метою перешкоджання встановленню істини в справі та уникнення відповідальності за скоєне, ухилятися від виконання процесуальних рішень у справі, а також скоювати нові злочини.

          Постанова суду першої інстанції про обрання щодо  ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідає вимогам закону, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.        

          Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,   

  у х в а л и л а:   

            Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2011 року  про обрання щодо ОСОБА_7, обвинуваченої за ч. 2 ст. 190 КК України, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без зміни.  

          Вірно за належними підписами.

           Суддя                                            В. Полосенко