Справа № 22ц-1366/2007                                           Головуючий у 1 ін ст.    Павленко О.В.

                                                                                      Доповідач - Литвиненко I.B.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року                                                                                                  м.  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

Головуючого - судді            ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                    БОБРОВОЇ І.О., СМАГЛЮК Р.І.

при секретарі                        Рачовій І.І.

з участю                                ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Ріпкінського районного суду від 06 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3та ОСОБА_4про відновлення межі ,  усунення перешкод по користуванню земельною ділянкою та про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась з позовом до відповідачів про відновлення межі і усунення перешкод по користуванню своєю земельною ділянкою та відшкодування матеріальної шкоди у сумі 2127 грн у зв'язку з необхідністю встановлення паркану при відновленні межі. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим,  що вона згідно до Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого 23.11.1999 року,  є власницею земельної ділянки площею 0, 15 га в АДРЕСА_1Відповідачі,  які є власниками АДРЕСА_2,  самовільно збудованими спорудами на межі їхніх ділянок порушують її право власності на земельну ділянку,  так як побудовані з порушенням санітарних ,  протипожежних норм і правил. Крім того,  відповідачами без її згоди переміщена дерев'яна огорожа на 1 метр вглиб її ділянки,  чим порушено встановлені межі.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1  задоволені частково. Суд зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди по користуванню ОСОБА_1  своєю земельною ділянкою шляхом демонтування незаконно збудованих споруд,  а в задоволенні решти вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне посилаючись на те,  що суд в своєму рішенні не зазначив які ж саме споруди  повинна   демонтувати   відповідачка,     що   унеможливлює    виконання

2

рішення,  та безпідставно відмовлено у задоволенні інших вимог. Зокрема,  суд відмовив у відновленні межі на протязі 9 м,  не взявши до уваги що відповідно до схеми до Державного акту на її земельну частку,  межа до АДРЕСА_2повинна бути 24 м,  а фактично становить 23 м,  чим порушується її право власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і звертає увагу апеляційного суду на те,  що обов'язок до демонтуванню споруд судом покладено на неї одну,  а відносно інших відповідачів суд в своєму рішенні нічого не зазначив. Крім того,  суд прийняв своє рішення на підставі висновків судово-будівельної експертизи,  яка проводилась методом візуального обстеження,  але при цьому не взято до уваги „План забудови смт.  Ріпки'',  який складався із застосуванням геодезичних приладів,  що є більш точними при визначенні існуючих меж.

Заслухавши доповідача,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд приходить до висновку,  що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню,  а рішення суду - зміні виходячи з наступного.

В суді першої інстанції було встановлено,  що ОСОБА_1  має на праві власності 0, 15 га земельної ділянки відповідно до Державного акту виданого на підставі рішення Ріпкинської селищної ради народних депутатів № 36 від 15.05.1993 року. Межі земельної ділянки були встановлені 23.11.1993 року,  що підтверджено актом про встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки,  доданого до Державного акту на право приватної власності на землю,  відстань від точки перехрещення лінії,  яка йде в глиб земельної ділянки позивачки від точки „В" на відстань 9 м та лінії,  яка іде в бік земельної ділянки НОМЕР_2,  становить 24 м.  Згідно до додатку № 1 до висновку експерта С-786 від 05.03.2007 року,  ця відстань становить 23 м.

Зважаючи на наведене,  апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог про відновлення межі з посиланням на те,  що в мотивувальній частині висновку експерта є вказівка на деякі невідповідності в розмірах земельної ділянки,  що пояснюється закругленням довжини до цілих одиниць під час складання Державного акту,  а також відсутністю межових знаків.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи відносно спірної межі,  оскільки в плані до Державного акту чітко визначений розмір межі земельної ділянки на спірній ділянці і ця межа встановлена актом,  а тому є всі підстави для задоволенні вимог позивачки про відновлення межі таким чином,  щоб від точки перехещення межі довжиною 9 м з лінією до ділянки під НОМЕР_2 було 24 м.  Оскільки порушення межі відбулось внаслідок перенесення паркану відповідачами по межі земельними ділянками НОМЕР_1та НОМЕР_2 від кута сараю до точки перехрещення лінії довжиною 38 м з межею довжиною 24 м,  то апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відновлення межі шляхом зобов'язання відповідачів перенести паркан на відстань 24 м в бік ділянки НОМЕР_2 від точки перехрещення межі,  що йде від межі вглиб ділянки НОМЕР_1довжиною 9 м від точки „В",  з межею,  що йде від точки „Б".

3

Що стосується рішення суду про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування самовільно збудованих споруд,  то апеляційний суд погоджується з висновками суду про те,  що добудова до квартири відповідачів,  яка розташована на межі з ділянкою НОМЕР_1довжиною 3, 3 м,  цегляна стіна товщиною 0, 25 м і довжиною 2, 75 м,  яка розташована впритул до огорожі ОСОБА_1 ,  сарай та приміщення для утримання птиці,  які розташовані на відстані 0, 3 м від лінії межі між ділянками НОМЕР_1та НОМЕР_2,  порушують права ОСОБА_1 ,  так як збудовані з порушенням будівельних,  санітарних,  протипожежних норм,  а тому вони підлягають знесенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  в тій частині,  що суду слід було в резолютивній частині вказати конкретно які споруди підлягають демонтуванню,  заслуговують на увагу і апеляційний суд вважає за можливе змінити резолютивну частину в частині визначення споруд,  які підлягають знесенню.

Апеляційний суд погоджується також з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те,  що відповідачами по справі є також співвласники АДРЕСА_2,  а тому зобов'язання про усунення перешкод стосується їх всіх.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ті обставини,  що висновок експерта є неточним через застосування візуального методу обстеження замість обстеження геодезичними приладами,  на підставі вимірів яких складався план забудови смт.  Ріпки,  не можуть братись до уваги,  оскільки державний акт і план до нього є чинними і межі ділянки позивачки повинні відповідати саме тим розмірам,  які там зазначені,  в не залежності від того,  якими методами вимірюються ділянки.

Вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди,  яка полягає у встановленні паркану не того,  який був чи є на межі з відповідачами,  а нового,  не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Керуючись  ст. ст. 106,  107 ЗК України,   ст. ст. 303,  307,  309 п.3, 4,   ст. ст. 315-316,  319,  325 ЦПК України,  апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Ріпкінського районного суду   від 06 липня 2007 року змінити.

Зобов'язати ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкю за адресою АДРЕСА_3,  що належить ОСОБА_1,  на праві приватної власності шляхом знесення самовільно збудованих прибудови до будинку довжиною 3, 3 м,  яка розташована по лінії межі між земельними ділянками,  цегляного паркану товщиною 0, 25 м і довжиною 2, 75 м який розташований впритул до огорожі ОСОБА_1  , господарчі будівлі (сарай та приміщення для утримання птиці) розташовані на відстані 0, 3 м від лінії межі між земельними ділянками.

Зобов'язати ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4відновити межу по лінії яка зазначена на плані від точки „Б" довжиною 38 м до точки перехрещення з межею,  що йде від межі

4

вглиб ділянки НОМЕР_1довжиною 9 м від точки „В",  довжина якої повинна дорівнювати 24 м шляхом перенесення паркану.

Виконання зазначених робіт зобов'язати провести до   1 грудня 2007 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.