Справа № 22ц-1547/2006
Головуючий у 1 інст.- Білокур В.І. Доповідач - Литвиненко І.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: СМАГЛЮК Р.І., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі: Мехед Т.О.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
адвоката
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 1 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та за зустрічним позовом ОСОБА_5, третя особа на боці позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зміну умов договорів відчуження частини житлового будинку та зміну часток в праві на нього,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулись з позовом до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку в натурі посилаючись на те , що їм на праві власності належить 3/5 частини будинку в АДРЕСА_1, а їй 2/5 частини цього будинку, але користується вона половиною будинку, що порушує їх права власників. На підставі цього, вони просили виділити їм у власність приміщення 1-4, 1-5, 1-3, 1-1, 1-2, та кімнату 2-5, якою зараз користується відповідачка.
В ході розгляду справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 доповнили свої позовні вимоги та просили ще залишити їм у власність льох коридором А-1, сарай Б-1 з прибудовами б-1, б"-1, навіс Е-1, та вбиральню У-1, а ОСОБА_5 залишити у власність сарай В-1 з льохом під ним та гараж Г-1, мотивуючи свої вимоги тим , що ще у 1974 році колишні власники частин цього будинку узгодили між собою існуючий порядок розподілу надвірних будівель і цей порядок залишається по сей день, а прибудови б-1 і б"-1 сараю Б-1 збудовані пізніше і вони не можуть бути предметом реального розділу.
ОСОБА_5, на боці якої виступає як третя особа без самостійних вимог колишній власник цієї частини будинку ОСОБА_2, заявила зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про внесення змін у договір купівлі-продажу від 26.06.1974 року між ОСОБА_6, спадкоємцями якого є позивачки, та ОСОБА_2 і у договір дарування від 24 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в частині відчуження 2/5 частин спірного житлового будинку змінивши на 1\2 частину цього будинку, посилаючись на те , що це відповідає дійсності, оскільки фактично сторони користуються ізольованими половинами будинку, але у зв'язку з помилкою при обрахунку ідеальних часток у будинку колишніх співвласників при оформленні документів на відчуження у 1974 році, коли були відсутні господарські будівлі у цій частині, яку зараз займає ОСОБА_5, сталась невідповідність у визначенні розміру часток та реальним користуванням приміщеннями, за яким кімнатою 2-5 завжди користувався ОСОБА_2 і вона була предметом договору як купівлі-продажу так і договору дарування, що становить не 2/5 будинку , а 1/2 його частину.
Суд рішенням від 01.08.2006 року змінив частки у праві власності на спірний будинок із господарсько-побутовими будівлями, виділивши ОСОБА_1 і ОСОБА_4 49/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями з зазначенням приміщень та споруд, якими вони користуються, та визнавши за ними право спільної сумісної власності на цю частину , що становить загальною вартістю 35578 грн., і виділивши ОСОБА_5 51/100 частин будинку з надвірними будівлями, якими вона користується, загальною вартістю 37525 грн. В задоволенні решти позовних вимог як позивачам так і відповідачці суд відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду оскільки суд не вірно встановив які правовідносини виникли між сторонами, порушив норми процесуального і матеріального права та просять ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те , що суд, змінюючи розмір ідеальних часток, вийшов за межі позовних вимог тому що таких вимог жодна зі сторін не заявляла, а також порушив їхні права власників так як безпідставно зменшив розмір їхніх часток в порушення вимог чинного законодавства, яке не передбачає визначення часток в залежності від кількості надвірних споруд.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що фактичний розмір часток, якими сторони користуються , не відповідає визначеним у 1974 році ідеальним часткам, і, виходячи з висновку експертизи, суд змінив розмір часток та провів розподіл житлового будинку із господарсько-побутовими будівлями відповідно до того, що є в фактичному користуванні сторін.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись суд апеляційної інстанції, тому що поза увагою суду першої інстанції залишились положення ст.ст. 357, 358 ЦК України та ті обставини, що порядок користування будинком з надвірними спорудами, що знаходиться у спільній частковій власності сторін, був визначений ще у 1974 році між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу від 26.06.1974 році і до цього часу цей порядок залишався незмінним. Це підтверджується договором купівлі-продажу 2/5 частин будинку від 26.06.1974 року ( а.с. 32-33) та довідкою-характеристикою Прилуцького МБТІ від 10.04.1974 року, яку отримав ОСОБА_6 для оформлення відчуження частини будинку ( а.с. 28, 29), і у якій зазначено про його бажання відчужити приміщення в будинку 2-3, 2-4, 2-5, частину сіней 2-1, 2-2, 1/2 частину огорожі, житловою площею 20,1 кв.м. Таким чином, кімнатою 2-5 з 1974 року користувався ОСОБА_2, ця кімната була предметом договору купівлі-продажу та договору дарування, покійний ОСОБА_6 не ставив питання за життя про зміну умов договору купівлі-продажу або зміну порядку користування приміщеннями в будинку.
За таких обставин, порядок поділу житлового будинку з надвірними спорудами вже визначений і підстави для його перерозподілу відсутні.
Що стосується вимог ОСОБА_5 про зміну умов договорів відчуження, то ці вимоги теж не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.651 ЦК України зміна можлива за згодою сторін. На даний момент ОСОБА_6 вже помер, ОСОБА_5 не була стороною у договорі купівлі-продажу в 1974 році , а тому підстави для внесення змін відсутні. Умови договору дарування, які просить змінити ОСОБА_5 були відомі сторонам при укладенні договору і ОСОБА_4, ОСОБА_1 не були стороною договору дарування, тому і в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог і змінив розмір часток відповідно до висновку експертизи. Доводи ОСОБА_5, викладені в запереченнях, про те , що вона заявляла такі вимоги, не відповідають дійсності. Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_5 просила лише змінити умови договорів відчуження в частині зміни часток в праві власності на жилий будинок, а суд першої інстанції змінив розмір часток не у зв'язку з внесенням змін до договорів і не тільки на жилий будинок. Суд виходив з фактичного користування сторонами будинком та господарсько-побутовими будівлями , т.т. зовсім з інших підстав, при цьому змінивши не тільки розмір часток , а й вид спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає , що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи , рішення підлягає скасуванню , а позови є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 357, 358, 651 ЦК України, ст.ст. 303, 307, ч.1 п.З ст. 309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 1 серпня 2006 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями відмовити.
У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зміну умов договорів відчуження частини житлового будинку та зміну часток в праві на нього відмовити.
Рішення набирає законної сили після його проголошення , але воно може бути оскаржено до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.