ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/118/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт  А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А. 

за участю представників сторін:

прокурор:  Цеміна Н.Ю. - посв. №071195 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Федосюк В.О. - представник, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради  

до Головного управління  Держгеокадастру  у Житомирській області

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки

Процесуальні  дії по справі.

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га, яка розташована у с.Міньківці Андрушівського району Житомирської області, шляхом скасування її державної реєстрації від 05.06.2017 у Державному земельному кадастрі.

В якості правових підстав прокурор посилається, зокрема, на ст.13, 14, 19, 41, 50 Конституції України, ст.1, 2, 19, 20, 58, 59, 60, 61, 79-1, 83, 84, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 391 Цивільного кодексу України, ст.6, 7, 9, 15, 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 03.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 11.03.2025 о 10:30.

Ухвалою від 11.03.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 01.04.2025 об 11:00.

Господарський суд ухвалою від 01.04.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/118/25 до судового розгляду по суті; судове засідання призначив на 29.04.2025 о 10:40.

Протокольною ухвалою від 29.04.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 20.05.2025 о 15:30.

Разом з тим, ухвалою від 29.04.2025 суд повідомив сторони про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.05.2025 о 15:30.

В судовому засіданні 20.05.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним здійснення відповідачем державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га, яка розташована у с.Міньківці Андрушівського району Житомирської області в межах прибережної захисної смуги річки Унава, як земель сільськогосподарського призначення.

20.02.2025 за вх.№2169 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с.71-74). Відповідно до якого останній вважає, що державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, а відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Окрім того, відповідач звертає увагу, що наявність в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259, жодним чином не обмежує право Андрушівської міської ради встановити прибережну захисну смугу, оскільки координати та відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру як обмеження у використанні вищевказаної земельної ділянки.

25.02.2025 за вх.№2343 через систему "Електронний суд" до суду від прокурора Житомирської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с.79-85). За змістом якої прокурор вказує, що внаслідок вчинення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки порушено водоохоронну зону уздовж річки Унава, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення, що беззаперечно створює перешкоди власнику щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою як землями водного фонду. Спірна земельна ділянка не може існувати у встановлених межах за жодних умов, а єдиним ефективним способом відновлення порушених прав власника є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що в подальшому надасть можливість власнику законно сформувати новий об`єкт цивільних прав.

03.03.2025 за вх.№2615 через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив з проханням відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.90-91).

26.09.2025 за вх.№3850 через систему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення позивача (а.с.102-103) в яких вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259, що розташована в с. Міньківці, площею 39,8914 га, є землями сільськогосподарського призначення та перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради. Право комунальної власності зареєстроване 10.06.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021. На думку позивача, відсутні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки та формування нової земельної ділянки, оскільки обмеження щодо використання частини земельної ділянки 1820387000:06:000:0259 площею 4,7629га відображено в Державному земельному кадастрі, а чинним земельним законодавством передбачено встановлення прибережних захисних смуг на всіх категоріях земель.

В судовому засіданні 01.04.2025 представник позивача заявив, що Андрушівська міська рада не підтримує позовні вимоги прокурора.

Прокурор в судовому засіданні 29.04.2025 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення по суті спору. Зокрема зазначила, що землі водного фонду мають різний ступінь захисту і правове регулювання та не можуть передаватися у власність.

Представник відповідача заперечила проти позову в повному обсязі та надала пояснення по суті спору. Зокрема зазначила, що прибережні захисні смуги встановлюються на всіх категоріях земельних ділянок. Вказала на компетенцію сільської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. На думку представника, право позивача не порушене.

В судовому засіданні 20.05.2025 прокурор підтримала позовні вимоги.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 29.04.2025 в електронний кабінет Андрушівської міської ради (а.с. 129).

Представник відповідача заперечила проти позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, позивача належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/118/25.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника позивача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Житомирською обласною прокуратурою за результатами вивчення даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару "Умовна прибережна захисна смуга" на базовий шар "Ортофотоплан" в кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914 га розташована впритул до ріки Унава та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.04.2021 № НВ-1815442882021, земельна ділянка кадастровий номер 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 29.05.2017 ФОП Гайдамака А.В. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 05.06.2017; форма власності - державна власність; місце розташування земельної ділянки - Житомирська область, Андрушівський район, с. Міньківці; категорія земель та вид використання земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (а.с.42-43).

В розділі "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки" згаданого витягу зазначено, що частина вищевказаної земельної ділянки площею 4,7629 га має обмеження у використанні - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №261806318 від 16.06.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га вказано (а.с.41), що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності Андрушівської міської ради (право комунальної власності зареєстроване 10.06.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021).

Аналогічні відомості зазначені в інформаційній довідці з  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.08.2024 №391129632 (а.с.23-24).

Як вбачається з інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять Державного агентства водних ресурсів України №02-1169 від 14.10.2024 та інформації Сектору у Житомирській області Держводагенства №527/ЖТ/21/24 від 16.10.2024 паспорт річки Унава розроблявся в 1990 році. Річка Унава за класифікацією відноситься до малих річок згідно ст. 79 Водного кодексу України.  Відповідно до ст.88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги для малих річок встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною 25 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (а.с. 34-37).

За твердженням прокурора, в результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га порушено водоохоронну зону уздовж річки Унава, а землі в межах прибережної захисної смуги площею 4,7629га сформовано як землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином створена перешкода власнику в ефективному використанні вказаної ділянки як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності. Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.

Подаючи позов, прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт (об`єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.

При цьому, формування земель водного фонду в частині їх накладення на вже сформовану спірну ділянку як земельну          ділянку сільськогосподарського призначення, державна реєстрація якої не скасована, є неможливим, з огляду на існування цієї ділянки у встановлених межах.

Відтак, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 підлягає скасуванню.

Як зазначено у позові реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України здійснив відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, при цьому відділ є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області без права юридичної особи та не може бути відповідачем у справі.

Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

На думку прокурора, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, буде саме скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до прохальної частини позову, прокурор просить усунути Андрушівській міській раді перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га, яка розташована у с.Міньківці Андрушівського району Житомирської області, шляхом скасування її державної реєстрації від 05.06.2017 у Державному земельному кадастрі.

Щодо звернення прокурора.

Абзацами 1-2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18 а також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У даному випадку, прокурор звертається з позовом з метою захисту інтересів держави в особі Андрушівської міської ради.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно положень ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно зі статтею 14 Конституції України та частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що Андрушівська міська рада на захист порушених прав територіальної громади до суду не зверталася. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Листом від 02.01.2025 №12-7вих-25 (а.с.47-49) Житомирською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Андрушівську міську раду про виявлені порушення.

За результатами розгляду вказаного листа Андрушівською міською радою надано відповідь вих.№05-17/127 від 14.01.2025 (а.с.50-51), відповідно до якої зазначено, що  земельна ділянка з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га в Державному земельному кадастрі облікована як земля сільськогосподарського призначення, однак на її частину площею 4,7629 га встановлено та зареєстровано обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Таким чином водоохоронна зона уздовж річки Унава не порушена, а тому міська рада не встановила підстави для реагування.

Враховуючи наведене, суд вказує про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі позивача - Андрушівської міської ради.

В той же час, в судовому засіданні 01.04.2025 представник позивача заявив, що Андрушівська міська рада не підтримує позов прокурора у даній справі.

У цьому випадку підлягають застосуванню положення ст.55 Господарського процесуального кодексу України та висновки, що містяться у п.55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, у п.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п.56 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

У даній справі матеріалами підтверджено, як бездіяльність Андрушівської міської ради після звернення до неї прокуратури з листом від 02.01.2025 №12-7вих-25, так і фактичну відмову позивача від захисту інтересів держави.

Зазначене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Андрушівської міської ради в порядку, передбаченому статтями 53, 54 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За змістом ст. 4, 5 Земельного Кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за основним цільовим призначенням землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч.1, 2, 7 ст.20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст.59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч.4 ст.84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої ст. 59 Земельного кодексу України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч.4 ст.59 Земельного кодексу України).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Так, згідно зі ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

З огляду на наведене, положення ч.1 ст. 83, ч.1 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України, ст.1, 2, 6, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га розташована впритул до річки Унава та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на вище викладене, у результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га порушено вимоги Земельного Кодексу України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Унава.

Згідно з ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Статтями 16, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259  підлягає скасуванню.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).

З наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку  від 08.01.2025 №НВ-0000017462025 вбачається, що земельна ділянка кадастровий 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 29.05.2017 ФОП Гайдамака А.В. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 05.06.2017; місце розташування земельної ділянки - Житомирська область, Андрушівський район, с. Міньківці; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (а.с. 55-57)  .

З наведеного слідує, що реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України здійснив відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, при цьому відділ є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області без права юридичної особи та не може бути відповідачем у справі.

Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Щодо доводів відповідача, що  право позивача не порушене.

Підставою для пред`явлення прокурором позовної заяви у даній справі є факт державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га в той час, коли частина такої ділянки площею 4,7629 га перебуває у межах водоохоронної зони уздовж річки Унава, а тому землі в межах прибережної захисної смуги протиправно сформовані як землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, створена перешкода власнику Андрушівській міській раді в ефективному використанні вказаної ділянки як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво, городництво тощо.

З огляду на викладене, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності.

Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт (об`єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.

Окрім цього, лише орган, що допустив порушення, а саме Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, уповноважений на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, що призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 як об`єкта цивільних прав.

Разом з тим, суд наголошує, що при прийняті даного рішення, суд не змінює категорію оскаржуваної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі водного фонду, а лише скасовує державну реєстрацію такої земельної ділянки, оскільки вона частково накладається на межі прибережної захисної смуги. Скасування державної реєстрації лише надасть можливості органу місцевого самоврядування виготовити належну технічну документацію на земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1, 2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.    

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.  

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути Андрушівській міській раді перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1820387000:06:000:0259 площею 39,8914га, яка розташована у с.Міньківці Андрушівського району Житомирської області, шляхом скасування її державної реєстрації від 05.06.2017 у Державному земельному кадастрі.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській  області (10002, м.Житомир, вул.Довженко, буд.45; ідентифікаційний код 39765513) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) 3  028,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду,  зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:  30.05.25

Суддя                                                                     Шніт А.В.

Надіслати:

1 - Житомирській обласній прокуратурі в кабінет "Електронного суду"

2 - Андрушівській міській раді в кабінет "Електронного суду

3 - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в кабінет "Електронного суду"