ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2025                                                                                     Справа № 905/164/25 (905/326/23)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, Дніпропетровська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 990698,65грн, пені у сумі 250576,67грн, 3% річних у сумі 18402,58грн, інфляційних втрат у сумі 78644,91грн, всього 1338322,81грн,  

в межах справи №905/164/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецька область,

розпорядник майна Татіщев О.Є.,

без виклику учасників

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 990698,65грн, пені у сумі 250576,67грн, 3% річних у сумі 18402,58грн, інфляційних втрат у сумі 78644,91грн, всього 1338322,81грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №320401 від 01.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію за період лютий-травень 2022.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 30.08.2023, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі зупинялось ухвалою від 06.09.2023 на підстав п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи №911/1359/22. Ухвалою від 03.03.2025 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09.04.2025 матеріали справи №905/326/23 передано для розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/164/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ, Донецька область.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2025 справу №905/326/23 передано до провадження судді Аксьонової К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №905/164/25 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецька область; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/164/25 (905/326/23).

Ухвалою суду від 15.04.2025 справу №905/164/25 (905/326/23) прийнято до провадження судом в новому складі; розгляд справи вирішено розпочати спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомлення сторін про судове провадження у справі №905/164/25 (905/326/23) здійснено шляхом направлення ухвали від 15.04.2025 до електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як пояснено позивачем на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщений публічний договір про постачання електричної енергії споживачу та комерційні пропозиції до нього.

До матеріалів справи позивачем надано цей договір та комерційну пропозицію постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», яка є додатком №2 до договору.

Шляхом приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії на підставі та умовах підписаної повноважним представником споживача Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яка є додатком №2 до договору №320401 від 01.01.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №320401 від 01.01.2019

Позивач для проведення розрахунків з відповідачем як фактичним споживачем електричної енергії відкрив відповідачу, Приватному акціонерному товариству «Старокраматорський машинобудівний завод», особовий рахунок № 320401.

Заперечень проти приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії та фактичного споживання електричної енергії відповідач до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п.п.1.1.-1.2 договору №320401 від 01.01.2019 договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг, та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з заявою-приєднання яка є додатком до договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Розділ 5 договору визначає ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п.5.1). Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2). Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника в Особистому кабінеті споживача не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування (п.5.3). Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін (п.5.4).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.5).

Розрахунки за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.6). Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.7).

Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або постачальнику в складі вартості (ціни) електричної енергії, або безпосередньо оператору  системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг  з розподілу/передачі електричної енергії (п.5.8 договору).

Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору (пп.1 п.6.2 договору).

За умовами п.7.1 договору постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п.4.1 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору постачання електричної енергії споживачу №320401 від 01.01.2019, визначений такий порядок оплати: 100% попередня оплата прогнозованих обсягів споживання електричної енергії не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії (п.4.3 комерційної пропозиції).

За умовами п.5.2 комерційної пропозиції рахунок за фактично відпущену електричну енергію формується споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет» з моменту реєстрації споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. Рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається постачальником споживачу у відповідному центрі обслуговування, якщо клієнт не є користувачем сервісу «Особовий кабінет» у термін не пізніше ніж п`ятий робочий день після закінчення розрахункового періоду. У разі неотримання рахунку споживачем в центрі обслуговування або у сервісі «Особовий кабінет», постачальник не пізніше ніж на шостий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на електронну адресу споживача, зазначену в заяві-приєднанні (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення постачальником електронного листа). У разі відсутності інформації про електронну адресу споживача, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом поштою (в такому випадку датою отримання рахунку споживачем вважається третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач). Надалі постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати їх отримання.

У відповідності до пункту 5.3 договору остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п.13.1 договору).

Згідно з п.10.1 комерційної пропозиції договір укладається на строк 1 (один) рік та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору та оплати рахунку визначеного в п.5.1 комерційної пропозиції.

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.2 комерційної пропозиції).

Виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів звернення сторін договору за 21 день до закінчення дії договору з заявою про припинення дії договору, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за договором продовжились, отже на час виникнення спірних правовідносин договір був чинним.

За наслідком поставки електроенергії відповідачу за договором №320401 від 01.01.2019 за період лютий-травень 2022 у загальній кількості 381838кВт*год на загальну суму 1301616,65грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії): за лютий 2022 від 28.02.2022 (обсяг 112014кВт*год) на суму 374165,29грн з ПДВ, за березень 2022 від 31.03.2022 (обсяг 96288кВт*год) на суму 331398,64грн з ПДВ, за квітень 2022 від 30.04.2022 (обсяг 87781 кВт*год) на суму 300849,36грн з ПДВ, за травень 2022 від 31.05.2022 (обсяг 85755 кВт*год) на суму 295203,36грн з ПДВ.

Обсяг поставки електроенергії відповідачу у кількості 381838кВт*год за період лютий-травень 2022 позивач підтверджує інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживача, яка надана оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі».

Позивачем виставлено відповідачу рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 1301616,65грн, а саме: рахунок №320401 за лютий 2022 від 02.03.2022 з кінцевою датою сплати 10.03.2022 на суму 63247,29грн з ПДВ; рахунок №320401 за березень 2022 від 01.04.2022 з кінцевою датою сплати 08.04.2022 на суму 331398,64грн з ПДВ; рахунок №320401 за квітень 2022 від 05.05.2022 з кінцевою датою сплати 13.05.2022 на суму 300849,36грн з ПДВ; рахунок №320401 за травень 2022 від 03.06.2022 з кінцевою датою сплати 10.06.2022 на суму 295203,36грн з ПДВ.

При виставленні рахунку за лютий 2022 позивачем врахована попередня оплата у загальній сумі 260918,00грн, здійснена відповідачем за розрахунковий період лютий 2022 та надлишок оплати у сумі 50000,00грн, на підтвердження чого надані банківські виписки по рахунку відповідача.

Згідно з поясненнями позивача акти та рахунки направлялись за місцезнаходженням відповідача. Відомостей щодо підписання актів з боку відповідача або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять.

Докази сплати відповідачем вартості поставленої позивачем електричної енергії у сумі 990698,65грн в матеріалах справи відсутні.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»  електропостачальник – це суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу; оператор системи розподілу – юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Частиною 2 ст.56 Закон України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Поряд з цим взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі – Правила роздрібного ринку електричної енергії).

Так, п.1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Судом встановлено з офіційного вебпорталу регулятора https://www.nerc.gov.ua/ Національної комісії, що здійснює державне державне регулювання у сферах енергетики та комунальних, що відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 (зі змінами відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03.11.2021 № 1925) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За приписами п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п.3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.

Згідно з п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Як визначено у абз.5 п.13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Споживачем, Приватним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод», підписана Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яка є додатком №2 до договору №320401 від 01.01.2019.

Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок №320401.

Обставини укладання договору про постачання електричної енергії споживачу 01.01.2019 №320401 між Приватним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод» (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) відповідач не заперечив.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Електропостачальник зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії (п.7 ч.2 ст.57 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 гл.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюється у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу та електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У виконання умов договору №320401 від 01.01.2019 з постачання електроенергії у період лютий-травень 2022 позивачем складено та підписано зі свого боку акти прийняття-передавання  відповідачу товарної продукції (електроенергії): за лютий 2022 від 28.02.2022 (обсяг 112014кВт*год) на суму 374165,29грн з ПДВ, за березень 2022 від 31.03.2022 (обсяг 96288кВт*год) на суму 331398,64грн з ПДВ, за квітень 2022 від 30.04.2022 (обсяг 87781 кВт*год) на суму 300849,36грн з ПДВ, за травень 2022 від 31.05.2022 (обсяг 85755 кВт*год) на суму 295203,36грн з ПДВ.

Позивач також виставив відповідачу рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 1301616,65грн, а саме: рахунок №320401 за лютий 2022 від 02.03.2022 на суму 63247,29грн з ПДВ; рахунок №320401 за березень 2022 від 01.04.2022 на суму 331398,64грн з ПДВ; рахунок №320401 за квітень 2022 від 05.05.2022 на суму 300849,36грн з ПДВ; рахунок №320401 за травень 2022 від 03.06.2022 на суму 295203,36грн з ПДВ.

При виставленні рахунку за лютий 2022 позивачем врахована попередня оплата у загальній сумі 260918,00грн, здійснена відповідачем за розрахунковий період лютий 2022 та надлишок оплати у сумі 50000,00грн, всього 310918,00грн, на підтвердження чого надані банківські виписки по рахунку відповідача.

З наданих позивачем до матеріалів справи списку згрупованих відправлень за 20.06.2022 вбачається, що акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки були направлені відповідачу за місцем реєстрації.

Відповідачем не надано заперечень щодо отримання актів та рахунків за період лютий-травень 2022 та не поставлено під сумнів подані позивачем докази їх направлення.

Також відповідачем не надано спростувань факту споживання електроенергії за спірний період в обсягах, які визначені позивачем, як і не надано доказів оскарження вказаних у рахунках постачальника обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз`яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст. 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення акту та рахунку відповідачу та отримання їх відповідачем.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже передання позивачем електроенергії відповідачу за договором №320401 від 01.09.2019 надає позивачу законне очікування, що вартість поставленої електроенергії за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив розрахунку за поставлену позивачем за період лютий-травень 2022 електричну енергію у загальній сумі 990698,65грн у визначений розділом 5 комерційної пропозиції (додаток №2 до договору №320401 від 01.01.2019) строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №320401 від 01.01.2019 у розмірі 990698,65грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленої електроенергії є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 990698,65грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №320401 від 01.01.2019 у розмірі 990698,65грн, отже позов, в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 250576,67грн за період з 11.07.2022 по 10.01.2023, суд виходить з наступного.

Як було вказано, несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленої електроенергії є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленої електроенергії у строк, встановлений комерційною пропозицією, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України      нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 2135,50 грн позивачем нараховано на підставі п.7.1 комерційної пропозиції, за умовами якого у разі, якщо споживач порушив терміни оплати (попередня оплата/остаточний розрахунок), споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Водночас, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався та триває станом на поточний час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст.6 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Наведені свідчать про те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Пунктом 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Підпунктом 16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, № 332 від 25.02.2022 (в редакції постанови від 26.04.2022 № 413) надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Отже, пп.16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №332 від 25.02.2022 фактично було встановлено заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

При цьому, незважаючи на те, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою договори відповідно до ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, вказавши, доводи позивача про рекомендаційний характер положень пп. 16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, № 332 від 25.02.2022 (в редакції постанови від 26.04.2022 № 413) є безпідставними.

Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких мотивів вимога позивача про стягнення пені у сумі 250576,67грн з відповідача задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 78644,91грн за періоди з 01.08.2022 по 31.01.2023 та 3% річних у сумі 18402,58грн за періоди з 11.07.2022 по 21.02.2023, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем період прострочення відповідає фактичним обставинам справи, арифметично є правильним, отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 18402,58грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за заявлений період, судом встановлено, що він є арифметично неправильним. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 на суму заборгованості 331398,64грн (за зобов`язаннями за березень 2022) становлять 26301,74грн. Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 78627,64грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 17,27грн позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (85612, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, б.2, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, б.4Д, код ЄДРПОУ 42086719) заборгованість у сумі 990698,65грн, 3% річних у сумі 18402,58грн, інфляційні втрати у сумі 78627,64грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 13052,74грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суд склав та підписав 02.06.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                К.І. Аксьонова