ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Справа№ 910/5969/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Сливюк С.В. згідно виписки з ЄДР

від боржника: Васьківський Л.М. згідно ордера

від боржника: Майструк Є.С. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024

у справі №910/5969/24 (суддя Стасюк С.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Мідл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24 визнано кредиторами боржника: - ТОВ "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" на суму 102 280,00 грн. - вимоги першої черги; ТОВ "Фінансова Компанія "Мідл" на суму 63 633 269,40 грн. - вимоги четвертої черги; АТ "Банк Альянс" на суму 132 130 099,72 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 132 124 043,72 грн. - вимоги четвертої черги; ПрАТ "Украгро НПК" на суму 803 992,56 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 797936,56 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Хім-Трейд ЮА" на суму 5 486 083,75 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 5 480 027,75 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "СЕУ" на суму 52 106 741,43 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "ВС Україна" на суму 7 604 588,32 грн. - вимоги четвертої черги; ПП "Промнафтохімкомплект" на суму 828 556,50 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 822 500,50 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Агро-Тесла" на суму 1 260 001,44 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Агро-Сіріус" на суму 1 579 203,36 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Профагросел" на суму 1 062 602,64 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "ІН-АГРО 2020" на суму 770 000,88 грн. - вимоги четвертої черги; ПП "Агро Фєрта" на суму 324 000,00 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Агрохім Снаб" на суму 660 000,00 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Агрохімоіл" на суму 770 472,03 грн. - вимоги четвертої черги; ПП "Елмон-Спецсервіс" на суму 843 496,97 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "НПК Трейд" на суму 437 501,04 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Агро Грін Ленд Плюс" на суму 352 000,80 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" на суму 380 626,50 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Кеарфілд" на суму 65 708,02 грн., з яких: 6056,00 грн. - вимоги першої черги, 59 652,02 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Філдз-Агро" на суму 824 414,93 грн. - вимоги четвертої черги; у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до боржника на суму 429 269,85 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у місті Києві звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24 в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог у сумі 429 269,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати ГУ ДПС у м. Києві кредитором боржника на суму 429 269,85 грн. - вимоги шостої черги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Пантелієнка В.О., Отрюха Б.В. апеляційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/5969/24 з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

25.03.2025 року ГУ ДПС у місті Києві повторно звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 21.05.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 21.05.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24 в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог у сумі 429269,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати ГУ ДПС у м. Києві кредитором боржника на суму 429269,85 грн. - вимоги шостої черги.

Представники боржника в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

21.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у місті Києві підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду від 28.11.2024 у даній справі в частині відмови ГУ ДПС у місті Києві у визнанні кредитором ТОВ "Алет Трейдінг" на суму 429 269,85 грн. - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вказаних кредиторських вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Крім того, суд у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Щодо підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справах про банкрутство.

Суд у справі про банкрутство розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредитора здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч.1 статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Також суд зазначає, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника. (Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019 ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено само на заявника грошових вимог. Отже, в даному випадку, суд на підставі поданих до заяви кредитора документів вирішує питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником до боржника.

У зв`язку з вищенаведеним, надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Отже, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5969/24 про банкрутство ТОВ "Алет Трейдінг", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 27.06.2024 року за заявою ТОВ "Фінансова Компанія "Мідл". Повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Беркут М.С.

Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Алет Трейдінг" справи про банкрутство офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України 27.06.2024 року за №73528.

28.08.2024, тобто поза межами визначеного ст. 45 КУзПБ строку, до суду першої інстанції надійшла заява ГУ ДПС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 429 269,85 грн., яку мотивовано наявністю у ТОВ "Алет Трейдінг" неузгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 429 269,85 грн. (штрафні санкції) у зв`язку із порушенням ТОВ "Алет Трейдінг" граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підтвердження вказаних грошових вимог додатковим органом до заяви додано, зокрема:

- довідку про неузгоджені грошові зобов`язання;

- ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №320/36716/23 про відкриття провадження в адміністративній справі;

- податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 з додатком до нього;

- Акт №39868/Ж5/26-15-04-11/42321526 від 21.11.2022 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних;

- рішення про результати розгляду скарги від 09.03.2023.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Беркут М.С. у поданому повідомленні від 05.09.2024 заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

ТОВ "Алет Трейдінг" у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ГУ ДПС у місті Києві від 02.09.2024, з урахуванням доповнень від 06.11.2024, кредиторські вимоги податкового органу не визнано з огляду на відсутність у боржника вини у несвоєчасній реєстрації податкової накладної.

В подальшому, розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Беркутом М.С. у повідомленні від 28.11.2024 заявлені вимоги податкового органу також не визнано через не підтвердження їх належними доказами.

За наслідками розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24, зокрема, відмовлено у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до боржника на суму 429269,85 грн.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд погодився з доводами боржника про своєчасність виконання останнім покладеного на нього обов`язку щодо складання, підписання та надсилання податкової накладної №29 від 30.06.2022 до податкового органу протягом встановлених ПКУ строків, як наслідок, про відсутність у боржника вини у несвоєчасній реєстрації податкової накладної, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у місті Києві та визнання його вимог до боржника.

Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

ГУ ДПС у місті Києві з даною ухвалою суду в частині відмови у задоволенні його заяви з грошовими вимогами до боржника не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині наслідків розгляду його заяви про відмову у визнанні кредиторських вимог до боржника, то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.

В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування ухвали з огляду на таке.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов`язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.

Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2022 Головним управлінням ДПС у місті Києві було винесено податкове повідомлення рішення №375250411 про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Зокрема, як зазначено в ППР, Головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ управлінням оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у місті Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків корегування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом - ЄРПН) ТОВ "Алет Трейдінг" (податковий номер 42321526). За результатами перевірки було складено акт від 21.11.2022 №39868/ж5/26-15-04-11/42321526, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунку корегування до податкових накладних, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого згідно п. 120-1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, нараховано штраф в сумі 444 349 грн. 85 коп., а саме: №ПП Дата виписка ПН Дата реєстрації ПН/РК Кількість днів затримки ПДВ за ПН/РК Сума обсягу за даними ПН/РК Розмір штрафу, % Сума штрафу

11 30.11.2021 27.06.2022 9:25 31 40000 200000 30% 12000

28 02.06.2022 14.07.2022 3:43 14 30800 154000 10% 3080

29 30.06.2022 18.07.2022 8:11 3 4292698,5 21463492.5 10% 429269.85

На підставі акту Головним управлінням ДПС у місті Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 року №375250411 про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 444 349 грн. 85 коп.

За наслідками розгляду скарги ТОВ "Алет Трейдінг" на вказане податкове повідомлення-рішення ДПС України винесла рішення №5780/6/99-00-06-03-01-06 від 09.03.2023 року, яким скаргу залишила без задоволення, а відповідне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 №375250411 протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, ТОВ "Алет Трейдінг" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, за яким ухвалою суду від 30.10.2023 року було відкрито провадження у справі №320/36716/23.

На дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника та прийняття оскаржуваної наразі ухвали, рішення суду у справі №320/36716/23 не прийнято.

Таким чином, судова колегія зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 року №375250411 є чинним та в установленому законом порядку не скасовано.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги за ППР від 16.12.2022 №375250411 є неузгодженими.

Разом з тим, неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (або ст.23 Закону № 2343-XII) (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Разом з тим, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформовано сталу практику про те, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №925/1165/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, від 09.08.2018 у справі №921/184/16-г/10, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 17.04.2019 у справі №43/75-15/7-б).

Таким чином, в силу положень ст.ст.45-47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20).

Отже, у справі, що розглядається, грошове зобов`язання боржника базується на податковому повідомленні-рішенні від 16.12.2022 №375250411 про застосування до ТОВ "Алет Трейдінг" штрафу за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 444 349,85 грн.

Правовідносини щодо порядку реєстрації податкових накладних врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 14.1.60 ст. 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

При цьому, положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Тобто, приписами зазначених норм права встановлено обов`язок платника податків скласти в установлені терміни податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, які визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

При цьому, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у реєстрі визначається відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відтак, указаною нормою права визначено відповідальність платника податку у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до п. 3 Порядку №1246 операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Пунктом 69.18 статті 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, з метою захисту прав платників, збереження та захисту даних надання електронних сервісів та приймання електронних документів від платників податків здійснюються у робочі дні з 8 години до 18 години.

Згідно з п. 5 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покутю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послут, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3, 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної га/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 15 Порядку №1246 визначено, що у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, податкову накладну від 30.06.2022 року №29 на суму ПДВ 4 292 698,50 грн. зареєстровано 18.07.2022 року, тобто кількість днів затримки складає 3 дні.

Відповідно до Квитанції №1 від 18.07.2022 року, податкова накладна була доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 18.07.2022 о 08:11:50, документ прийнято, реєстраційний номер документа: 9130880521 та отримана одержувачем ТОВ "Алет Трейдінг" 18.07.2022 о 12:33.

Боржник, в свою чергу, не заперечує факт реєстрації податкової накладної №29 від 30.06.2022 року з порушенням граничного терміну, натомість зазначає, що ним своєчасно, тобто у межах передбачених чинним законодавством граничних строків, було направлено належним чином складену податкову накладну до ЄДРП, а саме 15.07.2022 року о 17:56, на підтвердження чого надано скріншот протоколу перевірки спеціалізованого програмного забезпечення M.E. Doc.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згаданий програмний комплекс є власним програмним продуктом, а не інформацією, яка міститься в електронному кабінеті платника податків, адміністратором та розпорядником якого є Державна податкова служба України.

За висновками суду, дані спеціалізованого програмного забезпечення M.E. Doc не можуть бути неналежним та достовірним доказом фіксації дати та часу реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки інформація щодо дати та часу відправлення електронного звіту залежить від системних налаштувань дати та часу на комп`ютері або самому програмному продукті, з якого проводиться відправлення документу та фіксується у програмному протоколі подій.

Більш того, боржником не надано доказів правомірного використання зазначеної програми для здійснення електронного документообігу, зокрема: договорів на постачання примірника комп`ютерної програми M.E.Doc IS, актів прийому-передачі примірників комп`ютерної програми M.E.Doc IS до вказаних договорів, рахунків, банківських виписок тощо.

Натомість суд зауважує, що після отримання документу контролюючим органом формується повідомлення про доставку, в якому зазначається дата, ім`я файлу та час доставки електронного звіту на поштову скриньку ДПС України. Дана інформація зазначається у вкладці "Доставлено в ДПС" на панелі стану документа.

Отже, боржником, окрім наданого скріншоту, не підтверджено вжиття ним всіх залежних від нього дій щодо направлення на реєстрації податкової накладної у передбачений чинним законодавством строк, як і не доведено наявності збоїв у роботі сервера Державної податкової служби України, що, в свою чергу, спростовує його твердження, з яким погодився суд першої інстанції, про відсутність в діях ТОВ "Алет Трейдінг" вини у формі протиправної бездіяльності.

Враховуючи вищенаведене, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині наслідків розгляду заяви ГУ ДПС у місті Києві, дослідивши заяву кредитора на підставі належних та допустимих доказів, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані кредитором та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених кредиторських вимог є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів як арбітражного керуючого, так і боржника щодо необґрунтованості таких вимог.

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового судового рішення про відмову у визнанні ГУ ДПС у місті Києві кредитором ТОВ "Алет Трейдінг".

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам сторін та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови ГУ ДПС у місті Києві у визнанні кредитором боржника прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового про задоволення грошових вимог ГУ ДПС у місті Києві до боржника на суму 435 325,85 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів; 429 269,85 грн. - шостої черги.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 року у справі №910/5969/24 в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 429 269,85 грн. скасувати.

3.Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким визнати ГУ ДПС у м.Києві кредитором боржника на суму 435 325,85 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів; 429 269,85 грн. - шостої черги.

4.Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Беркута М.С. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

5.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 02.06.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх