Справа № 308/1349/25

1-кп/308/260/25

У Х В А Л А

02 червня 2025 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді  ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання   ОСОБА_2 , прокурора  ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника адвоката ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу вигляді застави в частині обов`язків, заявлені в рамках розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України та за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, та за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.

Прокурором заявлені клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу вигляді застави в частині обов`язків.

В обґрунтування клопотань прокурор зазначає, що  ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину /ч.3 ст. 307 КК України/, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а ОСОБА_9 до того ж обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину /ч.1 ст. 263 КК України/. Крім того, прокурор вказує на те, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можу вдатися до спроб: переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, впливати на свідків, експерта, спеціаліста (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином (п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки. До таких саме спроб може вдатися і обвинувачена ОСОБА_9 в разі непродовження запобіжного заходу вигляді застави в частині обов`язків.

Позиції сторони захисту та сторони обвинувачення з приводу заявлених клопотання.

В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання. Пояснив, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та їх захисники заперечили проти задоволення клопотань прокурора за їх безпідставністю, просили обрати обвинуваченим запобіжні заходи, не пов`язані з ізоляцією від суспільства. Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечили.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання щодо обрання заходу забезпечення кримінального провадження, бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.

Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.

Щодо продовження існування ризику переховування від суду обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_11 , ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованим їм кримінальних правопорушень, останні можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, можуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ним показань на їх користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому ризик впливати на понятих, спеціаліста, експертів є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення, хоча і зазначено в Реєстрі матеріалів досудового розслідування про призначення певних експертиз, проте прізвища експертів не конкретизовані. Теж саме стосується і ризику впливу на понятих, спеціалістів.

В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, його специфіку, те що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 згідно даних обвинувального акту офіційно не працевлаштовані; ОСОБА_11 раніше притягався до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим існує ризик вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються.

Підстави вважати, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для них неправдиві показання, у суду відсутні. Ризик щодо перешкоджанню кримінального провадження іншим чином, на думку суду, може полягати лише в діях, які не охоплені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставини, які свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_11 ,  ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст.  176  КПК  України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до обвинувачених  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_7  більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ними встановлених ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Крім того, суд ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу обвинувачених.

Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинувачених до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик обвинувачених, суд приходить висновку, що ОСОБА_11 , ОСОБА_7 слід обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 можливо шляхом застосування відносно таких виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останніх більш м`якого запобіжного заходу судом встановлено не було.

Доводи адвоката ОСОБА_6 стосовно того, що до його підзахисного вже застосований в іншому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою, і тому застосовувати такий запобіжний захід в цьому провадженні недоцільно, суд відкидає, адже КПК не забороняє застосування до особи кількох запобіжних заходів в різних кримінальних провадженнях. До того ж, суд звертає увагу захисника, що в разі можливого визнання обвинуваченим винними у вчиненні злочинів, які останнім інкриміновані, строк перебування особи в місці попереднього ув`язнення може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення.

Наявність у обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 постійного місця проживання, позитивна характеристика ОСОБА_7 , наявність на його утриманні дитини, отримання статусу учасника бойових дій, відмічення певними винагородами не можуть бути безумовними підставами для застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки суду про те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а тому суд в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останніми відповідного розміру застави.

Таким чином, за наведених вище обставин, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 31.07.2025 року включно.

Відомості, які враховуються судом при визначенні обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 розміру застави.

В частині визначення розміру застави суд зазначає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , дані про осіб обвинувачених в їх сукупності, майновий стан останніх, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що обрані ухвалами слідчого судді розміри застави здатні стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків у випадку їх внесення, а тому такий розмір застав зміні не підлягає.

Щодо клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу вигляді застави в частині обов`язків

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 18.09.2024 року на стадії досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено можливість внесення застави. 18.11.2024 року ОСОБА_9 внесено суму застави в розмірі 242 240,00 гривень та звільнено з установи виконання покарань у зв`язку з внесенням застави. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2025 року відносно обвинуваченої ОСОБА_9 продовжено визначені ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.01.2025 року, обов`язки. Строк покладених на ОСОБА_9 обов`язків закінчується 02.06.2025 року.

Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно зі ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 2 ст. 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Аналізуючи положення ст.182, 196, 202 КПК України суд уважає, що ст. 182 КПК України не передбачає строку дії застави, як запобіжного заходу, а строковість дій запобіжних заходів визначена ст.4 ст.196 КПК України, серед яких відсутній такий запобіжний захід як застава.

Частиною 3 ст.182 КПК України чітко визначено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Аналіз положень зазначеної ч.3 ст.182 КПК України вказує, що на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави автоматично в обов`язковому порядку покладаються обов`язки із забезпечення його належної поведінки та його явки за викликом. Таким чином, обов`язки, визначені в порядку ч.5 ст.194 КПК України, є додатковими до запобіжного заходу у вигляді застави, який на даний момент є чинним, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому слід продовжити застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 визначених обов`язків: прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 197, 309, 314, 315, 316 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 31.07.2025 включно.

Визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну).

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків визначити до 31.07.2025.

Продовжити ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 31.07.2025 року включно.

Визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну).

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків визначити до 31.07.2025.

Продовжити щодо ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, строком на два місяці, наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали в частині продовження обов`язків визначити до 31.07.2025 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                                        ОСОБА_12