Справа № 191/80/25

Провадження № 2/191/37/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2025 року                                                         м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Форощук С.А.

за участю секретаря – Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.09.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26209000505978. Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі – Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі – Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі – Картка).

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

Згідно умов договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року, АТ «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) відступлено право вимоги за кредитним договором № 26209000505978 від 22.09.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»(далі – ТОВ «Цикл Фінанс»(ЄДРПОУ: 43453613), а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс»набуто право вимоги до відповідачки.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс»становить 85 540, 71 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 32895, 37 грн.; заборгованість по відсотках: 38 826, 72 грн.; заборгованість по комісії: 13 818,62 грн.

У зв`язку з чим позивач, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс»заборгованість за кредитним договором №26209000505978 від 22.09.2021 року у розмірі 85 540, 71 грн.; а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку через розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада», причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подав.

Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою суду від 28.05.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 22.09.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про встановлення кредитного ліміту №26209000505978, у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти в сумі 200 000, 00 грн., строк кредитування – 12 місяців; із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами: 48 %річних, на прострочену заборгованість 56,0% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 2,00 % від розміру фактичної заборгованості за кредитом станом на кінець останнього операційного дня поточного місяця (п.п.1.2., 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3., 1.2.4 Договору).

Після підписання кредитного договору №26209000505978 відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.

З виписки по особистому рахунку відповідача за кредитним договором, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок Боржника як це передбачено умовами кредитного договору, також ця виписка містить відомості про використання відповідачкою кредитних коштів, здійснення платежів з погашення боргу, що свідчить про існування договірних зобов`язань перед Банком.

Відтак, у межах строку користування кредитом відповідач зобов`язаний був повертати Банку кредит і сплачувати проценти за погодженою сторонами ставкою, однак належним чином не виконувала свої зобов`язання.

У наданому банком розрахунку зазначено, що розмір заборгованості за кредитним договором №26209000505978 станом на 27.03.2024 року становить 84 375, 89 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 32 895, 37 грн.; заборгованість по відсотках - 37 661, 90 грн.; заборгованість по комісії – 13 818, 62 грн.

Позивач набув права вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/03/24 від укладеного 28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс», згідно з умовами якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до Боржників за кредитними договорами, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 , який станом на 28.03.2024 року мав непогашену заборгованість за кредитним договором №26209000505978 у розмірі 85 540, 71 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 32895, 37 грн.; заборгованість по відсотках: 38 826, 72 грн.; заборгованість по комісії: 13 818,62 грн., що підтверджено витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 28.03.2024 року № 28/03/24, який доданий до матеріалів справи.

Однак, з наданого позивачем детального розрахунку суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими відповідно до кредитного договору №26209000505978 (додаток №2) вбачається, що станом на 27.03.2025 року відповідач має заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 37 661, 90 грн. Зазначений розрахунок суд бере до уваги при визначені суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Доказів повернення грошових коштів матеріали справи не містять.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосовувати наступні норми права.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526,527,530ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтями 610,629 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивачем не доведено правомірності нарахування вищевказаної суми, оскільки плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статі11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яка відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20.

Так, зі змісту кредитного договору №26209000505978 від 22 вересня 2021 року вбачається, що відповідачу встановлено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2,00 % від розміру фактичної заборгованості за кредитом станом на кінець останнього операційного дня поточного місяця (п.1.2.4. Договору), без уточнення найменування конкретної послуги.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, та той факт, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії по кредитному договору №26209000505978 від 22 вересня 2021 року, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідача суми нарахованої комісії за цим кредитним договором, у розмірі 13 818, 62 грн., що встановлено з наданого детального розрахунку заборгованості, слід відмовити. Дану суму слід вирахувати з загальної суми заборгованості за цим договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 85 540, 71 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 70 557, 27 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено 2422, 40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1998, 10 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №43453613 від 18.09.2024 року укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М.А.; Додаткову угоду №26209000505978 від 18.09.2024 року укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М.А. про здійснення представництва у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; Акт №26209000505978 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 18.12.2024 року та детальний опис робіт від 18.09.2024 року, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги, який складає 6000, 00 грн.; платіжна інструкція №7603 від 25.12.2024 року, згідно з якою ТОВ «Цикл Фінанс» здійснило оплату гонорару адвокату Дорошенко М.А. в сумі 6 000,00 грн. за надану ним правову допомогу; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за Кредитним договором № 26209000505978 від 22.09.2021року у  розмірі 70 557 (сімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн.. 27 коп., з яких: 32 895, 37 грн. – заборгованість по кредиту; 37 661, 90 грн. – заборгованість по відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 43453613,  НОМЕР_2  у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346)  судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 998 (однієї тисячі дев`ятсот дев`яносто восьми) 10 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн.. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03.06.2025 року.

Суддя С. А. Форощук