РІШЕННЯ

іменем України

30.05.2025

Справа № 331/3053/25

Провадження № 2-о/331/315/2025

       Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді: Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Романівське Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області помер його батько ОСОБА_2 .

       У травні 2025 року заявник звернувся до ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) з метою отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , але отримав усну відмову, оскільки батько помер на тимчасового окупованій території України.

       Просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце народження с. Тарасово Пологівського району Запорізької області, встановивши дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце смерті с.Романівське Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.

       Заявник, ОСОБА_1 , до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні заяви наполягає.

       Представник заінтересованої особи до судового засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження була надіслана заявнику в особистий кабінет в системі «Електронний суд». Зазначену ухвалу було отримано 29.05.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з копією паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого Чернігівським РВ УМВС України в Запорізькій області 17.07.1997р., ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження с. Тарасово Пологівського району Запорізької області.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Романівське Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою про смерть №С-00250, складеною територіальним відділом РАЦС Пологівського району Управління РАЦС Запорізької області від  08.04.2025  та Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим територіальним відділом РАЦС Пологівського району Управління РАЦС Запорізької області від 08.04.2025 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження село Тарасово Пологівського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 13.08.1993р.

Отримати свідоцтво про смерть заявник не може, оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій рф території.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, послідуючими Указами Президента України, неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

С. Романівське Пологівської міської територіальної громади Запорізької області відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» є тимчасово окупованою територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з 03.03.2022 року.        

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

       Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі "Cyprus v. Turkey" (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96)."

Надані суду документи, що підтверджують факт смерті, видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

Враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті свого батька у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.,81,263-265,273,293,315-319 ЦПК України, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце народження с. Тарасово Пологівського району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Романівське Пологівського району Запорізької області, Україна.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізької апеляційного суду.

       Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.

       Повний текст рішення виготовлений 30 травня 2025 року.

Суддя Н.В.Фісун