Справа №337/7328/23

Номер провадження 6/337/65/2025

УХВАЛА

05 червня 2025 рокум. Запоріжжя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря Трегуб Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 ), представник позивача: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

20 травня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла про відстрочку виконання рішення суду, в обґрунтування якої зазначено , що 30.01.2024 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі №337/7328/23 було ухвалено рішення про стягнення з ньог о– ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01.01.2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягувач – ОСОБА_2 , на початку війни разом з дитиною виїхала за кордон, до США. Зверталась вона до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовом про стягнення нього аліментів на утримання неповнолітнього сина, через свого представника, адвоката Стасіка Антона Ігоровича.

Після ухвалення судового рішення виконавчий лист до примусового виконання не пред`являвся, відкрите виконавче провадження про стягнення аліментів відсутнє.

Після ухвалення рішення він кожного місяця переказував грошові кошти (аліменти) на утримання нашого неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , безпосередньо на картковий рахунок стягувача – ОСОБА_2 . У січні 2025 року йому написала стягувач – ОСОБА_2 , що в неї більше не працює її картка, на яку він раніше пересилав аліменти.

ОСОБА_2 запропонувала перераховувати аліменти на картковий рахунок її племінника – ОСОБА_5 , який проживає у Польщі, а він потім їй. Два місяці (січень 2025р. та лютий 2025р.) він здійснював перекази на картковий рахунок племінника. Оскільки він здійснював перекази не безпосередньо на картковий рахунок стягувача – ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 відмовилася написати розписку про отримання нею аліментів за січень 2025р. та лютий 2025р., робити квитанції з банку вона категорично відмовилась, та заборонила своєму племіннику розголошувати будь-яку інформацію про неї. ОСОБА_2 в Вайбері запропонувала робити перекази через «Western Union» на її ім`я та вказала свій картковий рахунок, більше ніякої інформації нею надано не було.

Він спробував зробити переказ через «Western Union» за номером карти, проте нічого не вийшло. В банку пояснили, що для здійснення будь-якого переказу до США необхідною умовою є зазначення не тільки номеру картки, а необхідно також зазначати IBAN, назва банку, в якому обслуговується особа, адресу проживання особи.

Таким чином відсутня можливість переказати аліменти на утримання неповнолітнього сина.

Всі ці данні ОСОБА_2 відмовляється мені надавати, відмовляється вона також отримувати виконавчий лист та пред`являти його до примусового виконання.

Просить відстрочити виконання рішення суду до надання стягувачем необхідних реквізитів для перерахування аліментів та просив відповідачку зобов`язати надати необхідну інформацію.

       У судове засідання учасники провадження не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заявник звернувся з заявою щодо розгляду справи у його відсутність.

       У відсутності до вимог ст.223 ЦПК України, суд провів судове засідання у відсутності осіб, що не з`явилися до судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       У п. 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

       Частиною 1ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

       Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

       Відповідно до ч. 1ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

       Згідно із ч. 3 ст.435ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

       Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

       У відповідності до ч. 5 ст.435ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

       Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

       Однією із засад виконавчого провадження є диспозитивність (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

       Принцип диспозитивності - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

       Аналіз наведених норм права дає право на висновок про те, що виконання рішення суду є завершальною стадією судового провадження, проте не є обов`язковою стадією, примусове виконання рішення суду може бути розпочато виключно за волевиявленням стягувача, який бажає отримати присуджене.

       За доводами боржника виконавчий лист до примусового виконання звернуто не було, останній бажає виконувати рішення добровільно, натомість позбавлений такої можливості, оскільки вважає, що стягувач перебуває за кордоном, натомість жодного належного доказу на підтвердження виїзду за кордон стягувача не надав, спроб здійснення поштових переказів на адресу, зазначену представником стягувача у позові не здійснив, отже не довів поза сумнівом неможливість виконання судового рішення на території України та наявності у ОСОБА_2 , яка не скористувалася своїм правом на пред`явлення виконавчого листа до виконання бажання отримувати присуджене за рішенням суду, при цьому суд враховує, що права ОСОБА_2 на отримання аліментів від батька дитини не є порушеними, оскільки остання не позбавлена можливості звернутися до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження, у тому числі і через свого представника, у зв`язку суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 ), представник позивача: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів, - відмовити.

       Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

       Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Суддя :                                Салтан Л.Г.