Справа № 204/1327/25

Провадження № 2/204/1681/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 травня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

03 лютого 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з неї заборгованість за договором № 0661-6869 від 30 березня 2021 у розмірі 20339 гривень 97 копійок, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 гривень; інфляційні збитки у сумі 506 гривень 52 копійки; 3% річних у сумі 113 гривень 45 копійок (а. с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30 березня 2021 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0661-6869. Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит в сумі 14500 гривень для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом. Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення Кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим Договором та Правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору, Правил та Графіку платежів. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 02/10/2021 про відступлення права вимоги за Кредитними договорами. Відповідно до п. 3.13. Договору факторингу, право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників. 28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» було підписано Реєстр боржників № 1, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступив (передав) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», своє право вимоги заборгованості за Кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за Кредитним договором № 0661-6869 від 30 березня 2021 року, Позичальником за яким виступає ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за Договором №0661-6869. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0661-6869 від 30 березня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20339 гривень 97 копійок, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 гривень; інфляційні збитки у сумі 506 гривень 52 копійки; 3% річних у сумі 113 гривень 45 копійок, разом із судовими витратами у розмірі 2422 гривні 40 копійок та правовою допомогою у сумі 9000 гривень.

Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 53), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 5067/25-вих/2/204/1681/25 від 27 лютого 2025 року (а. с. 54).

28 березня 2025 року ухвалою суду було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін в спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 15 хвилин на 28 квітня 2025 року (а. с. 57), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 7579/25-вих/2/204/1681/25 від 28 березня 2025 року (а. с. 58).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові, з-поміж іншого, прохав про розгляд справи за його відсутності, проти заочного ухвалення рішення не заперечував (а. с. 4 на звороті).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 66), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 30 березня 2021 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено кредитивний договір № 0661-6869, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальникові на умовах, передбачених Договором, грошові кошти (Кредит) в кредит у сумі 14500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Кредит надається Позичальнику виключно через Сайт Кредитодавця. Мета отримання кредиту — споживчі (особисті) потреби. Строк Кредиту складає 70 календарних днів (10 тижнів). Кредит має бути повернений згідно Графіку платежів (додаток 1 до Кредитного Договору) до 07 червня 2021 року (Термін погашення). Повернення кредиту відбувається шляхом внесення 5 однакових за розміром платежів (один платіж раз на 2 тижні). Кожен із відповідних двотижневих платежів передбачає сплату однієї п`ятої від Суми Кредиту та суми нарахованих за користування Кредитом процентів (а. с. 32-34).

Відповідно до п. 1.5 зазначеного договору, цей Кредитний Договір є укладеним з моменту одержання Кредитодавцем відповіді (Акцепту) Заявника/Позичальника про прийняття пропозиції (Оферти) Кредитодавця за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що більш детально зазначено у Правилах. Даний Договір, в частині виконання прав та обов`язків за ним, діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

З моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі при укладанні Кредитного договору №0661-6869, убачається, що відповідачка 03 березня 2021 року здійснила вхід на сайт Кредитодавця та створила заяву на отримання кредиту, позивачем було відправлено на номер телефону відповідачки смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання про прийняття пропозиції, а відповідачкою введено одноразовий ідентифікатор, яким прийняла та підписала кредитний договорі (а. с. 31 на звороті).

Так, судом встановлено, що 30 березня 2021 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено кредитивний договір № 0661-6869, підписаний одноразовим ідентифікатором, в даному випадку А535, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідачкою також підписано Графік платежів, що є додатком до Договору №0661-6869 від 30 березня 2021 року, яким сторонами узгоджено: терміни платежу; суму кредиту; нараховані проценти за користування кредитом; орієнтовану загальну вартість кредиту у сумі 24650 гривень, яка включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 10150 гривень; орієнтовану річну процентну ставку – 365% річних (а. с. 34).

Крім того, судом встановлено, що сторонами було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту (а. с. 29 на звороті - 30 та на звороті).

Пунктом 5.5. Правил надання споживчих кредитів (а. с. 35-37 та на звороті, 27-29), передбачено, що Кредитодавець не пізніше 3 (трьох) робочих днів з Дати укладення Договору Сторонами надає Кредит шляхом безготівкового перерахування Суми Кредиту на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки Позичальника.

ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачці 30 березня 2021 року грошові кошти в розмірі 14500 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (а. с. 23).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 02/10/2021 (а. с. 16-17 та на звороті), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором.

       Відповідно до п. 3.1.3. Договору факторингу, Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

       09 листопада 2021 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали Реєстр боржників № 1, що є додатком № 1 до Договору факторингу № 02/10/2021 від 28 жовтня 2021 року (а. с. 19 на звороті – 21), відповідно до якого позивачу перейшло право вимоги за кредитним договором № 0661-6869 від 30 березня 2021 року щодо заборгованості ОСОБА_1 у сумі 19720 гривень, яка складається з: суми основного боргу за кредитом – 11600 гривень; суми нарахованих процентів – 8120 гривень, що також підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 02/10/2021 від 28 жовтня 2021 року (а. с. 47).

Згідно із детальними щоденними нарахуваннями та погашення по договору № 0661-6869 від 30 березня 2021 року відповідно до якого надана фінансова послуга, відповідачкою за період з 30 березня 2021 року по 12 квітня 2021 року здійснювалися часткові погашення по заборгованості, станом на 09 листопада 2021 року у ОСОБА_1 основна сума боргу становить 19720 гривень, яка складається з: суми основного боргу за кредитом – 11600 гривень; суми нарахованих процентів – 8120 гривень (а. с. 25-26).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст.207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, приписами статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 0661-6869 від 30 березня 2021 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що вказаний кредитний договір нею був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже остання погодилася зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано нею належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 22), відповідно до якого станом на 02 січня 2025 року за відповідачкою рухається заборгованість у сумі 20339 гривень 97 копійок, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 гривень; інфляційні збитки у сумі 506 гривень 52 копійки; 3% річних у сумі 113 гривень 45 копійок, однак суд не приймає його до уваги, оскільки датою відступлення права вимоги вказана 28 жовтня 2021 року і нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних збитків здійснювалося за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно, а відповідно до п. 3.1.3. Договору факторингу № 02/10/2021, Право вимоги «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до  ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло з моменту підписання ними Реєстру боржників, в той час який підписаний сторонами 09 листопада 2021 року, тому суд доходить висновку, що здійснений розрахунок є неналежним і здійснені нарахування за невірний період.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач виконав у повному обсязі вимоги закону щодо ознайомлення позичальника із паспортом споживчого кредиту, в якому вказані умови кредитування, що в свою чергу підтверджено відповідним підписом відповідачки при цьому остання, після укладення договору, користувалася наданими банком кредитними коштами, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість розмірі 19720 гривень, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 гривень, суд дійшов висновку, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року надавало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни (а. с. 40-41) .

Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Так, на підтвердження наданих послуг адвокатом надано заявку про надання юридичної допомоги № 51 від 02 грудня 2024 року, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надає правову допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс», вид, обсяг та вартість якої є: надання усної консультації з вивченням документів за дві години – 3000 гривень (одна година – 1500 гривень); складання позовної заяви про стягнення боргу за дві години – 6000 гривень (одна година – 3000 гривень) (а. с. 38).

Крім того, надано Витяг від 27 грудня 2024 року з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 27 грудня 2024 року (а. с. 39), відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано позивачу по справі ОСОБА_1 вид та вартість наданої послуги: надання усної консультації з вивченням документів за дві години – 3000 гривень (одна година – 1500 гривень); складання позовної заяви про стягнення боргу за дві години – 6000 гривень (одна година – 3000 гривень).

А також, надано Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» за вид послуг, кількість та ціну за надані послуги більш детально (а. с. 41 на звороті – 42).

Слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, тому суд доходить висновку, про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 2000 гривень.

Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 0661-6869 від 30 березня 2021 року в розмірі 19720 гривень, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 гривень.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2348 гривень 56 копійок, виходячи із розрахунку ((19720/20339,97)*2422,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи 6, оф. 521; ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 0661-6869 від 30 березня 2021 року в розмірі 19720 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, що складається із: заборгованість за тілом кредиту – 11600 (одинадцять тисяч шістост) гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8120 (вісім тисяч сто двадцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2348 (дві тисячі триста сорок вісім) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.

Суддя                                                                         А.І. Приваліхіна