Справа №22-6925 \06р. Головуючий у 1 інстанції - Андрюшина Л.А.
Категорія - 21 Доповідач- Дем*яносов М.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
гоовуючого Новікової Г.В.
суддів Єлгазіної Л.П.,
Дем*яносова М.В. При секретарі Андрусь B.C.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Центрально-Міського районого суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділеннь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському та Центрально-Міському районах м.Макіїївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 8 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування в Центрально-Міському районі м. Макіївки приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , так як відсутній висновок МСЕК про наявність спричинення позивачев моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік , а також те що позивачеві щомісячно виплачуються й інші передбачені законом виплати.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,- що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами .
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно працював на підприємствах вугілної промисловості. При виконанні трудових обов*язків з ним 01.10.1997 року, 14.02.1987 року та 27 грудня 2003 року стався нещасний випадок на виробництві в наслідок чого він отримав ушкодженя здоров*я. Згідно висновку МСЕК від 15*03. 2004 року йому було встановлено за сукупністю травм втрата професійної працездатньості 40 % в тому числі по травмі 27 грудня 2003 року 15 %. Згідно з висновком МСЕК від 06.04. 2005 року визначений ступінь втрати професійної працездатності 40% за сукупністю, в тому числі по травмі 2003 року -5%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої* інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я. Про наявність моральної шкоди позивачеві є відповідні докази, яким суд дав належну оцінку.
Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди , суд виходив із ступеня і глубини моарльних страждань, з врахуванням розміру втрати професійної працездатрності, який не перевищує меж встановлених п.Зст.34 вищеназванного закону.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено .
Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності, також як і доводи представника відповідача про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інс танції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304,307 ч.1 п. 1,308, 313,314 ч. 1п.1, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.