Справа №22-ц-237/12Головуючий у І інстанціїМартинова Є.О.
Категорія19Доповідач у 2 інстанції Кашперська
06.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
31 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Соловйова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради до ОСОБА_4, Приватного підприємства «ЛОО», Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, третя особа Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку, позовом третьої особи із самостійними вимогами Приватного підприємства «ЛОО»до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області, ОСОБА_4 про скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
07.11.2011 року Бориспільський міжрайонний прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки пл. 2,0000 га. в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району, кадастровий № 3220883200:02:004:00015, укладений між ОСОБА_4 та ПП «ЛОО»від 12.09.2006 року, державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯД № 663140 від 22.09.2006 року, виданий ПП «ЛОО». Одночасно 07.11.2008 року Бориспільський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_4 та просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 192095, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області пл. 2,0000 га. Ухвалою від 19.03.2008 року позови об’єднано в одне провадження. В обґрунтування позовних вимог Бориспільський міжрайонний прокурор посилався на те, що було проведено перевірку законності складання, видачі і реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області серії ЯД № 663140, виготовленого та виданого 22.09.2006 року ПП «ЛОО»на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006 року земельної ділянки в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району, пл. 2,0000 га.; в ході вказаної перевірки перевірено правомірність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 року № 5274, на підставі даних перевірок встановлено, що голова Бориспільської районної державної адміністрації в порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 6, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 48 Повітряного кодексу України, п. 7 розділу 3 «Генеральної схеми планування території України», затвердженої Законом України «Про генеральну схему планування території України»від 07.02.2002 року, ст. 321 ЦК України, без урахування використання території України з метою реконструкції та розширення Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»видав розпорядження від 29.05.2006 року № 559, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Гірської сільської ради, загальною площею 47,0014 га. та передачу їх у власність громадянам, в тому числі ОСОБА_4
15.09.2009 року ПП «ЛОО»звернулося із зустрічним позовом та просило скасувати розпорядження № 6253 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10.10.2008 року про скасування розпорядження № 559 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 29.05.2006 року, посилаючись на те, що Бориспільською районною державною адміністрацією при видачі даного розпорядження порушено законодавство України, передача земельних ділянок в адміністративних межах Гірської сільської ради здійснена правомірно, скасовуючи власні розпорядження, Бориспільська районна державна адміністрація вийшла за межі повноважень, оскільки генеральна схема не містить переліку земельних ділянок, які використовуються для продовження робіт з реконструкції та розширення ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року відмовлено в задоволенні позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, позов ПП «ЛОО»задоволено.
Позивач Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позов Бориспільського міжрайонного прокурора задовольнити, в задоволенні позову ПП «ЛОО»відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову Бориспільського міжрайонного прокурора та задовольняючи позов ПП «ЛОО», суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_5 № 559 від 29.05.2006 року відповідає вимогам закону, підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельну ділянку відсутні; в.о. голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_6 не мав права скасовувати законне розпорядження, тому видане ним розпорядження № 6253 від 10.10.2008 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20.03.2006 року Бориспільський районний відділ земельних ресурсів, відділ архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства Бориспільської районної державної адміністрації, Бориспільська районна санітарно-епідеміологічна станція склали висновки, якими погодили проект землеустрою та визнали за можливе відведення земельних ділянок загальною площею 47,0014 га., що розташовані в адміністративних межах Гірської сільської ради, у власність 25 громадян, в тому числі ОСОБА_4; 07.04.2006 року такий же висновок складено Обласним центром з охорони пам’яток історії, археології та мистецтва, а 05.05.2006 року Державним управлінням екології та природних ресурсів Київській області.
29.05.2006 року Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів затверджено висновок державної експертизи № 4-1903, яким цей проект землеустрою оцінено позитивно та визнано його таким, що відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам.
29.05.2006 року головою Бориспільської районної державної адміністрації видано розпорядження № 559, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Гірської сільської ради та передано земельні ділянки загальною площею 47,0014 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у власність громадян відповідно до переліку до розпорядження, в тому числі ОСОБА_4 передано земельну ділянку пл. 2,0000 га.
19.06.2006 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 559 від 29.05.2006 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку пл. 2,0000 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3220883200:02:004:0015 в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, зареєстрований за № 010632300203.
12.09.2006 року ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_4, уклав з ПП «ЛОО»договір купівлі-продажу земельної ділянки серії ВЕВ № 871261, за умовами якого оплатно відчужив на користь ПП «ЛОО»земельну ділянку пл. 2,00 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3220883200:02:004:0015 в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. 22.09.2006 року на підставі цього договору ПП «ЛОО»отримало державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 863140, зареєстрований за № 010632300017.
11.09.2008 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області подав голові Бориспільської районної державної адміністрації протест № 4955, в якому вимагав скасувати розпорядження № 559 від 29.05.2006 року. 10.10.2008 року в.о. голови Бориспільської районної державної адміністрації видано розпорядження № 6253, яким протест Бориспільського міжрайонного прокурора задоволено та скасовано розпорядження № 559 від 29.05.2006 року.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Із врахуванням положень вищенаведеної статті, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розпорядження № 559 від 29.05.2006 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 на території Гірської сільської ради пл. 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства прийнято Бориспільською районною державною адміністрацією в межах своїх повноважень відповідно до вимог ст. 118 ЗК України за результатами проекту землеустрою, погодженого передбаченими законом органами та з урахуванням висновку державної експертизи. При цьому як під час розгляду справи по суті судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували законність даних висновків.
З огляду на викладене обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що в.о. голови Бориспільської районної державної адміністрації не мав права скасовувати законне розпорядження, тому видане ним розпорядження № 6253 від 10.10.2008 року належить визнати незаконним та скасувати.
Безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо порушення розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 559 від 29.05.2006 року, державними актами про право власності на земельні ділянки, договором купівлі-продажу земельної ділянки положень ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 6, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 48 Повітряного кодексу України, п. 7 розділу 3 «Генеральної схеми планування території України», затвердженої Законом України «Про Генеральну схему планування території України.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 48 Повітряного кодексу України, органи державної виконавчої влади забезпечують будівництво, реконструкцію, благоустрій та експлуатацію під’їзних доріг до аеропортів, регулярний рух пасажирського транспорту на цих дорогах, а також телефонний зв’язок між населеними пунктами і аеропортами. Міжнародний транспорт повинен забезпечувати митний, прикордонний, санітарний контроль, контроль на безпеку та інші види контролю, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п. 7 розділу 3 «Генеральної схеми планування території України», затвердженої Законом України «Про Генеральну схему планування території України»від 07.02.2002 року, продовження робіт з реконструкції та розширення Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»є основним із напрямків використання території України з метою задоволення потреб населення та економіки в пасажиро- та вантажоперевезеннях. На другому етапі реалізації Генеральної схеми, розрахованому на 2011-2020 роки, передбачається здійснення заходів щодо планування території відповідно до вирішень Генеральної схеми та проведення моніторингу її реалізації. Відповідно до ч. 2 розділу IV «Генеральної схеми планування території України», реалізація Генеральної схеми забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.
П. 2 розділу IV Закону України «Про Генеральну схему планування території України»передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури проводить моніторинг реалізації закону, визначає першочергові заходи щодо планування території, надає в тому числі обласним державним адміністраціям вимог щодо врахування загальнодержавних інтересів під час планування територій цих адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 4 Концепції державної програми розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль»на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 5-р, загальна площа земель, на яких розташований аеропорт, становитиме 947,3 га., до 2020 року передбачається додаткове відведення земельних ділянок навколо аеропорту обсягом 267,4 га. під будівництво комплексів вантажних перевезень, паливопостачання, автостоянок, секторів Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», Державного авіаційного підприємства «Україна», бізнес-авіації, авіації загального призначення; також п. 4 Концепції передбачає реконструкцію існуючої та будівництво нової під’їзної дороги на відстані 80 м. для розподілу транспортних потоків на в’їзді та виїзді.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час видання розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 559 від 29.05.2006 року нормативно-правові акти, в яких би визначались земельні масиви, за рахунок яких планувалась реконструкція або розширення території Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», були відсутні. Схема генерального плану до концепції державної цільової програми розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль»до 2020 року затверджена 23.11.2006 року після отримання ОСОБА_4 оспорюваного державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Крім того, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 5-р Державним замовником Програми, складовою частиною якої є Схема генерального плану, визначається Мінтрансзв’язку, а відповідно до листів УДПТ НДІЦА «Украеропроект», УДПТ НДІЦА «Украеропроект»розробляв схеми лише за замовленням ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Як вбачається із довідки УДПТ НДІЦА «Украеропроект»від 22.12.2008 року № 02.8-607, інститутом «Украеропроект»у 2007 році по завданню ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»була розроблена схема генерального плану Концепції розвитку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яка не пройшла затвердження у встановленому законодавством порядку, на теперішній час подальша робота над схемою припинена і генеральний план не розроблявся (а. с. 92, 121 том 2).
В свою чергу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам погоджено з відповідним органом архітектури, що відповідає вимогам п. 2 розділу IV Закону України «Про Генеральну схему планування території України»та в подальшому затверджено висновком обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Необґрунтованими та безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення не прийнято до уваги, що земельна ділянка, надана ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, в подальшому відчужена ним на підставі договору купівлі-продажу ПП «ЛОО», входить до складу земель, за рахунок яких планується розширення та реконструкція ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в зв’язку із чим договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі атомної енергетики та космічної системи; землі під державними залізницями, об’єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; землі оборони; землі під об’єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності; земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об’єктів, або на земельних ділянках дна водних об’єктів.
Відповідно до п. 13 Перехідних положень ЗК України, на період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Із врахуванням вищенаведених вимог закону колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 мав право безперешкодно укласти договір купівлі-продажу належної йому на праві власності земельної ділянки; під час розгляду справи доказів нікчемності даного правочину не надано.
Надуманими є доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано та не надано правової оцінки обставинам видачі розпорядження № 559 від 29.05.2006 року та підставам отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку із порушенням законодавчих норм. Так, судом першої інстанції при вирішенні спору враховано всі обставини справи та дано їм належну оцінку, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що судом порушено норми процесуального права під час прийняття позову ПП «ЛОО як третьої особи із самостійними вимогами.
Як вбачається із змісту заявлених сторонами позовних вимог, між сторонами існує спір щодо правомірності розпорядження суб’єкта владних управлінських функцій, на підставі якого передавалася у приватну власність земельна ділянка, укладався договір купівлі-продажу та видано державні акти про право власності на земельну ділянку, тобто в даному випадку оспорюється правомірність припинення права власності та існує спір про право.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Виходячи з положень норм ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, справи з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками підсудні загальним судам.
Враховуючи зміст позовної заяви та вказані вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного питання правильно застосовано норми процесуального права, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Фінагєєв В.О.,
Кашперська Т.Ц.