Справа №22-ц-376/12Головуючий у І інстанціїЗінченко О.М.

Категорія40Доповідач у 2 інстанції Кашперська

10.02.2012

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді                       Яворського М.А.,

суддів                                         Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря             Косенко Т.Г.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із даним позовом, просив визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності. Посилався на те, що 14.01.1997 року за вказаною адресою була зареєстрована дружина його сина ОСОБА_4, а 09.12.1998 року - її син ОСОБА_5, в 2005 році шлюб між його сином та відповідачем розірвано. Оскільки відповідач не проживала разом із ним та не вела спільне господарство, її не можна вважати членом сім’ї у розумінні ст. 156 ЖК УРСР і на неї не поширюються положення ст. 157 ЖК УРСР, яка регулює порядок виселення членів сім’ї власника. З 13.05.2005 року і до теперішнього часу відповідач не проживає у даній квартирі і на підставі ст. ст. 401, 406 ЦК України має бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року провадження у справі за даним позовом закрито.

Позивач ОСОБА_3, не погоджуючись із ухвалою Обухівського районного суду Київської області, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив із наявності рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.01.2006 року, яке набрало законної сили та яким спір між цими ж сторонами з тих самих підстав про той самий предмет вирішено.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням   мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2010 року Обухівським районним судом Київської області було відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що є таке, що набрало законної сили рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.01.2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОКП «Мій дім», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яким позивачу було відмовлено в позові. При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що є рішення суду, яке набрало законної сили та яким спір між цими ж сторонами з тих самих підстав про той самий предмет вирішено, тому закрив провадження у справі.

Разом із тим з рішення Обухівського районного суду Київської області вбачається, що позивач ОСОБА_3, звертаючись із позовом до ОСОБА_4, просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі, зазначаючи як підставу заявленого позову ст. 71 ЖК України та вказуючи на період не проживання відповідача в спірній квартирі з 13 травня по 14 листопада 2005 року. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_3 просив визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням в спірній квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зазначаючи підстави позову ст. ст. 401, 402, 406 ЦК України та вказуючи період непроживання відповідачів із 13 травня 2005 року.

Дані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку про те, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений з ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили, та закрив провадження в справі.

Відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                            Яворський М.А.,

Судді:                                                                        Фінагєєв В.О.,

                                                                                               Кашперська Т.Ц.