Справа № 11-1388/11
Провадження №11/290/29/12 Категорія: 25
Головуючий у суді 1-ї інстанції Глушков В.Ф.
Доповідач : Бурденюк С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2012 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Бурденюка С.І.
суддів: Ващук В.П. Сілакова С.М.
за участю:
прокурора Лисого М.І.
захисників-адвокатів: ОСОБА_2,
ОСОБА_3. ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8
розглянула «08»лютого 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за апеляціями захисника ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10, захисника ОСОБА_2, апеляцію зі змінами засудженого ОСОБА_8, апеляцію зі змінами та доповненнями засудженого ОСОБА_5, апеляцію засудженого ОСОБА_7, на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від «24»жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Пороги Ямпільського району Вінницької області, українця,
громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх
дітей, жителя АДРЕСА_2,
не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого,
визнаний винуватим в скоєнні злочинів передбачених ч, 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190, 70 КК України та призначено покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими обов’язками строком на три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця
м. Вінниця, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого,
на утриманні двоє неповнолітніх дітей, жителя м. Вінниця,
АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого,
визнаний винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст.. 69 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням владних повноважень строком три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця
м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України,
освіта вища, одруженого, працюючого начальником Уманського тепличного
комбінату, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
визнаний винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст.. 69 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням владних повноважень строком три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця
с. Бабанка Уманського району Черкаської області, України громадянина України,
освіта вища, одруженого, жителя АДРЕСА_4, раніше не судимого,
визнаний винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст.. 69 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими обов’язками строком три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8, працюючи начальником Ямпільського відокремленого підрозділу ВКГ «Вінницяводоканал»і, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, в період з серпня 2006 року по грудень 2007 року, заволодів чужим майном у великих розмірах шляхом заміни оригіналів картин на їх копії, які знаходились на обліку Ямпільського музею образотворчого мистецтва і відносилися до державної частини музейного фонду при наступних обставинах.
Так, влітку 2006 року ОСОБА_8, маючи умисел на викрадення картин з метою подальшої їх реалізації, почав відвідувати Ямпільський музей образотворчого мистецтва де, виявляючи цікавість до художніх творів українських художників, познайомився із керівництвом музею та домовився про можливість передачі окремих картин до Ямпільського відокремленого підрозділу ВКГ «Вінницяводоканал»для начебто прикрашення ними приміщень ввіреного йому підприємства.
4 серпня 2006 року ОСОБА_8, умисно, з єдиною метою викрадення оригіналів картин, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, звернувся із офіційним листом від імені Ямпільського відокремленого підрозділу ВКГ «Вінницяводоканал»до директора Ямпільського музею образотворчого мистецтва з проханням отримати у тимчасове користування картини художників ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_12 «ІНФОРМАЦІЯ_10»та ОСОБА_13 «ІНФОРМАЦІЯ_11», які того ж дня отримав відповідно акту № 17.
Отримавши оригінали зазначених картини та, маючи наміри їх викрасти шляхом заміни копіями, ОСОБА_8 в кінці серпня 2006 року організував виготовлення копій картин художників ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_9»та ОСОБА_12 «ІНФОРМАЦІЯ_10»місцевим художником села Нова Ободівка Вінницької області.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_8 09 липня 2007 року з метою викрадення оригіналів картин із Ямпільського музею образотворчого мистецтва знову звернувся із офіційним листом від Ямпільського відокремленого підрозділу ВКГ «Вінницяводоканал»до директора Ямпільського музею образотворчого мистецтва з проханням отримати у тимчасове користування картини художників ОСОБА_15 «ІНФОРМАЦІЯ_17»та ОСОБА_16 «ІНФОРМАЦІЯ_12», які 10 липня 2007 року отримав відповідно до акту № 11. Крім того, ОСОБА_8, користуючись своїм службовим становищем керівника підприємства того ж дня, 10.07.2007 року, без направлення офіційного листа, отримав по акту № 12 у тимчасове користування також картини художників ОСОБА_17 «ІНФОРМАЦІЯ_13», ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_14», ОСОБА_19 «ІНФОРМАЦІЯ_15»та невідомого автора «ІНФОРМАЦІЯ_16».
Отримавши оригінали картини, ОСОБА_8 в серпні 2007 року організував виготовлення копії картини художника ОСОБА_16 «ІНФОРМАЦІЯ_12»місцевим художником села Нова Ободівка Вінницької області, а також копії картин ОСОБА_15 «ІНФОРМАЦІЯ_17», ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_14». ОСОБА_19 «ІНФОРМАЦІЯ_15»художником у місті Татарбунари Одеської області.
12 грудня 2007 року ОСОБА_8 повернув до Ямпільського музею образотворчого мистецтва нібито після розміщення у приміщеннях Ямпільського відокремленого підрозділу ВКГ «Вінницяводоканал»оригінали картин художників ОСОБА_17 «ІНФОРМАЦІЯ_13», ОСОБА_13 «ІНФОРМАЦІЯ_11»та невідомого автора «ІНФОРМАЦІЯ_16», а також під виглядом оригіналів копії картин художників ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_12 «ІНФОРМАЦІЯ_10», ОСОБА_16 «ІНФОРМАЦІЯ_12», ОСОБА_15 «ІНФОРМАЦІЯ_17», ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_14»та ОСОБА_19 «ІНФОРМАЦІЯ_15», таким чином протиправно заволодівши оригіналами картин художників ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_9», вартістю 7 000 гри., ОСОБА_12 «ІНФОРМАЦІЯ_10», вартістю 10 000 грн., ОСОБА_16 «ІНФОРМАЦІЯ_12», вартістю 15 000 грн., ОСОБА_15 «ІНФОРМАЦІЯ_17», вартістю 10 000 грн., ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_14», вартістю 10 000 грн., та ОСОБА_19 «ІНФОРМАЦІЯ_15», вартістю 2500 грн., всього на загальну суму 54 500 гривень
Картини художників ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_9», ОСОБА_12 «ІНФОРМАЦІЯ_10», ОСОБА_16 «ІНФОРМАЦІЯ_12», ОСОБА_15 «ІНФОРМАЦІЯ_17»ОСОБА_8 реалізував невстановленим слідством особам, а картини художника ОСОБА_18 «ІНФОРМАЦІЯ_14»та ОСОБА_19 «ІНФОРМАЦІЯ_15»перевіз до міста Києва, де зберігав у гаражі свого брата.
Крім того, ОСОБА_8, повторно, за попередньою змовою із заступником начальника Уманському РВ УМВС України в Черкаській області - начальником міліції громадської безпеки ОСОБА_6 та з ОСОБА_7, директором Уманського краєзнавчого музею в період із листопада 2006 року по березень 2007 року, шляхом зловживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїм службовим становищем, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, замінивши оригінали картин, які знаходились на обліку Уманського краєзнавчого музею і відносилися до державної частини музейного фонду на їх копії при наступних обставинах.
Так, восени 2006 року ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились про викрадення оригіналів картин українських художників ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_21 «ІНФОРМАЦІЯ_19», ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20», ОСОБА_23 «ІНФОРМАЦІЯ_21», які знаходились на обліку Уманського краєзнавчого музею, шляхом заміни оригіналів картин їх копіями, які мав виготовити ОСОБА_8 під час організованої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виставки цих картин у приміщенні Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.
У листопаді 2006 року. ОСОБА_6, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на викрадення картин Уманського краєзнавчого музею, маючи на меті отримати вільний доступ до картин для заміни їх на копії, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, отримав дозвіл у начальника Уманського РВ УМБС України в Черкаській області на проведення художньої виставки картин уманських художників присвячену до Дня міліції у приміщенні Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.
Після отримання дозволу керівництва ОСОБА_6 організував направлення листа до відділу культури Уманського міськвиконкому про необхідність проведення даної виставки у приміщенні райвідділу міліції, який у подальшому було вирішено позитивно та надано відповідну вказівку директору Уманського краєзнавчого музею ОСОБА_7 щодо організації виставки.
Отримавши вказівку про необхідність організації виставки, ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, спільно із ОСОБА_6 у приміщенні Уманського краєзнавчого музею відібрали оригінали картин українських художників ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_21 «ІНФОРМАЦІЯ_19», ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_38», ОСОБА_24 «ІНФОРМАЦІЯ_22», ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_23», ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20», ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_21», які 23 листопада 2006 року на виконання попередньої домовленості про викрадення належних Уманському краєзнавчому музею картин, ОСОБА_6 отримав та перевіз до свого службового кабінету в Уманському РВ УМВС України в Черкаській області.
Отримавши вільний доступ до оригіналів зазначених картин, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_8 про викрадення із Уманського краєзнавчого музею картин протягом листопада 2006 року - лютого 2007 року передали оригінали картин ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_21 «ІНФОРМАЦІЯ_19», ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20»та ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_21», ОСОБА_8, який, у свою чергу, організував виготовлення із них копій у місцевого художника с. Нова Ободівка, Вінницької області.
Копії картин ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_21 «ІНФОРМАЦІЯ_19», ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20»та ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_21»ОСОБА_8 передав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які замінили ними відповідні оригінали у приміщенні Уманського РВ УМВС України у Черкаській області.
Продовжуючи виконання попередньої домовленості щодо викрадення картин шляхом підміни оригіналів копіями, 23 березня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернули начебто після проведення виставки у Уманському РВ УМВС України в Черкаській області оригінали картин ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_38», ОСОБА_24 «ІНФОРМАЦІЯ_22», ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_23», а також під виглядом оригіналів копії картин ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ОСОБА_25 «ІНФОРМАЦІЯ_19», ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20»та ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_21».
Протиправно заволодівши таким чином оригіналами картин із Уманського краєзнавчого музею художників ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_18», вартістю 200 000 грн., ОСОБА_21 «ІНФОРМАЦІЯ_19», вартістю 60 000 гри., ОСОБА_22 «ІНФОРМАЦІЯ_20», вартістю 40 000 гри., та ОСОБА_20 «ІНФОРМАЦІЯ_21», вартістю 250 000 грн., на загальну суму 550 000 грн., ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розпорядились ними на власний розсуд, реалізувавши їх невстановленим слідством особам.
Крім того, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який, будучи службовою особою, зловживав своїм службовим становищем, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, протягом січня - березня 2007 року, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах - картиною Уманського краєзнавчого музею, загальною вартістю 180 000 грн.
Так, в січні 2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 домовились про викрадення із службового приміщення директора Уманського краєзнавчого музею чужого майна - оригіналу картини українського художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24», яка знаходились на обліку Уманського краєзнавчого музею і відносилась до державної частини музейного фонду та на той час була тимчасово ввірена ОСОБА_7 для прикрашення службового кабінету. При цьому, відповідно до попередньої домовленості, викрадення картини планувалось здійснити зазначеними особами шляхом заміни ОСОБА_7 та ОСОБА_6 оригіналу картини копією, виготовлення якої було доручено - ОСОБА_8
В січні 2007 року. ОСОБА_6, діючи за попередньою домовленості із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо викрадення картини ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24», прибув до службового кабінету директора Уманського краєзнавчого музею, де ОСОБА_7, передав йому для виготовлення копії оригінал зазначеної картини.
Отримавши від ОСОБА_7 оригінал картини ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24», ОСОБА_6 передав її ОСОБА_8, який у січні 2007 року організував виготовлення із неї копії місцевим художником с. Нова Ободівка, Вінницької області.
Після виготовлення копії, ОСОБА_8, через невстановлену слідством особу передав її разом із оригіналом картини художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24»ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, у свою чергу, здійснили заміну у службовому приміщенні директора Уманського краєзнавчого музею вказаного оригіналу на копію.
Продовжуючи виконання попередньої домовленості щодо викрадення картини шляхом підміни оригіналу копією, 23 березня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_27, повернули до фондосховища Уманського краєзнавчого музею під виглядом оригіналу копію картини ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24».
Протиправно заволодівши таким чином оригіналом картини із Уманського краєзнавчого музею художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_24», вартістю 180 000 гри., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядились нею на власний розсуд, реалізувавши її невстановленим слідством особам.
Крім того, ОСОБА_8, діючи повторно за попередньою змовою із ОСОБА_5 - начальником Ямпільського МРВ УСБ України у Вінницькій області в період лютого-листопада 2007 року, шляхом зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, замінивши оригінали картин Ямпілького музею образотворчого мистецтва, які відносились до державної частини музейного фонду на їх копії при наступних обставинах.
Так, в лютому 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 домовились про викрадення оригіналів найбільш цінних картин українських художників, які знаходились у Ямпільському музеї образотворчого мистецтва, шляхом заміни оригіналів картини копіями під час перебування картин у приміщенні Ямпільського МРВ УСБ України у Вінницькій області.
Передачу картин із музею до Ямпільського МРВ УСБ України у Вінницькій області повинен був забезпечити ОСОБА_5, а виготовлення копій - ОСОБА_8
На початку лютого 2007 року, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на викрадення картин, ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, ознайомився із наявними у Ямпільському музеї образотворчого мистецтва картинами та відібрав із них найбільш цінні, а саме художників: ОСОБА_28 «ІНФОРМАЦІЯ_25» та «ІНФОРМАЦІЯ_26», ОСОБА_29 «ІНФОРМАЦІЯ_27», ОСОБА_30 «ІНФОРМАЦІЯ_28»та «ІНФОРМАЦІЯ_29».
6 лютого 2007 року, з метою отримати вільний доступ до картин для заміни їх на копії, ОСОБА_5 звернувся з відповідним листом до Ямпільського музею образотворчого мистецтва з проханням надати в тимчасове користування картини художників ОСОБА_28 «ІНФОРМАЦІЯ_25»та «ІНФОРМАЦІЯ_26», ОСОБА_29 «ІНФОРМАЦІЯ_27», ОСОБА_30 «ІНФОРМАЦІЯ_28»та «ІНФОРМАЦІЯ_29», отримавши їх того ж дня, перевіз їх до службового приміщення Ямпільського МРВ УСБ України у Вінницькій області.
Продовжуючи реалізовувати попередні домовленості із ОСОБА_8 щодо викрадення картин, ОСОБА_5 передав зазначені оригінали картин для виготовлення із них копій ОСОБА_8, який протягом серпня-листопада 2007 року організував виготовлення із них копій у місцевого художника села Нова Ободівка Вінницької області.
Після виготовлення копії із оригіналів картин художників ОСОБА_28 «ІНФОРМАЦІЯ_25»та «ІНФОРМАЦІЯ_26», ОСОБА_29 «ІНФОРМАЦІЯ_27», ОСОБА_30 «ІНФОРМАЦІЯ_28»та «ІНФОРМАЦІЯ_29», ОСОБА_8 передав їх ОСОБА_5, який 23 листопада 2007 року під виглядом оригіналів передав їх до Ямпільського музею образотворчого мистецтва.
Протиправно заволодівши оригіналами картин із Ямпільського музею образотворчого мистецтва художників ОСОБА_28 «ІНФОРМАЦІЯ_25», вартістю 100 000 грн., та «ІНФОРМАЦІЯ_26», вартістю 80 000 гри., ОСОБА_29 «ІНФОРМАЦІЯ_27», вартістю 10 000 грн., ОСОБА_30 «ІНФОРМАЦІЯ_28», вартістю 10 000 грн., та «ІНФОРМАЦІЯ_29», вартістю 8 000 грн., на загальну суму 208 000 гривень, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розпорядились ними на власний розсуд, реалізувавши їх невстановленим слідством особам.
Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, який, будучи службовою особою, зловживав своїм службовим становищем, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, протягом березня - серпня 2007 року заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах - картинами Уманського краєзнавчого музею, загальною вартістю 250 000 грн.
Так, у березні 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 домовились про викрадення із Уманського краєзнавчого музею оригіналів картин українських художників ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30»та ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31», які знаходились на обліку Уманського краєзнавчого музею і відносились до державної частини музейного фонду. При цьому, відповідно до попередньої домовленості, викрадення зазначених картин планувалось здійснити зазначеними особами у приміщенні службового кабінету ОСОБА_7 шляхом заміни їх копіями, виготовлення яких повинен був організувати ОСОБА_8
23 березня 2007 року, ОСОБА_7, діючи на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_8 щодо викрадення картини ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30», зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, отримав начебто для прикрашення кабінету вказану картину із фондосховища музею та повісив її у своєму службовому кабінеті.
Через декілька днів ОСОБА_7, у приміщенні свого службового кабінету надав ОСОБА_8 та знайомому останнього художнику ОСОБА_31 оригінал картини художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30»для її огляду та фотографування з метою використання вказаних фотокарток при виготовленні копії картини.
Через декілька тижнів після цього, художником ОСОБА_32 у м. Тульчин, Вінницької області по зазначеним фотокарткам була виготовлена копія картини художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30».
В квітні 2007 року ОСОБА_8, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_7 щодо викрадення картини, перевіз копію картини ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30»до службового кабінету ОСОБА_7 Перебуваючи у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 та художником ОСОБА_31, якому про наміри останніх щодо викрадення картини відомо не було, здійснили заміну оригіналу картини художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30»на її копію.
23 червня 2007 року ОСОБА_7, діючи на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_8 щодо викрадення картини ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31», передав до фондосховища Уманського краєзнавчого музею під виглядом оригіналу копію картини художника ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30»та взамін неї, зловживаючи своїм службовим становищем, отримав оригінал картини ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31», яку повісив у своєму службовому кабінеті .
Через декілька днів, ОСОБА_7, у приміщенні свого службово; кабінету надав ОСОБА_8 та знайомому останнього художнику ОСОБА_31 оригінал картини художника ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31»її огляду та фотографування з метою використання вказаних фотокарток виготовленні копії картини.
Через декілька тижнів після цього, художником ОСОБА_31 у м. Тульчин Вінницької області по зазначеним фотокарткам була виготовлена копія картини художника ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31».
В серпні 2007 року ОСОБА_8, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_7 щодо викрадення картини, перевіз копію картини ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31»до службового кабінету ОСОБА_7 Перебуваючи у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 та художником ОСОБА_31, якому про наміри останніх щодо викрадення картини відомо не було, здійснили заміну оригіналу картини художника ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31»на її копію.
Протиправно заволодівши таким чином оригіналами картин із Уманського краєзнавчого музею художників ОСОБА_26 «ІНФОРМАЦІЯ_30», вартістю 130 000 грн., та ОСОБА_62 «ІНФОРМАЦІЯ_31», вартістю 120 000 грн., на загальну суму 250 000 грн., ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розпорядились ними на власний розсуд, реалізувавши їх невстановленим І слідством особам.
Крім того, ОСОБА_8, діючи повторно, заволодів шляхом обману та зловживанням довірою військового комісара Ямпільсько - Томашпільського об'єднаного районного військового комісаріату майора ОСОБА_33 чужим майном - оригіналами картин художників ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32»та ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34», загальною вартістю 40 000 грн., які належали державному фонду Ямпільського музею образотворчого мистецтва та тимчасово перебували у віданні ОСОБА_33, чим спричинив значну шкоду.
Так, у серпні 2007 року до ОСОБА_8 звернувся військовий комісар Ямпільсько-Томашпільського об'єднаного районного військового комісаріату майор ОСОБА_33 із проханням виготовити рамки для картин, які останній планував отримати із Ямпільського музею образотворчого мистецтва для експонування у приміщеннях військомату.
ОСОБА_8, діючи умисно, з метою заволодіти чужим майном - оригіналами картин Ямпільського музею образотворчого мистецтва, ввів в оману ОСОБА_33, пообіцявши останньому виготовити рамки до картин та їх повернути.
9 серпня 2007 року ОСОБА_33 згідно актів № 13 та № 14 отримав у Ямпільському музеї образотворчого мистецтва оригінали картин художників ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32», ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34», ОСОБА_37 (ОСОБА_63) «ІНФОРМАЦІЯ_36», ОСОБА_38 «ІНФОРМАЦІЯ_35»та «ІНФОРМАЦІЯ_37», які того ж дня, передав ОСОБА_8 для виготовлення рамок для них.
Заволодівши шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_33 зазначеними оригіналами картин, ОСОБА_8, діючи умисно, з метою протиправно заволодіти оригіналами картин художників ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32»та ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34» шляхом підміни їх копіями, перевіз зазначені картини до с. Пороги Вінницької області та протягом серпня 2007 року організував виготовлення із них копій знайомим художником у м. Татарбунари Одеської області.
27 листопада 2007 року ОСОБА_8 передав ОСОБА_33 оригінали картин художників ОСОБА_37 (ОСОБА_63) «ІНФОРМАЦІЯ_36», ОСОБА_38 «ІНФОРМАЦІЯ_35»та «ІНФОРМАЦІЯ_37», а також під виглядом оригіналів копії картин художників ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32», ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34», запевнивши останнього у тому, що картини є оригіналами.
Будучи введеним в оману, ОСОБА_33 27 листопада 2007 року передав отримані від ОСОБА_8 копії картин ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32», ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34»до Ямпільського музею образотворчого мистецтва, вважаючи їх оригіналами.
Протиправно заволодівши таким чином оригіналами картин із Ямпільського музею образотворчого мистецтва художників ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33», вартістю 10 000 грн., ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32», вартістю 10 000 грн., та ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34», вартістю 20 000 грн., на загальну суму 40 000 грн., ОСОБА_8 розпорядився ними на власний розсуд, реалізувавши оригінали картин ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_33»та ОСОБА_35 «ІНФОРМАЦІЯ_32»невстановленим слідством особам, оригінал картин ОСОБА_36 «ІНФОРМАЦІЯ_34»перевіз до м. Києва, де зберігав у гаражі свого брата - ОСОБА_39
В своїй апеляції захисник ОСОБА_9 у інтересах засудженого ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року та направлення справи військовому прокурору Центрального регіону для організації додаткового розслідування, мотивуючи свої вимоги тим, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим через суттєву неповноту досудового та судового слідства і допущення судом порушення кримінально-процесуального закону, однобічність, невизначеність кола осіб, які вчинили злочин, неповного аналізу доказів.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_10 у інтересах засудженого ОСОБА_5 просить скасувати вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року в частині визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України та засудження останнього до 5-ти років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням владних повноважень строком на три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, задоволення цивільного позову, поданого Війською прокуратурою Центрального регіону України і інтересах Міністерства культури і туризму України, за яким суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь зазначеного міністерства 18 000 гривень, а також закрити кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5 за ч.5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 327 КК України за відсутністю складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в задоволенні цивільного позову, поданого Війською прокуратурою Центрального регіону України і інтересах Міністерства культури і туризму України, за яким суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь зазначеного міністерства 18000 гривень –відмовити, покладені судом судові витрати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за проведення експертиз в сумі 141830 гривень та на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 13893 гривні 44 копійки –скасувати, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний відносно ОСОБА_5 – скасувати. Свої вимоги мотивує тим, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотними порушенням кримінально-процесуального закону та недоведеності участі підсудного в скоєнні даного злочину. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, суд за відсутності складу злочину в діях підсудного та за відсутності належних і допустимих доказів вини підсудного, діючи виключно на припущеннях, визнав ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України. Захисник вважає, що викладені у вироку зазначені докази доведеності вини ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину, є сумнівними та надуманими судом, а не такими, які ґрунтуються на фактичних встановлених в судовому засіданні обставинах.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року змінити, пом’якшивши ОСОБА_7 призначене покарання шляхом застосування положень ст.. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст.. 76 КК України, а також виключити додаткове покарання –конфіскацію майна, яке є його власністю. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_27 щиро розкаявся у вчиненому, добровільно повідомив про вчинений ним злочин до Служби безпеки України, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно передав органу досудового слідства кошти, отримані ним за картини, тобто частково відшкодував завдану злочином матеріальну шкоду ще на початку досудового слідства. ОСОБА_7 є колишнім військовослужбовцем, має військове звання полковник, є пенсіонером, має ряд державних нагород, нагороджений почесними грамотами. ОСОБА_7 має ряд хронічних захворювань, набутих під час тривалої військової служби, зокрема гіпертонічну хворобу ІІ стадії, ішемічну хворобу серця, хронічну коронарну недостатність, стенокардію напруги ІІ функціонального класу, атеросклеротичний кардіосклероз, недостатність кровообігу І ступеню, хронічна нейросенсорна туговухість І ступеню, між хребцевий остеохондроз , деформуючий спондильоз шийного та грудного відділів хребта з незначним порушенням функції, хронічний холецистит, гепетоз печінки, пародонтоз, що підтверджено відповідними медичними документами. Крім того, ОСОБА_7 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні престарілу хвору матір, 1925 р.н., яка потребує постійного стороннього догляду. Вказані обставини визнані судом такими, що пом’якшують покарання ОСОБА_7, а також враховані як підстави для застосування ст.. 69 КК України. Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_27 покарання не взяв до уваги його добровільну тривалу участь в оперативно-розшукових заходах, які проводились Службою безпеки України з метою встановлення як усіх осіб, причетних до заволодіння картинами, так і місця знаходження викрадених картин. Вважає, що його виправлення можливе без ізоляції його від суспільства, а призначене судом покарання не відповідає його собі і надто суворим. Крім того, з урахуванням обставин, що пом’якшують покарання, враховуючи положення ч. 2 ст. 69 КК України, вважає необґрунтованим призначення йому додаткового покарання, що передбачене ч.5 ст. 191 КК України як обов’язкове, тобто конфіскація майна, оскільки це поставить його, як людину похилого віку, в тяжке матеріальне становище.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року змінити в частині засудження його до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими обов’язками строком на три роки з конфіскацією всього майна, призначивши покарання із застосуванням вимог ст.. 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що за весь тривалий час досудового та судового слідства він повною мірою усвідомив, що скоїв і які наслідки цього, готовий відшкодувати завдану державі злочином шкоду в повному обсязі, перед вироком помер його батько, мати, яка тяжко хворіє, потребує стороннього догляду, його дружина нещодавно перенесла важку операцію з приводу втрати органу та потребує сторонньої допомоги, має на утриманні дві доньки, одна з яких потребує частого та дорогостоючого лікування зору, він являється єдиним працездатним членом сім ї, має хронічні хвороби, контузію та поранення під час воєнних дій. Підсудними заявлялося клопотання про витребування інформації про рахунки, на які можна перерахувати кошти як відшкодування збитків, завданих злочином, але до постановлення вироку такої інформації надано не було, у зв’язку з чим збитки повністю не відшкодовані на суму заявлено цивільного позову в 180 тис. грн. У змінах до апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які знайшли свій прояв в однобічності та неповноті слідства, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги ст.. ст.. 313, 317 КПК України, а саме не зрозуміло, як суд міг оглянути долучені до матеріалів справи документи (відповідно до протоколу судового засідання), при цьому явно видно, що вони містяться в додатках до кримінальної справи в опечатаному вигляді (згідно відтиску печатки) дані речові докази опечатані слідчим прокуратури.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року змінити, пом’якшивши йому покарання шляхом застосування положень ст.. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст.. 76 КК України, а також виключити додаткове покарання –конфіскацію майна, яке є його власністю. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не взяв до уваги його добровільну тривалу участь в оперативно-розшукових заходах, які проводились Службою безпеки України з метою встановлення як усіх осіб, причетних до заволодіння картинами, так і місця знаходження викрадених картин. Враховуючи вік та стан здоров’я, позбавлення волі є для нього більше жорстоким, ніж справедливим покаранням. Вважає, що його виправлення можливе без ізоляції його від суспільства, а призначене судом покарання не відповідає його собі і надто суворим. Крім того, з урахуванням обставин, що пом’якшують покарання, враховуючи положення ч. 2 ст. 69 КК України, вважає необґрунтованим призначення йому додаткового покарання, що передбачене ч. 5 ст. 191 КК України як обов’язкове, тобто конфіскація майна, оскільки це поставить його, як людину похилого віку, в тяжке матеріальне становище.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року скасувати в частині визнання його винним у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України та засудження останнього до 5-ти років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням владних повноважень строком на три роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, задоволення цивільного позову, поданого Війською прокуратурою Центрального регіону України і інтересах Міністерства культури і туризму України, за яким суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь зазначеного міністерства 18 000 гривень, а також закрити кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5 за ч.5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 327 КК України за відсутністю складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в задоволенні цивільного позову, поданого Війською прокуратурою Центрального регіону України і інтересах Міністерства культури і туризму України, за яким суд стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь зазначеного міністерства 18000 гривень –відмовити, покладені судом судові витрати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за проведення експертиз в сумі 141830 гривень та на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 13893 гривні 44 копійки –скасувати, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний відносно ОСОБА_5 – скасувати. Свої вимоги мотивує тим, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотними порушенням кримінально-процесуального закону. У змінах та доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_5 просить змінити вирок Крижопільського районного суду від 24.10.2011 року , звільнивши його на підставі ст.. 75 КК України від призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з випробуванням. Свої вимоги мотивує тим, що тепер він повністю усвідомлює протиправність своїх дій, визнає себе винним у всіх пунктах обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненні злочину, повністю визнає позовні вимоги, зобов’язується у найкоротший термін відшкодувати завдану державі шкоду та судові витрати. В подальшому заяву про зміни до апеляції він відкликав підтримавши свою первісну апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від «24»жовтня 2011 року залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 –без задоволення, вважає вирок законним, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою та засудженого ОСОБА_7 апеляції, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_6, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_10, засудженого засудженого ОСОБА_8, який підтримав апеляції свою та захисника ОСОБА_4, захисника ОСОБА_4, який підтримав апеляції свою та засудженого ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що
апеляція захисника ОСОБА_2 та апеляція засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, апеляції захисників ОСОБА_10, ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_5 зі змінами та доповненнями слід задоволити частково, апеляція зі змінами засудженого ОСОБА_8 підлягає о задоволення.
Так, відповідно до ст.. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Засуджений ОСОБА_42 у своїх показах та апеляції наголошує на коло суб’єктів, які приймали участь в інкримінованому засудженим кримінального злочину, а саме на бувшого начальника міліції ОСОБА_43 як на організатора і активного виконавця, проте наявні докази по справі з цього приводу судом не досліджені і не оцінені.
Засуджений ОСОБА_7 у своїх показах чітко вказує, що ОСОБА_44 в своєму службовому кабінеті передав йому 4 600 грн. за реалізовані картини.
Крім того, засуджений ОСОБА_6 пояснював, що він, виконуючи наказ ОСОБА_43, організував виставку картин в приміщенні райвідділу, ні про яку підміну картин не знав і не здогадувався. Отримав картини, не виконуючи вимог чинного законодавства, не переймаючись за їх оригінальність, в чому і визнає свою халатність, тобто частково визнав свою вину. За період часу, коли було виявлено підробку картин в серпні 2007 року, невідомо, який рух картин був по музею, картинній галереї та організації виставок, про що мав бути складений акт інвентаризації і акт комплексної мистецькознавчої і бухгалтерської експертизи по музею, проте такої ревізії картин по якості не проводилось з часів УССР, і в суді не було уточнено, які саме картини видавались на виставку по якості і, посилаючись на відсутність митця-експерта по картинам картини видавались поштучно без посилань на оригінальність взагалі. Під час судового засідання художник ОСОБА_46., який проводив перекопіювання картин, показав, що деякі картини він перемальовував з копій, суд у вироці зробив формальне посилання на вказану обставину не дав їй належної юридично-правової оцінки. Крім того, ОСОБА_46 пояснював, що копії він робив задовго до організації виставки в Уманському відділі міліції, тобто у серпні 2006 року, тоді як виставка була організована в листопаді 2006 року.
Вказані обставини підлягають до додаткового з’ясування та дослідження в судовому засіданні.
ОСОБА_42 підтвердив у судовому засіданні, що за картини, які він привозив до м. Бершадь та в Ободівку, він отримував від ОСОБА_8 гроші..
Документи про видачу ОСОБА_42 певних картин для прикрашення кабінету свідчать про те, що він вільно та без будь-яких перепон отримував з фондів музею картини, якими міг вільно розпоряджатися, в тому числі виносити за межі музею.
Дані докази свідчать про те, що ОСОБА_7 як директор музею вільно отримував картини з фонду музею та виносив їх за його межі, в тому числі до свого кабінету та мав змогу розпорядитися цими картинами на власний розсуд – продати, замінити на копію, тощо. Отже його дії, направлені на привласнення картин для продажу є закінченими з моменту, коли він отримав ці картини з фонду музею під свою відповідальність та особисто розпорядився подальшим їх рухом –продав.
ОСОБА_6 фактично визнав себе винним в халатності до виконання своїх службових обов’язків, а саме: мав прийняти по накладній до своєї підзвітності картини не тільки по кількості, а й перевірити їх оригінальність і аналогічно здати. Адміністрація музею має практику не видавати з музею й не приймати в музей без перевірки їх оригінальності, посилаючись на відсутність фахівців (всі працівники музею мають вищу педагогічну освіту).
Про наміри ОСОБА_8 на виготовлення копій картин з послідуючою реалізацією оригіналів картин ОСОБА_5 відомо не було, і про те. що ОСОБА_8 після виготовлення рамок повернув копії картин він не знав. Сумніви, що ОСОБА_8 повернув ті самі картини з рамками, у нього не було. Про те, що ці картини є «найбільш цінними»як стверджується у вироку суду, не знав, оскільки не є фахівцем у галузі образотворчого мистецтва. Якими саме іншими матеріалами, дослідженими у судовому засіданні була доведена вина ОСОБА_5. у скоєні зазначеного злочину суд у вироку не зазначив та не врахував, що як під час досудового так і судового слідства підсудний ОСОБА_8 давав однозначні послідовні пояснення, які в частині непричетності ОСОБА_5 до скоєння зазначеного злочину не суперечили їх первісним показам. Так, сам ОСОБА_8 на досудовому слідстві так і у судовому засіданні дав чіткі покази про те, що ніякої змови на привласнення картин з послідуючою реалізацією оригіналів картин у нього з ОСОБА_5 не було і про виготовлення копій картин та реалізацію оригіналів картин він ОСОБА_5 взагалі не говорив.
В ході судового слідства ряд свідків спростували причетність ОСОБА_8 до даних злочинів, а саме: ОСОБА_47. ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_46, ОСОБА_31, а також інші свідки, які були допитані у судовому засіданні, які свідчили про обставини щодо Уманського краєзнавчого музею, не вказували на ОСОБА_8 як на особу, яка причетна до викрадення картин.
Всупереч того, що судом не обґрунтовано та не зроблено посилань на докази про наявність змови ОСОБА_5 з ОСОБА_8 на викрадення найбільш цінних картин з музею, на виготовлення їх копій та реалізацію оригіналів суд обґрунтовує вирок зазначеними доводами .
Досудовим слідством стверджується причетність ОСОБА_6 до підробки картин.
Згідно показів засуджених, ОСОБА_8 вперше зустрівся з ним в ході досудового слідства, таким чином про попередній зговір між ОСОБА_42, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 передчасно зазначати, а суд у вироку акцентує увагу на те, що саме вони вступили в змову і тоді як ОСОБА_42 і ОСОБА_8 були знайомі з серпні 2006 року. Вказані обставини також підлягають для додаткової перевірки з метою усунення розбіжностей та неточностей.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляції засудженого ОСОБА_5, що в судовому засіданні не зроблено посилання на конкретні докази, які би свідчили про те, що ОСОБА_5 розпорядився цими картинами на власний розсуд та в чому саме конкретно при цьому виражалися неправомірні дії підсудного.
Суд, досліджуючи матеріали справи, не звернув увагу , що свідок ОСОБА_52, який працює начальником управління СБУ під час допиту в якості свідка під час досудового слідства повідомив про те, що картини дійсно перебували в приміщенні управління , наказу на їх зберігання не видавалося, оскільки за речі, що перебувають в кабінетах несуть відповідальність особи, які в них працюють. А свідки ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, які працюють вартовими на контрольно-пропускному пункті не бачили, щоб ОСОБА_5, проходячи КПП о 5-6 годині виносив якісь речі. (Т. 16 а.с. 1-50).
Висновки обвинувального вироку про співучасть ОСОБА_5 в інкримінованому злочині разом з ОСОБА_8 протирічать здобутим доказам. Це підтверджується наступними матеріалами кримінальної справи: протоколом допиту свідка ОСОБА_57 (Т 2 а.с. 1-7), який з цього приводу не повідомив нічого ; показами свідка ОСОБА_46, який пояснив, що картини по зазначеному епізоду він виготовляв навесні 2007 року за проханням не ОСОБА_5, а ОСОБА_8, а ОСОБА_5, він ніколи не бачив, також, що в жовтні –листопаді 2007 року картини художника ОСОБА_28 «ІНФОРМАЦІЯ_25»він виготовляв за проханням ОСОБА_8 по фотографії, що їм і було підтверджено в ході судового слідства.
Посилання суду у вироку як на доказ вини ОСОБА_5 в крадіжці на покази свідка ОСОБА_58, не можна вважати такими, що однозначно доводять винуватість ОСОБА_5 в участі в скоєні з ОСОБА_8 зазначеного злочину. Так як він є сумнівним .
Таким чином висновок суду про злочинну змову ОСОБА_8 з ОСОБА_5 з метою викрасти вказані вище найцінніші картини з використання свого службового положення не підтверджується будь-якими матеріалами справи ,вказані обставини підлягають додатковому з’ясуванню.
Судом у вироку не уточнюється яким саме чином картина «ІНФОРМАЦІЯ_24»було замінена на копію і ким. Ні досудовим слідством, ні судом не визначено місце вчиненого злочину і осіб, які вчинили заміну картини «ІНФОРМАЦІЯ_24»чи з кабінету начальника міліції, чи з виставки , яка проводилась на базі Уманського райвідділу міліції, що є порушенням ст.. 22 КПК України, а вказує, що суд в повному обсязі мав визначити всі обставини справи, в тому числі і місце, час і осіб, які вчинили даний злочин. Досудове слідство не зацікавило кому реалізовувались картини, і які кошти отримані від реалізації картин, і яким чином були розподілені між підсудними.
Таким чином, суд, не взявши до уваги покази ОСОБА_6 і ОСОБА_42 , які вони повідомляли про причетність інших осіб до вчинення зазначених злочинів, порушив ст.. 22 КПК України, не перевіривши і не установивши коло суб’єктів злочину, чим допустив неповноту судового слідства, формально оцінивши постанову досудового слідства стосовно ОСОБА_44
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 в тій частині що експертами не вказуються назви чи реквізити салонів та не приведені факти з термінами виставлення на продаж в таких салонах саме картин, які зазначені у вироку та інкриміновані ОСОБА_5 та іншим підсудним.
З показів представника Ямпільського та Уманського музеїв образотворчого мистецтва зазначені картини ніколи не виставлялися на продажу в салонах на аукціонах.
В судовому засіданні та у вироку не було зроблено посилань на докази на підтвердження ринкової вартості картин і як наслідок належних та переконливих доказів про ринкову вартість вказаних вище картин, відсутні правові підстави щодо визначення реальних збитків, завданих державі цим злочином та цивільного позову в цілому.
Колегія суддів приходить до висновку, що всі докази не в повній мірі аналізувались, перевірялись та досліджувались в судовому засіданні .
Наявні істотні порушення кримінально-процесуального закону, які знайшли свій прояв в однобічності та неповноті слідства, ігноруванні вимог ст.. ст.. 313, 317 КПК України.
Так, судом не було оглянуто долучені до матеріалів справи оригінали документів, які містяться в додатках до справи в опечатаному вигляді в конвертах (Том.5 Арк. справи №№26,90 Том. 8 Арк.справи№№37,86.)
Крім того обираючи вид та міру покарання підсудним, суд визначив всім підсудним однакове покарання у виді 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна , з позбавленням права обіймати посади на три роки ,при цьому не в повній мірі врахувавши відомості та характеризуючі дані про осіб підсудних ,не дотримавшись положень ст..65 КК України, крім того не визначивши види співучасників злочину, що в свою чергу також потягло порушення кримінального закону .
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції захисників ОСОБА_10 ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_5 зі змінами –задоволити частково.
Апеляцію зі змінами засудженого ОСОБА_8, –задоволити.
Вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від «24»жовтня 2011 року відносно ОСОБА_8 за ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України скасувати, направивши кримінальну справу на новий розгляд в той же суд , але в іншому складі.
В задоволенні апеляцій захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_7- відмовити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без змін –підписку про невиїзд.
Судді:
Ващук В.П. Бурденюк С.І. Сілаков С.М.