УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4435/2006 р.                                                Головуючий у першій інстанції Джабурія О.В.

Категорія-___ Доповідач Левенець Б.Б.

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ    УКРАЇНИ

26 вересня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської

області                             

в складі:

головуючого - Левенця Б.Б.

суддів          - Кварталової А.М., Плавич Н.Д.

при секретарі -   Кодінцевої С.В. за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2004 року позивачи звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому зазначили, що 1 листопада 2001 року, близько 15 години 15 хвилин на перехресті Французького бульвару і пров. Санаторному в м. Одесі з вини водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобиля "Тоуоіа СЬазег", д/н НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності, цим автомобилем керував позивач ОСОБА_1. і автомобиля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_4. Заподіяну матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля в сумі 10736, 27 грн., 9 000 грн. за спричинену моральну шкоди внаслідок ушкодження здоров"я від цієї пригоди, тривалого позбавлення можливості користування автомобилем, позивачи просять стягнути на свою користь із відповідача.

Відповідач позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково, вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнав(а.с.61,63).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2006 року позовні вимоги задоволені частково і стягнуто з відповідача: 10736,27 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. заподіяної моральної шкоди на користь ОСОБА_2, 3 000 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду на користь ОСОБА_1, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, яка підписана представником ОСОБА_3(за дорученням) ОСОБА_5, відповідач просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким зменшити стягуєму з відповідача суму матеріальної шкоди до 5500 грн., за заподіяну моральну до 1500 грн.

В суді апеляційної інстанції представники апелянта підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1. і його представник попросили скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4, повідомлені належним чином про що в справі є докази (а.с. 101-103), до суду не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи, через їх неявку не заявляли.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка осіб, які беруть участь в справі, належним чином повідомлених про час та місце ії слухання, не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, поясненя учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, які мають бути врегульовані за вимогами ст. 440, 440-1, 450 ЦК України( в редакції Закону від 1963р.).

Винність ОСОБА_3 в тому, що він 1.11.01р. біля 15.15 годин керуючи автомобилем ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_2 на перехресті Французького бульвару і пров. Санаторного в м. Одесі в порушення вимог пп. 13.1, 14.6 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 вирішив виконати обгін групи транспортних           засобів, що рухались в одному напрямку і перший з яких виконував поворот ліворуч, при цьому не обрав безпечної швидкості руху і безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із заднею частиною автомобиля під керуванням позивача ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, матеріалами адміністративного провадження № 3-272/02, схемою дорожньо-транспортної пригоди, що підписана сторонами(а.с. 49-59).

Згідно до висновку автотоварознавця ТОВ "Експерт-Сервіс-Юг" від 29.11.2001р. НОМЕР_3 і доданих до нього документів(а.с.7-16) вартість матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобиля "Toyota Chaser", д/н НОМЕР_1 складає 10736 грн. 27 коп. Право автотоварознавця здійснювати судову автотоварознавчу експертизу підтверджується наданими колегії суддів свідоцтвом і висновком про підтвердження кваліфікації судового експерта, наявними в матеріалах справи(а.с. 104-105), ця особа була допитана колегією суддів апеляційного суду і підтвердила складення висновку(а.с. 209-210).

Належність ОСОБА_2 автомобиля "Toyota Chaser" д/н НОМЕР_1 підтверджується повідомленням начальника відділення по контролю та організації РЕП управління ДАІ МВС України в Одеській області від 20.09.06р. НОМЕР_4 (а.с. 106-107) і сторонами не оспорюється.

Наявність викладених в акті автотоварознавця пошкоджень автомобиля позивача не суперечить іншим документам, що є в справі, узгоджується з обставинами дорожньо^гранспортної пригоди і характером зіткнення транспортних засобів. Відповідач під час огляду пошкодженого автомобиля позивача і складання висновку автотоварознавця, зауважень або заперечень не висловив і в акті не зазначив, про що свідчить підпис відповідача під висновком. Вказані обставини підтвердив допитаний колегією суддів автоварознавець, який склав цей висновок(а.с. 16). З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що йому не було відомо про складений висновок.

У зв"язку з тим, що пошкодження на автомобилі позивача не зберігайсь, як не збереглись і пошкоджені деталі автомобиля, колегія суддів не вирішує питання про призначення товарознавчої експертизи і повернення пошкоджених деталей з автомобиля позивача - відповідачу.

Позивач ОСОБА_2 сплатив 116 грн. судових витрат у вигляді державного мита, які зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України мають бути йому відшкодовані за рахунок відповідача.(а.с.2, 6, 20)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винність водія ОСОБА_3 у скоєні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, його обов"язок відшкодувати позивачу ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 10736, 27 грн. і 116 грн. судових витрат у вигляді сплати державного мита, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, тому є обгрунтованим.

Згідно до вимог ст. 440-1 ЦК України (в редакції Закону від 1963р., чинної на час виникнення спірних відносин), моральна шкода має бути відшкодована особою, яка її заподіяла

Факт неправомірних дій відповідача підтверджується вищевказаними обставинами і доказами, що є в матеріалах справи.

Колегія суддів визнає обгрунтованими твердження позивача ОСОБА_1 що внаслідок пригоди він пережив стресовий стан, отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого мав потребу у амбулаторному лікуванні, оскільки такі пояснення підтверджуються доказами по справі(а.с. 6). Відповідач в добровольному порядку не відшкодував заподіяної шкоди, а пошкодження автомобиля позбавляло позивача ОСОБА_2 можливості користуватись ним для вирішення виробничих та сімейних потреб протягом певного часу. Неправомірні дії відповідача призвели до моральних переживань позивача ОСОБА_1, пов"язаних з пригодою, порушенням прав, як власника позивача ОСОБА_2 необхідність звернення до відповідача і суду за захистом останніх примушувала позивачів порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв"язку між діями відповідача і наслідками, про які зазначали позивачи.

Визначаючи розмір відшкодування, колегія суддів визначає, що заявлена позивачами сума 9 000 грн. є завищеною. Виходячи із конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині визначення суми 500 грн. на відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 і вважає за необхідне зменшити сумму відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 до 1 000 грн., вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів у відповідних розмірах.

Доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому відхиляються.

Позивач не надав доказів того, що ним заявлялись вимоги в суді першої інстанції про відшкодування відповідачем 220 грн витрат пов"язаних з проведенням товарознавчого дослідження(а.с.б), відсутні такі і в матеріалах справи, тому не може бути задоволено прохання позивача заявлене в суді апеляційної інстанції про стягнення з відповідача вказаної суми. Проте, вказане не позбавляє позивача звернутись до суду із відповідним позовом.

Керуючись ст. 440,440-1,450, 453 ЦК України(в ред. Закону від 1963р.), ст. 88, ст. 303, п. З ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309,ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПКУкраїни, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2006 року змінити.

Постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути із ОСОБА_4:

· на користь ОСОБА_2 10736(десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 27 коп. матеріальної шкоди, 500 (п"ятьсот) гривень грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду і 116(сто шістнадцять) гривень державного мита;

· на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) гривень грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду,

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

З ухваленням рішення колегії суддів, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2006 р. втрачає чинність.

Рішення набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.