13.02.2012

справа № 2а-20/2012 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.02.2012 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі судді Пташкіної А.О. розглянувши в порядку письмового провадження у судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не на 10 відсотків, як йому виплачувалося в 2011 році. Вважає, що виплата відповідачем йому підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивач просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної  державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.  в сумі 1840 грн.

Ухвалою Кам’янобрідського суду м. Луганська від 10.01.2012 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині вимог за період з 01.01.2011 р. по 20.06.2011 р. включно залишено без розгляду, провадження по справі відкрито в частині позовних вимог з 21.06.2011 р.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому  13.02.2012 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, законом не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Також, ні в Державному бюджеті на 2008 рік, ні в бюджеті Пенсійного фонду на 2009 рік не передбачено фінансування виплат підвищення до пенсії “дітям війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Тому, вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.

На адресу суду від Головного управління Державного казначейства України в Луганській області надійшло заперечення проти позову, в якому вони посилаються на те, що виплата щомісячної соціальної допомоги згідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” повинна здійснюватись органами  Пенсійного фонду України та за їх рахунок, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи не знаходяться на казначейському обслуговуванні, тому залучення органів казначейства до цієї справи безпідставно.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 130109 від 07.02.2000 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

В 2011 році дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 14.06.2011 № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, за яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,  виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього закону 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка, відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно правових актів та набрання ними чинності»від 10.06.1997 р. № 503/97,  набрала чинності 23.07.2011 року. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України було встановлено розміри підвищення до пенсії, що виплачуються дітям війни, тобто виплата позивачу підвищення до пенсії, у розмірах, встановлених ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” повинна здійснюватись по 22.07.2011 року включно.

Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі починаючи з 21.06.2011 р. по 22.07.2011 р.

Враховуючи, що позивачу в 2011 році сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то відповідач повинен здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Заявляючи вимоги щодо зобов’язання відповідача виплатити конкретну суму не донарахованої пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов’язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що за змістом відповідає суті її вимог.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21.06.2011 р. по 22.07.2011 р. та зобов’язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період, з урахуванням здійснених раніше виплат.

Відповідно до ст. 94 ч.3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, з Державного бюджету України  на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 14 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 21.06.2011 року по 22.07.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 21.06.2011 року по 22.07.2011 року, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

                    Копію постанови направити сторонам.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

                                                  Постанова не набрала законної сили          

Суддя                                                                                                         А.О.Пташкіна