УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4493/2006 р.                                                      Головуючий у першій інстанції ГруцаЕ.Е.

Категорія-____________________________________________ Доповідач Левенець Б.Б.

УХВАЛА ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

26 вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області   в складі:

головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Кварталової А.М., Плавич Н.Д. при секретарі -   Кодінцевої С.В. за участі ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Біляївської районної адміністрації Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року позивач звернувся до суду до суду із вказаним позовом про встановлення факту прийняття ним у спадщину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті 19.02.02р. його батька ОСОБА_4.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2005 року позовну заяву Пономаренка задоволено в повному обсязі, встановлено факт прийняття ним спадщини у домоволодіння розташованого за вищевказаною адресою, визнано право власності на вказану спадщину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з 1976 року по 1992 рік перебувала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі, але і після розірвання якого продовжувала проживати разом з ним однією сім"єю і вести спільне господарство за вказаною адресою. Про наявність судового рішення дізналась від позивача(який є її сином), коли останній почав вимагати її виселення.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити. Позивач та його представник, представник Біляївської райдержадміністрації повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про що в справі є докази(а.с.95, 96) до суду не прибули про причини неявки не повідомили. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про слухання справи не перешкоджає її апеляційному розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий розгляд, враховуючи наступне.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з"ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.

Задовольняючи позовну заяву Пономаренка, суд послався на те, що факт прийняття позивачем спадщини підтверджується його діями за розпорядженням даним майном, оплатою податків, находженням у позивача документів на спадщину, довідкою сільської Ради. Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений при неповно з'ясованих обставинах справи.

Ні в заяві, ні в судовому засіданні позивач не назвав дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини або дати їх виконання, зазначивши, що до нотаріальної контори він не звертався з різних причин(а.с.9). Не встановив таких обставин і суд першої інстанції, хоча дана обставина має значення для правильного застосування ст. 549 ЦК України(в редакції Закону від 1963р.).

Посилання суду першої інстанції на довідки сільської Ради не може бути визнано доказом прийняття позивачем спадщини протягом шестимісячного терміну оскільки, одна довідка посвідчує склад сім'ї позивача, а інша вказує на те, що власником спірного домоволодіння станом на липень 2005 року перебував померлий у 2002 році ОСОБА_4.(а.с. 4,4а)

Інших доказів, які б свідчили про факт прийняття позивачем спадщини протягом шестимісячного строку в матеріалах справи не має, не досліджувались вони і судом першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 549 ЦК України(в редакції Закону від 1963р.), дії, що свідчать про прийняття спадщини, зокрема фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача заяви державній нотаріальній конторі про прийняття спадщини, повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття останньої.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п. З, 4 постанови від 24 червня 1983 р. N 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування"(зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13), заяви щодо спорів про спадкове майно, розглядаються за правилами позовного провадження, а передбачений ст. 549 ЦК України(в ред. Закону від 1963р.) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом лише за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причини його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Згідно до свідоцтва про смерть, спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 5)

Із заявою про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадщину, позивач звернувся до суду у серпні 2005 року(а.с. 2)

Згідно до вимог п. 5 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, правила книги шостої цього Кодексу, застосовуються також до спадщини, яка відкрилася але не була прийнята ніким із спадкоємцш до набрання чинності цим Кодексом. Згідно до вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається із скарги ОСОБА_1 і доданих до неї документів, вона зареєстрована, як така, що проживає в спірному домоволодінні з 1985 року і до цього часу, протягом тривалого часу перебувала у шлюбі, а потім сумісно проживала і вела спільне господарство із спадкодавцем до смерті останнього, на заявницю оформлені договори постачання комунальних послуг за спірною адресою, вона мала витрати на утримання домоволодіння.(а.с. 49-64)

Тому, від наявності(відсутності) доказів, за яких можливо буде зробити висновок про прийняття(неприйняття) спадщини Пономаренком протягом шестимісячного строку, залежить висновок щодо можливості застосування правил книги шостої ЦК України до спірної спадщини.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що між сторонами виник спір про право, який мав розглядатись в порядку позовного провадження. Оскільки вирішення цього спору зачипає інтереси ОСОБА_1, яка проживала і проживає за спірною адресою вона мала бути притягнута до участі в справі.

ОСОБА_1 до участі в справі не залучалась. Докази її належного повідомлення про час та місце слухання справи відсутні, а суд розглянувши справу без її участі, припустився порушень вимог ч. 2 ст. 6 ЦПК України, що на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду перешої інстанції із спрямуванням справи на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, не розглянув всіх вимог і заперечень, обставин і доказів, що підлягали дослідженню і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. Оскільки доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення процессуального права, що перешкоджає суду апеляційної шстанції вирішити спір по суті, тому, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, та розглянути справу відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.

Керуючись ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2005 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої шстанції для розгляду в іншому складі суду.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: