Справа № 22-4936/2006 р.                                           Головуючий у першій інстанції - суддя Бошков М.І.

Доповідач: суддя Левенець Б.Б.

ЇМ"ЯМ УКРАЇНИ

26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів: Кварталової А.М., Плавич Н.Д.

при секретарі -   Кодінцевої С .В. без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали судді Кілійського районного суду Одеської області від 20.06.2006 року та від 10.07.2006 року про визначення розміру судових витрат і відмову у задоволенні заяви про звільнення від судових витрат, за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Кілійський винзавод" про встановлення факту належності частки в майні ОП "Кілійський винзавод", визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в обгрунтування якого зазначив, що в статутному фонді відповідача перебуває майновий внесок, який в ідеальному виразі складає 0,782% і належить позивачу. За рішенням загальних зборів орендаторів від 05.01.93р. разом з іншими внесками членів трудового колектива був переданий до статутного фонду АП "Кілійський винзавод", і згодом до ЗАТ "Кілійський винзавод". Розмір цього внеску у грошовому еквіваленті позивач визначив в сумі 83186,03 грн.

Не погоджуючись із передачею його частки до ЗАТ"Кілійський винзавод", позивач звернувся до суду із відповідним позовом(а.с. 1-6).

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 20.06.2006 року позовна заява залишена без руху і оскільки позивач при подачи позовної заяви сплатив 51 грн. державного мита і 1,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, запропоновано позивачу доплатити ці судові витрати відповідно до розміру 831,86 грн. і 30 грн. (а.с. 35)

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 10.07.2006 року в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судових витрат - відмовлено(а.с. 44)

В апеляційніх скаргах позивач просить скасувати оскаржуємі ухвали суду першої інстанції, як постановлені з порушенням норм матеріального права і постановити нову, якою визначити 0,1% цени позову розмір судового збору на підставі п. "і" ст. З Декрету Кабінета міністрів України "Про державне мито" і звільнити від сплати держмита на підставі п. 37 ст. 4 вказаного Декрета, на підставі ч. З ст. 82 ЦПК України звільнити від сплати судових витрат.

ОСОБА_1, повідомлений належним чином про час та місце слухання справи(а.с. 63), до суду не прибув, надіслав телеграму в якій попросив відкласти розгляд справи через зайнятість його представника.(а.с. 67) Проте доказів поважності причин неявки, на які посилався, як і докази того, що має представника до апеляційного суду не надав, відсутні такі і в матеріалах справи. За таких обставин колегія суддів пришла до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про поважність причин неявки позивача.

Відповідач був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи(а.с. 64, 65), його представник до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. За таких обставин, зважаючи на вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка учасників, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви і доданих до неї матеріалів, позивач звернувся до суду за захистом прав на майновий внесок до статутного фонду акціонерного товариства, при цьому сплатив 51 грн. державного мита і 1,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.(а.с. 1-34).  Згідно до вимог п. 37 ч.  1 ст. 4 Декрету   Кабінету Міністрів України "Про державне

мито" від 1993 року, від сплати державного мита звільняються громадяни, які звернулись до суду із позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Цих вимог законодавства суд першої інстанції не врахував і прийшов до помилкового висновку щодо обов"язку позивача сплатити державне мито в розмірі 1% від ціни позову.

Як видно із наданих до суду довідок і пенсійного посвідчення, позивач отримує пенсію за віком в розмірі 343, 90 грн., має на утриманні інваліда з дитинства, якому сплачується пенсія в розмірі 55,11 грн., з урахуванням наведеного, колегія суддів находить обгрунтованими твердження позивача про його скрутне матеріальне становище і на підставі ч. З ст. 82, п. 1 ч. З ст. 79 ЦПК України, вважає можливим задовольнити заяву позивача і звільнити його від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення за подачу позовної заяви. Клопотання апелянта про його звільнення від сплати судових витрат взагалі по цій справі, задоволенню не підлягає, оскільки згідно до вимог ст. 82 ЦПК України, питання про звільнення від сплати судових витрат має розглядати суд(першої, апеляційної чи касаційної інстанції), якому надійшла справа для розгляду. Крім того, майновий стан позивача до цього часу може змінитись, а позовні вимоги можуть бути уточнені.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.

Позовну заяву і додані до неї матеріали слід повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі у порядку, встановленому процесуальним законом.

Ухвала колегії суддів апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і з підстав, зазначених в п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 312, 313-315,317 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 частково задовольнити.

Ухвали Кілійського районного суду Одеської області від 20.06.2006 року та від 10.07.2006 року скасувати, постановити нову ухвалу якою заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, звільнити його від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення за подачу вказаної позовної заяви.

Визнати, що позивач звільнений від сплати судового збору за подачу вказаної позовної заяви з підстав, передбачених п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 1993 року.

Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі у порядку, встановленому процесуальним законом.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду України не підлягає.